Обертаються погляди,
Сповнені сліз до запилених шибок,
Та за склом, що розбите,
Нікого уже не знайти.
Він давно вже пішов,
Він танцює босоніж у піні прибою,
Та на кого покинув?
Як міг ти так просто піти?
Смерть вагітна красою,
Краса - наречена у смерті,
Обертається вічно
В танку ця шалена спіраль.
Він тасує світи, імена,
І часи, мов дитячі п'ятнашки,
Тануть й падають знов
Всі слова на небесну потерту скрижаль.
І брехня в кожній літері,
В кожному слові облудно святому,
Та народжує світло
Безодня гріха і пітьми.
І коли все скінчиться -
Знов з мандрів приходим нарешті додому.
І за брамою відчаю -
Робимось вкотре малими дітьми.
Світ цей повен страждань -
Тільки плутає вітер солоний волосся,
Не буває любові, я знаю -
Та вона обернула мене на кришталь.
Не збуваються мрії -
Та чому ж сокровенне дослівно збулося,
За відомим нова
Відкривається сонячна росяна даль.
