Багатство розподілене нерівномірно. 1% населення світу володіє близько 50% світового капіталу. Недалека людина звісно тут побачить якусь змову рептилоїдів. Але насправді і двом людям однієї духовної традиції, національності і статі важко домовитись між собою, то що вже говорити про людей на різних континентах, які виглядають, їдять і моляться по різному. Тому цю сторінку перегортаємо і шукаємо причини в іншому.
Може причина в успадкованих грошах? Крім Європи і трохи США old money не є ключовим драйвером збагачення країн. Так, саме приватна власність яка передається з покоління у покоління є основою економічної стабільності більшості розвинутих країн. І наша економічна проблема власне теж в тому полягає, що 300 років окупації московитами не дозволило сформувати клас людей капітал яких передавався хоча б на два покоління. Але загалом теж більшість заможних людей сучасності (понад 60%) не успадкували свої капітали, а заробли їх з нуля. “З нуля” - це звісно теж дуже відносно, бо маючи доступ до якісної їжі, освіти і батьків середнього класу у правовій державі, це насправді зовсім не “з нуля”, але припустимо що для країн золотого мільярду - це “з нуля”.
А може справа в тому щоб народитись в “правильному часі”? Перше покоління американських мільярдерів розквітло після громадянської війни, так само як і більшість європейських з'явилося після Другої світової. Але не обов'язково воєнними потрясіннями народжуються капітали. Економічні кризи, проривні інновації (мобільний зв'язок, інтернет, крипта, AI) та навіть іноді природні катаклізми порушуючи звичний плин речей, створюють можливості для тих, хто хоче і може. Щоправда статистично кожних 60 років (довгий цикл) щось визначальне відбувається (то ще видатний український економіст Туган-Барановський описував) тому важко не пережити за своє життя хоча б один час криз які змінюють правила.
То може питання у віці? Найбільші капітали мають люди у віці від 60 до 70 років, найвищі зарплати статистично будуть у вас між 40 і 50 роками, а найстрімкіший ріст доходу відбудеться між 20 і 30 роками. Статистика річ вперта, а стратегія проста: зростай до 30 так швидко як тільки можеш, стабілізуйся в 45 і весь цей час формуй капітал, щоб після 60-и гроші працювали на тебе а не ти на гроші.
В лабіринті життєвих рішень все не лінійно, а комплексно. Тарілка спагетті з якої витягають макаронину краще відображає хаос змін життєвих моделей ніж спостереження за роботою двигуна BMW. Тим не менше шанс є у всіх, хто хоче і діє.
В нашої країни зараз один із тих найважчих історичних періодів, який водночас закладатиме зміни на наступні покоління. І від нашої з вами щоденної відповідальності рішень і залежить якими ці зміни будуть чи закладуть фундамент для доробуту і процвітання чи повернуть на нове коло в очікуванні чергового циклу.
Щоб спростити висновок для тих, хто шукає рішення, підсумую: лабіринт до процвітання чи то окремій людині чи цілій країні пройти не просто, але якщо знати що хочеш і скеровувати свої бажання і дії, то це цілком можливо.
Все вдасться!
