Vita protestanter

Ку-Клус-Клан та Біблія

У шістнадцятій главі Діянь Апостолів розповідається про випадок, коли Павло та Сила вигнали нечистого духа з молодої рабині. Це відбувалося в часи, коли римське право забороняло юдеям навертати римських громадян у свою віру. Відповідно до римської юрисдикції, Павло та Сила були ув’язнені, оскільки їхній екзорцизм був сприйнятий як спроба навернення. В одній із публікацій Imperial Night-Hawk член Клану провів паралелі між цією біблійною історією, сучасністю та відносинами Ку-клукс-клану з американським суспільством. На його думку, порушення громадського порядку та зміна усталених традицій “тоді, як і зараз, становили дуже підступну загрозу для політичної та церковної темряви”. Автор стверджував, що Павло та Сила не вчинили нічого поганого, окрім виклику існуючим традиціям. У цій інтерпретації Павло символізує протестантську церкву, а Сила – Ку-клукс-клан. Перший зраджений і неправильно витлумачений; другий – несправедливо звинувачений, зненавиджений, ув’язнений та “скований у підземеллі політики панування боса”. Автор стверджує, що і сьогодні, як і тоді, політична система перебуває у стані занепаду. Тому всі білі протестанти мають зрозуміти, що лише вони самі здатні “звільнити свій розум і своє тіло від кайданів партійного фанатизму” та “розірвати ланцюги політики панування боса й стати вільними”.

Біблія була для Ку-клукс-клану священним писанням, через яке обґрунтовувалася кожна дія. Виходячи з тлумачення Євангелія від Івана 8:32 – «І пізнаєте істину, і істина визволить вас», Клан знаходив теологічну легітимність свого існування. Згідно з Кланом, Біблія надавала настанови для глибокої довіри до Бога та важливості вірності своєму народові. «Народ» у цьому контексті стосується не лише американців, а й білої раси, яку у діях Клану по-різному називають «нордичною», «арійською» або «англосаксонською». Расистська біблійна екзегетика, на якій базувались ці терміни, полягала у твердженні, що, як зазначав один із членів Клану, англосаксонський народ є частиною «десяти втрачених племен Ізраїля» – біблійно обґрунтованої міфоісторичної ідеї, яка виникла у 19 столітті в Англії під назвою «англо-ізраїлізм» (British Israelism).

Згідно з біблійною історією, у Якова було дванадцять синів, кожен із яких став засновником окремого племені, що разом утворювали ізраїльський народ (Буття 35:22–26). Після смерті царя Соломона у 930 році до н.е. в ізраїльській нації спалахнула громадянська війна, яка призвела до її поділу на два царства: північне царство (Ізраїль), що складалося з десяти племен, і південне царство (Юда), до якого входили решта два. Через 200 років після смерті Соломона північне царство було захоплене Ассирійською імперією, а його населення потрапило в полон. Подібна доля спіткала й південне царство, яке через 150 років опинилося під владою Вавилону. Що відрізняло ці царства, за словами історика Дугласа Кауена, так це те, що, на відміну від південного царства, яке змогло зберегти свою культуру та релігію під час вигнання, доля північних племен залишається загадкою. Найімовірніше, вони асимілювалися у новому середовищі й поступово втратили риси, які визначали їхню племінну приналежність.

Прихильники теорії англо-ізраїлізму не погоджувалися з таким баченням. Як випливає з назви, англо-ізраїлізм стверджує, що «втрачені племена» не повернулися до Ізраїлю після вигнання. Натомість вважається, що ці племена мігрували з Ассирії через сучасну територію Туреччини, Греції, південних республік колишнього Радянського Союзу та Західну Європу, поки остаточно не осіли на Британських островах і не стали предками британських рас.

Ранній англо-ізраїлізм базувався на уявленні, що Бог створив різні людські раси. Хоча біблійна екзегетика англо-ізраїлізму могла відрізнятися від загальноприйнятої, наприкінці XIX століття ідея про раси, які відрізняються одна від одної на біологічному рівні, не викликала значного спротиву в Британії чи Європі загалом. Однак у другій половині XIX століття, коли англо-ізраїлізм поширився у Сполучених Штатах, до нього поступово додалися расові ідеології, які часто набували мілітаризованих форм. Наприкінці 1920-х років юрист Говард Б. Ренд (1889–1991) заснував Anglo-Saxon Federation of America, яка разом із Ку-клукс-кланом стала містком між англо-ізраїлізмом XIX століття та сучасним рухом Christian Identity.

Коротко кажучи, Christian Identity – це неформальне об’єднання віруючих і церков, які сповідують расову теологію, згідно з якою білі арійці є нащадками десяти втрачених племен Ізраїлю, а їхня місія – виконувати Божу волю на землі. У цій теології євреї вважаються абсолютним ворогом арійців.

Твердження Клану, що англосаксонський "народ" належить до біблійної расової генеалогії, проглядається у їхніх діях опосередковано. Однак із матеріалів, вивчених у межах цього дослідження, тільки у згаданому раніше випадку ця ідея представлена явно. Тому складно точно визначити, наскільки важливою вона була для Ку-клукс-клану 1920-х років у цілому. Проте можна стверджувати, що Клан вписується в історичну безперервність американської теологічної расової ідеології. Расове змішування було однією з ключових загроз, яку, на думку Клану, необхідно було уникати, щоб зберегти те, що вони вважали божественним порядком. Клан стверджував, що порушення цього божественного порядку через расове змішування мало місце ще в давнину. Одним із прикладів цього вони називали біблійну історію про Потоп, яку тлумачили як доказ того, що "змішування расової крові є порушенням Божественного Закону".

Оскільки члени Клану вважали себе втіленням ідеалу справжнього американця, Біблія для них була не лише інструментом легітимізації Ку-клукс-клану як божественно призначеного руху. Вона також використовувалася для демонстрації того, що саме протестантизм відображає "справжні" догмати християнства. Ку-клукс-клан стверджував, що всі білі протестантські американці, які визнають Біблію як Слово Боже, вірять в Ісуса як спасителя людства, підтримують свободу віросповідання та розділення церкви й держави, повинні об'єднатися у Ку-клукс-клані. Разом вони повинні були працювати для збереження, захисту й підтримки "священних" принципів американської нації.

Показуючи, що американська нація є божественно призначеною, Клан надавав протестантизму ключову роль. Протестантизм, за їхніми твердженнями, був не лише засобом для задоволення духовних потреб людства, а й фундаментом для успішного цивілізаційного розвитку.

Загалом протестантська віра описувалася Кланом як "повноцінна система", яка протягом століть задовольняла духовні потреби людства.

Старий Завіт не мав суттєвого значення для Ку-клукс-клану і згадується рідко, хоча його елементи відігравали важливу роль у рамках англо-ізраїлістської ідеології. Більше уваги приділялося Новому Завіту. Євангелія були основою для представлення Ісуса як морального орієнтира, якого, на думку Клану, повинні наслідувати всі християни. Я детальніше аналізую ці аргументи в наступному розділі. Крім того, центральне місце займали Послання апостола Павла, особливо дванадцятий розділ Послання до римлян.

Послання до римлян, розділ 12, присвячене ідеї, що всі християни є єдиним тілом у Христі. Через праведне життя віруючі повинні долати зло добром і приносити себе як живу та святу жертву перед Богом. Для Клану цей розділ був "конспектом Біблії". Його значення для Ку-клукс-клану неодноразово підкреслювалося. Саме цей текст лежав перед Вільямом Джозефом Сіммонсом, коли він відновив Ку-клукс-клан на горі Стоун-Маунтін у 1915 році. Як зазначено у Клорані, цей розділ також був відкритий на священному вівтарі під час "клонклавів" Клану.

Священик і ідеолог Ку-клукс-клану Волтер С. Райт у своїй праці Religious and Patriotic Ideals of the Ku Klux Klan (1926) детально описує значення дванадцятого розділу Послання до римлян для Ку-клукс-клану та його прагнення діяти заради "справи Божої". Райт настільки акцентує увагу на цьому тексті, що систематично й теологічно пояснює кожен вірш, вважаючи, що їх реалізація сприяє досягненню американського ідеалу. У рамках цього дослідження неможливо повністю переказати викладення Райта, проте найважливішою є його підсумкова оцінка розділу. Згідно з ним, жодна інша частина Біблії не містить такої великої кількості основоположних вчень і практичних настанов. Це привело до того, що члени Клану ще на ранньому етапі відродження руху впровадили настанови дванадцятого розділу як свій "Закон життя". Цей розділ, за твердженням Райта, представляє багато священних принципів, які Клан прагнув втілити в своє ідеалізоване протестантське бачення Америки. Більше того, він також вважав, що Послання до римлян найкраще серед текстів Нового Завіту передає "величні" риси Ісуса. Це дало Ку-клукс-клану підстави вважати, що їхні дії теологічно обґрунтовані як "правильні", адже вони йдуть шляхом, який Бог накреслив через Ісуса. Як сказано в одному з текстів: "Нехай Бог допоможе нам і Христос зміцнить нас, щоб ми щодня йшли цим величним законом Божественної волі, щоб ми, як члени Клану, могли довести нашим ворогам, 'що таке добре, прийнятне і досконале воля Божа'." Такий підхід дозволив Клану позиціонувати свою діяльність як божественно обґрунтовану, підтримуючи свої політичні й соціальні цілі через релігійні аргументи.

Саме акцент Клану на Посланні до римлян, на думку його членів, ілюстрував конфесійну перевагу протестантизму. На другій "Імперській Клонвокації" "Невидимої імперії" у 1924 році один із промовців сказав:

Для Клану Біблія була не просто центральним теологічним текстом. Вона розглядалася як засіб виховання молоді в дусі патріотизму й справжнього американського громадянства. З цієї причини, за словами прихильників "Невидимої імперії", відновлення викладання Біблії в школах було як теологічною, так і національною необхідністю. У 1923 році один із авторів видання Imperial Night-Hawk написав, що освіта є “природною послідовністю прогресу”. Це означало, що роль Біблії в освіті мала зосереджуватися на тому, щоб “наближати людей до [...] твердих основ нашої цивілізації, які залежать від ставлення справжніх американських громадян до них”. Того ж року в публікації The Fiery Cross було зазначено, що обов’язкове викладання Біблії “надасть учням необхідну підготовку у сприйнятливому віці, щоб сприяти формуванню ідеальних характерів”.

Цю тему розвинув "Імперський чарівник" Гірам Веслі Еванс. Він підкреслював, що Ку-клукс-клан прагне відновити викладання Біблії не лише тому, що вона є одним із найвидатніших внесків у світову літературу та філософію і глибоко вплинула на всю "білу" цивілізацію. Для нього Біблія була фундаментом християнської релігії. Оскільки Еванс одночасно вважав (протестантське) християнство основою американської нації, то, за його словами, кожна дитина має право бути навченою тих релігійних принципів, яких від неї очікують у дорослому житті. За його твердженням, це неможливо без інтеграції Біблії в освітню програму. Метою було розвинути теологічну обізнаність, яка б стала основою для біблійно обґрунтованої моралі. Ознайомлення з цими принципами та їхнє подальше дотримання вважалися необхідною умовою для того, щоб бути надійним, патріотичним і, найважливіше, протестантським американцем. Такий біблійний підхід також пронизував уявлення Клану про Ісуса та Бога, формуючи основу їхнього розуміння релігійної та національної ідентичності.

Ісус, Бог та Ку-Клус-Клан

Члени Ку-клукс-клану вважали, що вони діють заради того, що називали "справою Божою". У цьому аспекті вони мало відрізнялися від загального уявлення християнської спільноти. Вони також поділяли поширене серед американців того часу переконання, що Сполучені Штати є божественно призначеною нацією. Як і багато інших, Клан вірив, що Сполучені Штати мають "божественне походження" та були обрані Богом для реалізації його "божественних планів".

Однак те, що відрізняло Клан від поміркованіших християн, полягало у його расово орієнтованому баченні історії, яке глибоко проникло й у його теологію. Історик Келлі Бейкер зазначає: "У протестантській Америці білого Клану орден уявляв своїх членів не лише як захисників протестантського християнства, але й як творіння, створене Богом безпосередньо". Згідно з теологією Клану, Бог не лише створив сам Клан, але й різні людські раси як окремі й відмінні сутності.

Збереження цієї божественної гармонії подавалося як "священний хрестовий похід". Така характеристика сигналізувала, що для збереження чогось — у цьому випадку, нації, яка вважалася божественно призначеною, — необхідно боротися проти чогось іншого. У випадку Клану це передбачало боротьбу з низкою уявних внутрішніх і зовнішніх загроз для американської нації.

Поєднання уявлення про "білу кров" та довіру до Бога є центральним елементом для розуміння поглядів Ку-клукс-клану на Бога. Гірам Веслі Еванс заявляв, що в межах християнської віри Клану визнається, що "рука Бога була присутня у створенні американської нації та її народу". Для членів Клану Бог був уособленням батьківської любові, і саме Ку-клукс-клан, за їхнім переконанням, отримав його благодать. Такий теологічний підхід до відносин з Богом давав їм відчуття керівництва та надії. У відповідь усі члени Клану мали проявляти щиру та непохитну вдячність до Бога, що сприймалося як божественний привілей "йти його шляхами".

Це виражалося, зокрема, під час церемонії посвяти "Невидимої імперії", коли після принесення клятви вірності Клану рекрути співали гімн на мелодію "Just as I am Without One Plea":

Підсумок глибокої й простої довіри Клану до Бога пропонується в одній зі статей Imperial Night-Hawk, де підкреслюється діяльність місцевого Клану з Індіани, спрямована на допомогу нужденним і соціально незахищеним білим громадянам: "Дякувати Богу за Лицарів Ку-клукс-клану".

Як згадувалося раніше, протестантська теологія Ку-клукс-клану пропонувала моральні настанови, засновані на Біблії. Теологічні переконання Клану, що Бог стоїть на їхньому боці і що вони діють від його імені, були основою їхньої ідеології. Для дотримання цих настанов, які вважалися божественно визначеними, а також для подолання страху й сумнівів, що, за твердженням Клану, їхні "вороги" намагалися посіяти, вимагалася тісна й взаємна духовна єдність кожного члена Клану з Богом. Як писав один автор у виданні Imperial Night-Hawk: "Між тобою і Божим світлом нехай не падає тінь страху."

Так само, як Ісус протистояв спокусам диявола (Лк. 4:1–13), членів Клану закликали залишатися вірними Богові, не ставити нікого й нічого на один рівень із ним, і через віру пізнавати, що є праведним, а що — ні.

Бачення Клану про об'єднання й порятунок американської нації як пан-протестантського руху, який, як вважалося, виконує божественну мету, потребувало доказів божественного призначення для здобуття довіри. На першому щорічному зібранні "Великих Драконів" у Ешвіллі, штат Північна Кароліна, у 1923 році Гірам Веслі Еванс, прагнучи надати руху божественного змісту, назвав підтримку Кланом освітньої системи "Святою справою, яку досі благословляв Всемогутній Бог".

Того ж місяця Еванс писав у Imperial Night-Hawk, що Клан відродився завдяки "людям із надійним характером і бездоганною гідністю, які змогли надати конкретної форми божественній ідеї, призначеній знову врятувати цивілізацію білої людини". Він стверджував, що заснування Клану було "створене, підтримане, скероване й направлене Всемогутнім Богом у реалізації його невидимих задумів і величних постанов".

У практичному вимірі це означало, що кожен член Клану мав діяти як ідеальний патріотичний християнин. Це включало, серед іншого, демонстрацію Біблії та американського прапора в оселі, а також обов’язкове відвідування богослужінь і недільної школи для членів Клану та їхніх сімей.

Ку-клукс-клан вважав себе не лише створеним Богом, але й стверджував, що Бог є частиною Клану, а певною мірою навіть перебуває в ньому самому. У статті, опублікованій у 1922 році в г'юстонській газеті Клану Colonel Mayfield’s Weekly, маски й таємні аспекти діяльності Клану були захищені саме з цієї точки зору. Автор статті писав:

Використання образних висловів, метафор, містики, а також міфологічних і надприродних елементів, на думку автора, вказувало на те, що Ку-клукс-клан володів божественними якостями. Він представлений як велетень атлантичних пропорцій, як Жанна д’Арк, "чия доля – бути піднятою Богом, щоб розбити облогу, накладену полчищами зла". Подібно до того, як Бог у людській формі був невідомий людям, сьогодні вони також не знають "слави" Клану. Так само, як Бог був "замаскований" у людській формі в особі Ісуса, він, за словами автора, присутній у замаскованому вигляді в Клані. У підсумку автор доходить висновку, аналогічного до висловленого у вірші, опублікованому в 1927 році в Kourier Magazine: Ку-клукс-клан є "іншою формою Бога".

Ідея про те, що Бог перебуває в Ку-клукс-клані, а також переконання Клану в тому, що він є іншою формою Бога, дозволила руху проводити паралелі між собою та Ісусом, який, згідно з традиційною християнською теологією, також є частиною Бога. У лютневому номері Kourier Magazine за 1925 рік "Імперський чарівник" Гірам Веслі Еванс писав: "Як Вифлеємська зірка вела волхвів до Христа, так і Клан очікує все більше і більше вести людей до праведного життя під знаменом Христа".

Через Євангелія Ку-клукс-клан знаходив риси, які, на їхню думку, характеризували особу Ісуса і які члени Клану прагнули наслідувати. Зокрема, у The Fiery Cross була проведена паралель між розп’яттям Ісуса та "палаючим хрестом" Клану. "На цьому хресті Христос, водночас Бог і людина, був розп’ятий за гріхи світу, даруючи спасіння людству". Розп’яття Ісуса відбулося з тією ж божественною метою, що й існування іншого хреста сьогодні, який відстоює "Білу хвилю". "Нехай ми будемо вестися духом цього хреста і нехай наші шати будуть обмиті в крові Агнця".

Історик Хуан Санчес стверджує, що Ку-клукс-клан проводив паралелі між собою та Ісусом як у політичному, так і релігійному аспектах. На його думку, з цих перспектив виникає образ Ісуса як "критерію характеру" (Criterion of Character). Я частково погоджуюся з цим твердженням. Безумовно, Клан використовував політичні та релігійні мотиви у своїх порівняннях з Ісусом. Однак я не згоден із тим, що ці порівняння — і, відповідно, сам Клан — створювали образ Ісуса як "критерію характеру".

Ку-клукс-клан був продуктом протестантської традиції, у рамках якої Ісус деякий час використовувався як моральний орієнтир, зокрема в недогматично орієнтованій ліберальній теології, чий період розквіту завершився приблизно в часи відродження Клану. Члени Клану виросли й діяли у протестантському теологічному контексті, навіть якщо їхня расово орієнтована теологія не завжди відповідала поглядам суспільства. Я стверджую, що погляди Ку-клукс-клану на Ісуса базувалися на уявленні про нього як про "критерій характеру", який формував їхні політичні й релігійні позиції.

Ісус постійно згадується в діях Клану як "критерій характеру". На другій "Імперській Клонвокації", що відбулася в Канзас-Сіті, штат Міссурі, у 1924 році, один із членів Клану сказав: "Нехай критерій характеру Клану спрямовує кожного члена Клану в цій нації". Йшлося не лише про сприйняття Ісуса як морального взірця. Його також вважали втіленням ідеального типу "справжнього" чоловіка. На тому ж засіданні образ Ісуса як ідеалу маскулінності був представлений так:

Те, що особливо пронизувало уявлення Ку-клукс-клану про Ісуса, полягало в тому, що Він був першим і найголовнішим членом Клану. Це робило Його не лише моральним та маскулінним взірцем, а й "живим" Христом. У молитві, яка завжди читалася під час відкриття зібрань Клану, проголошувалося: "Живий Христос є критерієм характеру для члена Клану".

Історик Келлі Бейкер стверджує, що, попри заяви Клану, ніби Ісус свідомо проповідував серед людей тієї ж раси, крові та релігії, вони не замислювалися над Його єврейським походженням. Його етнічність та конфесійна приналежність, здавалося, не мали значення. "Натомість Ісус Клану відображав цінності ордену. Щоб підкріпити це, Клан переписав історію життя Ісуса, щоб вона відповідала їхній парадигмі". Цей підхід є суперечливим: як Клан міг не замислюватися над єврейським походженням Ісуса, водночас переписуючи Його життя, щоб пристосувати до власної расової історичної парадигми? Адаптація історії до світогляду вимагає рефлексії, яка реалізується у формі ідеологічного або теологічного проекту.

Для Ку-клукс-клану було принципово важливо за допомогою біблійної екзегези й історії християнства створити образ Ісуса, який залишає свою єврейську ідентичність. У цьому Клан відрізнявся від німецьких нацистських теологів 1930-х років, які зображували Ісуса як принципово відокремленого від юдаїзму. Клан не заперечував, що за своїм походженням Ісус був юдеєм. Натомість вони стверджували, що Він пройшов своєрідний обряд переходу (rite de passage), після якого прийняв християнську ідентичність. Ісус Клану долав труднощі, виріс у юдейському середовищі, яке зрештою залишив, щоб створити власний "клан" — християнство. Після воскресіння Ісус, за твердженням Клану, представляв екзистенційний проект спасіння, заснований на моральних рисах характеру, а не на родинних зв’язках.

Це означало відстоювання того, що вважалося "правильним", і поширення "істини", а не сліпе дотримання існуючого соціального порядку тільки тому, що він є статус-кво. "Він прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб служити і віддати своє життя за багатьох. Тому Той, Хто є взірцем для члена Клану, подає приклад усім Кланівцям".

Перш за все, Клан акцентував увагу на тому, що Ісус і Його послідовники були пронизані духовністю — саме це "Невидима імперія" прагнула наслідувати. Головний акцент мав бути зроблений на діях, на прожитій теології, а не на матеріалізмі, порожніх словах чи догмах:

Священик і ідеолог Ку-клукс-клану Волтер С. Райт детально описав бачення Клану про Ісуса, виходячи з 21 чесноти, яких, на його думку, повинен дотримуватися кожен член Клану, щоб уподібнитися до "живого Христа". Члени Клану мали бути слухняними й покірними, безкорисливими й чесними, готовими жертвувати й служити, вірними й толерантними; вони повинні були бути милосердними, прагнути миру й проявляти доброзичливість, бути праведними, сміливими та пильними; їм належало бути добрими, терплячими, благоговійними й побожними, прощати, бути послідовними й патріотичними.

Для підтвердження своїх тверджень Райт використовував біблійні тексти. Слова Ісуса "Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові" (Мт. 22:21) він трактував як "Слухайтеся Бога й поважайте земну владу". Говорячи про покору, Райт посилався на слова апостола Павла: “Бо через те, що я не йду до вас, деякi у вас загордилися" (1 Кор. 4:18) та "За даною менi благодаттю, кож­ному з вас кажу: не думайте про себе бiльше, нiж треба думати; але думайте скромно, в мiру вiри, яку Бог придiлив кожному" (Рим. 12:3). Римлянам 12:18 – "Як­що можливо i залежить вiд вас, перебувайте в мирi з усiма людьми" – було для Райта "Законом життя" Ку-клукс-клану.

Насамперед Райт використовував життя Ісуса як орієнтир для визначення "справжнього" патріотизму. "Ісус був справжнім патріотом. Він послав Петра зловити рибу з монетою в роті, щоб сплатити встановлений податок на храм. Він навчав своїх послідовників 'віддавати кесарю кесареве' – поважати існуючу владу". За словами Райта, Ісус підкорявся не лише Богу, але й законам: "Він завжди дотримувався закону й ніколи не був засуджений за злочин. У всіх відношеннях Він був ідеальним громадянином, який поважав права й власність інших".

Райт не згадує біблійних віршів, у яких Ісус перекидає столи в храмі й виганяє тих, хто займався торгівлею (Мт. 21:12–13; Мк. 11:15–17; Лк. 19:45–46). Він також оминає факт, що, за біблійною історією, Ісус був засуджений за римським законом до розп’яття. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що Ісус не вчинив повстання проти самої римської влади. Він протистояв лише юдейській громаді Єрусалима, яку вважав більше керованою економічними інтересами, ніж істинним поклонінням Богові. Така позиція у Ку-клукс-клані трансформувалася в антикапіталістичну форму антисемітизму, яку я розгляну нижче.

З цього можна зрозуміти теологічну логіку, яка потенційно мотивувала іноді насильницькі дії Ку-клукс-клану. Мова йшла про те, щоб, як і Ісус, відстоювати "правильне". Для Ісуса перекидання столів у храмі було способом показати, що поклоніння Богові повинно залишатися його єдиною метою. Подібним чином, Клан вважав своєю місією збереження й захист божественної величної нації. Для цього, на їхню думку, іноді були необхідні радикальні позазаконні дії, які вважалися легітимними, якщо вони здійснювалися в рамках американської Конституції, яку Клан вважав майже священною.

Антикатолицизм, антисемітизм та теорії змови

Пан-протестантизм Ку-клукс-клану, головною метою якого було об’єднання всіх протестантів нації, базувався на переконанні, що протестантизм є істинним християнством і єдиною правдивою релігією. У цьому аспекті теологія Клану мала виключний характер. Ці теологічно обґрунтовані практики виключення були представлені через антикатолицькі та антисемітські теорії змови. Під теорією змови в цьому контексті мається на увазі уявлення, що світ управляється однією або кількома таємними силами, які втілюють три основні принципи: нічого не відбувається випадково, нічого не є таким, яким здається, і все між собою пов’язане.

Антикатолицизм Ку-клукс-клану складно визначити однозначно. Скоріше, ніж бути ідеологічною рушійною силою, він часто виражався як емоційні побоювання. Історик Івонн Марія Вернер, вивчаючи шведський антикатолицизм із північної перспективи, зазначає, що в міжвоєнний період основна тенденція полягала в тому, щоб зображати католицизм як щось чуже й неприйнятне, що не належить до шведського суспільства. Вона визначає два характерних аспекти цієї тенденції. По-перше, католицизм описувався як ворожий до прогресу, авторитарний і пригнічуючий; як частина "культурної боротьби", яка, з точки зору консервативного протестантизму, становила загрозу культурній ідентичності й національній незалежності країни. По-друге, антикатолицизм набував форми військової метафорики: йшлося про "плани наступу" католицької церкви на Скандинавію, її прагнення "оточити" протестантизм, про "окупаційні війська" у вигляді священників та черниць, а також про протестантську "оборону" проти цієї загрози.

Схожі, хоча й не ідентичні, антикатолицькі тенденції спостерігалися серед членів Ку-клукс-клану. Під час виступу в баптистській церкві в Блумері, штат Вісконсин, у 1925 році один із представників Клану використав біблійні тексти, щоб, з одного боку, легітимізувати діяльність Клану, а з іншого — показати, наскільки вчення та практики Римо-католицької церкви суперечать словам Ісуса.

Антикатолицизм Ку-клукс-клану був суперечливим. З одного боку, Клан, який позиціонував себе як захисник свободи у всіх її формах, не мав проблем із толерантністю до інших релігій, включно з римо-католицизмом. Однак ця толерантність мала межі. Клан виступав проти того, що, за їхніми словами, було неспроможністю католицизму розмежувати релігію та політику. Ця політизація релігії, на думку Клану, була частиною прагнення католицизму до світового панування, яким би керували з Риму. Священик і ідеолог Клану Волтер С. Райт писав, що головна мета католицизму виражена в трьох буквах — MAC, які означають “Make America Catholic” (“Зробіть Америку католицькою”), і що католики докладають усіх зусиль у цьому напрямку.

Попри те, що Клан називав себе "другом" католицизму, ця дружба була дуже крихкою. Причиною цього була його глибока недовіра до католиків, яких підозрювали у таємній змові щодо захоплення влади, що, на думку Клану, становило загрозу як державному устрою, так і нації загалом. У виданні The Fiery Cross зазначалося, що нація "не може існувати водночас частково католицькою й частково протестантською, оскільки перша визнає вірність іноземному диктатору, чиє слово для них є законом". У Kourier Magazine один із авторів розвинув цю думку: "Якщо католики прагнутимуть контролювати цю країну, виключивши всі інші форми релігійного вираження, вони знайдуть Клан, що боротиметься з ними до останнього Кланівця".

Деякі члени Клану пішли ще далі. Замість того, щоб зображувати "авторитарний" католицизм як політичну загрозу національного масштабу, вони трактували його як втілення диявола. Член Клану під псевдонімом “Hope” посилався на Одкровення 13:18, де згадується, що число звіра — це 666. Це число він застосував до латинської фрази “Vicarius Filii Dei” (“Заступник Сина Божого”), яка натякає на Папу Римського, хоча сама фраза ніколи не використовувалася офіційно. За цією антикатолицькою теорією змови, кожна літера фрази відповідає римській цифрі (D=500, C=100, L=50, V/U=5, I=1, A/E/F/R=0). Якщо букви закодувати відповідно, слово “vicarius” дорівнює числу 112, “filii” — 53, а “dei” — 501. У сумі ці числа складають 666.

З цього “Hope” риторично запитував: “Хіба це не католицька влада? Чи можемо ми зламати їхні кайдани, які сковують нас?”

Представлена псевдонімом “Hope” нумерологічна конспірологія, ймовірно, не була характерною для Ку-клукс-клану 1920-х років у цілому. Такі уявлення з’являються лише в цьому конкретному прикладі. Проте навіть поодинокі випадки можуть створювати враження прихованих переконань, замаскованих під більш політизовані вирази. У такий спосіб антикатолицизм Клану можна розглядати як відображення загальних сучасних американських уявлень про католицьку масу іммігрантів як чужорідну, авторитарну та пригнічувальну загрозу. Водночас, такі уявлення могли переплітатися з переконанням деяких членів Клану, що католицизм є втіленням диявола.

Одним із прикладів є "Верховний керівник" Гірам Веслі Еванс. За Евансом, конфлікт між протестантизмом, втіленим у Ку-клукс-клані, та Римо-католицькою церквою є не релігійним, а політичним. Однак сам конфлікт, хоч і має політичну природу, за його словами, походить із постійної "расової війни". В її основі, на його думку, лежить те, що нордична раса тісно пов’язана з протестантською вірою, через що расовий конфлікт є неминучим: представники нордичної раси ніколи не зможуть стати католиками, так само як католики не зможуть перетворитися на "справжніх" протестантів.

Звідси випливає, що католики ніколи не можуть стати "справжніми" американцями. Неамериканський характер католицизму, за Евансом, полягає в тому, що "теократичні" претензії католицької церкви роблять неможливим гармонійне життя її прихильників у вільній демократії, де церква й держава розділені. Це підводить Еванса до центрального звинувачення, яке він висуває проти Римо-католицької церкви:

У спробі надати видимість об'єктивності своїм антикатолицьким поглядам Гірам Веслі Еванс намагався урізноманітнити свої аргументи. Він стверджував, що Римо-католицька церква у Сполучених Штатах ставиться до директив із Риму відносно м'яко, а католицькі священики навіть проповідують ідею американського патріотизму. Однак ця "нюансованість" здається лише удаваною. Замість того, щоб визнавати складність і неоднозначність ситуації, як це може здаватися на перший погляд, Еванс використовував цей підхід для того, щоб зробити свої антикатолицькі твердження більш переконливими. У своїй статті The Klan’s Fight for Americanism (1926), одразу після згадки про зв’язок між американським католицизмом і патріотизмом, Еванс акцентує на "очевидній" проблемі: католики не можуть вчити патріотизму, тому що самі не є американцями.

За словами Еванса, їхня неарійська расова приналежність не дозволяє їм зрозуміти справжню суть американської ідентичності. Він підсумовує це, ставлячи питання у зворотній перспективі: "Чи може, наприклад, американець навчати італійців їхньої власної мови, історії та патріотизму, навіть без ускладнення релігією?"

У своїх текстах Еванс послідовно зображує католицизм як щось абсолютно чуже "справжнім" американцям. Попри спроби створити видимість об'єктивності, вказуючи на проповіді американських католицьких священиків про патріотизм, головна ідея про антикатолицьку змову залишається ключовою. Еванс стверджував, що існують "факти", які підтверджують, що католики прагнуть захопити владу в американській політиці й, таким чином, стати як політичною, так і духовною силою.

На його думку, католики на національних виборах голосують "майже одностайно, під контролем лідерів своєї віри, завжди підтримуючи інтереси Католицької церкви та католицьких кандидатів без урахування інших інтересів, і завжди також підтримуючи чужоземні впливи, коли порушуються відповідні питання". Таким чином, Еванс стверджував, що католики голосують не як американські громадяни, а як чужинці й католики.

Крім того, він звинувачував католиків у формуванні союзів з іншими "чужинцями", зокрема з євреями, базованими в Нью-Йорку. За його твердженням, їх об’єднувало спільне протистояння "американським інтересам" і прагнення до суворішої імміграційної політики.

Той факт, що Еванс згадує євреїв як частину змови щодо захоплення влади, ставить питання про антисемітизм Ку-клукс-клану, який, подібно до його антикатолицизму, був двозначним. За офіційною позицією Клану, він не був антисемітським. Проте в діях Клану чітко простежуються яскраві антисемітські елементи, якщо розуміти антисемітизм як стійку латентну структуру упереджень проти євреїв як колективу, що проявляється у ставленні, культурі, міфах, ідеології, фольклорі, візуальних образах і діях. Ці дії можуть включати соціальну чи правову дискримінацію, політичну мобілізацію проти євреїв і навіть колективне чи державне насильство, спрямоване на їхнє виключення або знищення як євреїв.

Одним із прикладів такого антисемітизму була ідея Клану, що білих протестантських американців, а не євреїв, слід вважати справжнім "обраним народом" Бога. За словами Клану, його відродження відбулося в "світі, пронизаному гріхом і відчаєм", де "надія знову народилася в серцях Божого народу".

Одним із поширених образів сучасного антисемітизму є уявлення про євреїв як хитрих змовників, чиї "напівбожественні" риси роблять їх екзистенційними ворогами арійців. Цей образ частково розділявся Ку-клукс-кланом. Головним чином, керівництво Клану поширювало антикапіталістичну форму антисемітизму, в якій євреї уявлялися жадібними, прив'язаними до грошей анти-людьми. Вільям Джозеф Сіммонс, який відновив Клан у 1915 році, стверджував, що потужна — тобто єврейська — сила поширювала по Сполучених Штатах пробільшовицьку пропаганду, яка спонукала "нижчу" темношкіру спільноту до повстання проти білих.

За словами Сіммонса, це означало, що вся американська демократія "знаходиться під загрозою з усіх боків: з одного боку — жадібними й підступними силами зверху, а з іншого — масою некомпетентних, безпринципних і недемократичних виборців знизу". Він стверджував, що єврейська мета — відібрати культурну гегемонію білої раси у Сполучених Штатах — уже близька до реалізації. Біле населення нації, за словами Сіммонса, "спить", що є наслідком змови, яка, як він висловився, "вибила нас із рівноваги".

Ку-клукс-клан, за його твердженням, не може самостійно вирішити національні небезпеки, які постають перед білою расою. Усе, що він може зробити, це допомогти пробудити націю від сплячки, аби вона нарешті усвідомила, що насправді відбувається. "Ку-клукс-клан пропонує розбудити сплячого й змусити його принаймні підняти голову, озирнутися навколо й запитати, котра година".

Уявлення Ку-клукс-клану про расову війну, як описано вище, базувалося на переконанні, що найефективніший спосіб, за допомогою якого їхні супротивники можуть знищити білу расу, — це розділити Бога та його обраний (білий) народ. Іншими словами, це прагнення довести протестантизм до занепаду. Однією з антисемітських теорій змови, що виникла з цього переконання, було твердження про те, що євреї винайшли теорію еволюції. Ку-клукс-клан розглядав еволюцію як єврейську вигадку, метою якої було підірвати створення світу, описане в Книзі Буття (ця звинувачувальна позиція ігнорує той факт, що біблійна історія створення має юдейське походження, а Дарвін не був євреєм). На цій основі, за словами історика Лінди Гордон, Ку-клукс-клан став одним із перших національних рухів у Сполучених Штатах, який заперечував еволюцію і підтримував ухвалення державних законів, спрямованих проти викладання цієї теорії в школах.

Однак переважно антисемітизм Клану проявлявся через антикапіталістичну риторику. Простим способом передати такі ідеї були жартівливі карикатури. У 1923 році Imperial Night-Hawk опублікував таку розповідь. Вона подається як реальна подія, хоча це викликає сумнів через її стилістичний виклад — особливо через очевидний і, ймовірно, доданий акцент єврейського персонажа — а також через саму назву “An Eye For Business” ("Око для бізнесу"):

Хоча праці, написані в рамках діяльності Ку-клукс-клану, мали певні часові та географічні відмінності, вони здебільшого представляли незмінну "кланську" культурну ідентичність. Незалежні публікації Клану рідко відхилялися від патріотичної та пан-протестантської догматики "Невидимої імперії". Проте певні розбіжності все ж існували, зокрема щодо теми антикатолицизму.

Роботи Джорджа Естеса The Old Cedar School (1922) та Roman Katholic Kingdom and the Ku Klux Klan (1923) детально висвітлювали уявну католицьку загрозу для Сполучених Штатів. Перша зосереджувалася на зв’язку між громадським порядком і конфесійними школами, а друга — на католицькій церкві як "незалежній від оподаткування корпорації".

Натомість праці Волтера С. Райта Religious and Patriotic Ideals of the Ku Klux Klan (1926) та романтизована трилогія єпископа Альми Уайт Ku Klux Klan (1925–1928) більше акцентували на протестантизмі Клану. Техаський баптист Райт наголошував на місії Клану об’єднати всіх протестантів, тоді як Уайт висловлювала апокаліптичне занепокоєння щодо "сатанинських сил" католицької церкви та "жадібного єврея".