Нещодавно я прочитала книгу ‘‘Там, де заходить сонце’’, і я з впевненістю можу сказати, що це одна з найкращих книг у моєму читацькому досвіді. Насправді, я випадково натрапила на цю книгу і не пошкодувала жодного разу. Мене привабила історія, що розгортається в книзі на тлі повномасштабної російської агресії проти України, яка розпочалась 24 лютого 2022 року. Ця дивовижна книга отримала багато теплих відгуків і стала для багатьох справжнім пластирем для душі. Роман за жанром належить до сучасної прози, що дає відчуття реального життя. Авторка зосереджується на внутрішньому світі персонажів і тонко показує долю кожного героя, що надзвичайно імпонує.
Події відбуваються на Київщині, у будинку для літніх людей ‘‘Золота осінь’’. Туди потрапляє колишня вчителька української мови та літератури Віра Петрівна, яка ніколи не думала, що опиниться у такому місці. Але одного сонячного серпневого дня її життя кардинально змінюється. Вже будучи у ‘‘стардомі’’ (саме так оповідачка називає місце свого перебування), героїня знайомиться зі зраненими та колючими людьми, яких життя привело сюди – у притулок самотніх, старечих душ.
Особливе значення в романі має образ сонця, який символізує віру. Для мене – це віра в майбутнє, у те, що попереду є життя. ‘‘Ми живі, доки ми віримо, синку. І якщо ми досі живі, отже, віри у нас вдосталь [c. 235].’’ Та книга ставить перед читачем питання: чи вдосталь у нас цієї віри?
Ще одним важливим аспектом для мене є мова та стиль тексту. Рядки переносять нас в описаний світ. Так, наче наяву. Усі діалоги написані з особливою говіркою, характерною для кожного героя. Авторка використовує локальну та професійну лексику, що робить персонажів живими. Це показує нам, плідну працю авторки, що досліджувала та ретельно конструювала кожного персонажа. Зокрема такий текст впливає на сприйняття читача, що є дуже важливим для загального враження.
На мою думку, роман актуальний для кожного, оскільки він торкається важливих психологічних питань, щемких та близьких тем сьогодення.
Однозначно раджу до прочитання! Раджу тим, хто давно відкладає щиру розмову з собою. Тим, хто уникає рефлексії над важкими темами. І тим, хто хоче прочитати і відчути полегшення, тепло, віру і любов, закриваючи книгу.
