“"Полтава" не зробила жодного пострілу.
Формально "Полтава" здобула перемогу.” -вирішив подумки капітан.
Він підняв голову й погляд його вперся в голову доктора Ковалта, що стирчала на одній із ділянок екрану. Він розтягував руками почервонілі вуха, безглуздо посміхався і, на довершення до всього, далеко висунув тремтячий язик. "Балується лікар..." роздратовано подумав Геннадій.
-Доктор Ковалт, будьте серйозні під час тривоги! До речі, відбій тривоги!
Та натиснув кнопку загального виклику:
-Відбій!
-Так "Відбій" чи "Тривога"? - скривджено запитав Ковалт.
-Відбій! - похмуро гаркнув капітан.
-А раз "Відбій", то не “Тривога". Я можу робити все, що хочу! -Прийшов до радісного висновку лейтенант.
-Логічно, логічно-радіючи новій події підтримав лікаря штурман-зв'язківець.
-Заткніться, обидва! -Смутно сказав шкіпер.
Зображення членів екіпажу зникли з екрану.
Гена лишився сам. Все прийшло в норму. Оптичний та інші спектри спостереження не показували нічого незвичайного. Він милувався цією звичайністю незвичайного.
