Дзвінок розсипав сміх по коридорах,
Злетіли цифри й букви до стелі.
Ми пишемо життя у моніторах,
Або в класах — гамірні й веселі.
Старий підручник, формули на дошці,
І зошит, де заховано думки.
Ми стали, мабуть, трішки доросліші,
Хоч в рюкзаках — все ті ж чернетки й книжки.
Тут вчать не тільки множити і чітко
Читати вірші чи знайти меридіан.
Тут вчать, як бути світлом, наче квітка,
І як пройти крізь труднощів туман.
Хай в небі тихо, і тривог немає,
Щоб кожен учень впевнено сидів.
Бо школа — це не стіни, кожен знає,
Це острів мрій і щирих почуттів.
