Життя складається з ран та опіків
З побиття самого себе
І кожен вірянин в побуті
Хоче вбити себе.
Життя буває жорстоким
Буває ну зовсім страшно
Забирає кожен подих людини
І вказує шлях пропащий
А той, хто живе радіючи
Хто усім усміхається
Хто як зробить лихо відразу кається
Той з життям і не знається
Бо всі ми люди, всі грішні
Бо вірянам з малечку сказано,
Що кожен подих грішний
І всім за просто так прийдеться покаїтися..
Хочу дожити до осені, чимось займатися. Писати вірші, слухати улюблену музику, писати картини, самозакохуватися, вірити в себе й своє майбутнє, відвідувати красиві місця й просто дихати….
А далі - за розкладом: Вірші, страхи, болі Трохи брехні й перебільшень, але інакше, сам знаєш, не зможу
Він її сміх в амфорах нічних парків Запах її на прокуреній куртці Він пам'ять двопідземної буцегарні Забетонованої новоміським провулком.
Інколи нам не вдається щось, на привеликий жаль, на позамежні зусилля та смуток спізнілого блага
А далі - за розкладом: Вірші, страхи, болі Трохи брехні й перебільшень, але інакше, сам знаєш, не зможу
Він її сміх в амфорах нічних парків Запах її на прокуреній куртці Він пам'ять двопідземної буцегарні Забетонованої новоміським провулком.
Інколи нам не вдається щось, на привеликий жаль, на позамежні зусилля та смуток спізнілого блага
