Поки я шукаю натхнення щоб повернутись до свого циклу про рок-класику з 80их, виникло бажання поговорити про один сучасний гурт, який продовжує справу мастодонтів з золотої епохи року. Гурт з ХХІ сторічча який має ностальгічне звучання тих прекрасних часів. Crazy Lixx.
Насправді гуртів що продовжують нести енергетику рок музики 80их в мережі вистачає. Є цілий напрям glam metal, який зародився в ті часи і є усособленням того класичного звучання. І в ньому є кілька цікавих гуртів про які я хочу рано чи пізно але написати. Але я весь час відкладав їх на потім, після того як закінчу цикл текстів “коли трава була зеленіше”. Але цього тижня мені на очі трапився свіженький кліп Crazy Lixx з дуже промовистою назвою “Who Said Rock N' Roll is Dead”:
Свіженька пісня з свіженького альбому гурту, який в минулому радував не раз яскравими піснями в дусі рок-класики. І я подумав що саме з пісні з такою назвою і з гурта що її написав варто почати розмову про послідовників легенд минулого і що не варто це відкладати в довгий ящик.
Crazy Lixx це шведський гурт заснований в 2002 році. Перші 5 років існування це була історія типового непримітного регіонального гурту. Проривом для них стало запрошення на розігрів до гурту Hardcore Superstar (також доволі цікавий гурт про який можна буде ще поговорити). Поїздивши з ними в турі гурт отримав певні визнання і впізнаваність, але втратив гітариста… Якого захантили до себе власне Hardcore Superstar на заміну вибувшему (яскравий приклад вислову про “навіщо далеко ходити?”, просто глянули на гурт на розігріві і стрили звідти собі нового музиканта не парячись з пошуком). Така от вийшла нестандартна ціна першої слави.
Але справи у них пішли непогано, їх почали помічати музичні лейбли, почала формуватись не дуже велика, але фанбаза. І… далі здебільшого пішла типова історія гурту середнього рівня успішності. Альбоми, зміни складу, тури, фестивалі… Коротше все те що можна прочитати майже про кожен гурт і тому мабуть не варте зайвий раз повторення.
Замість історії давайте зосередимось на їх творчості.
Одразу відмічу один момент який виділяє їх серед більшості подібних гуртів. У них є два типу відео які видаються паралельно на різних каналах. Офіційні класичні кліпи, які знімаються разом з лейблами і виходять власне на каналах лейблів, і нарізки з класичних фільмів і відеорядів під їх музику, які гурт публікує на власному офіційному ютуб каналі. І останні часто збирають більше переглядів/прослуховувань ніж офіційні кліпи на сторінках лейблів. Навіть попри те що по динаміці такі нарізки не завжли потрапляють в динаміку пісні так добре як кліпи. Але видно ностальгічна атмосфера таких відео робить різницю (а також можливо окремість каналу від солянки лейбла).
Як приклад два відео на одну пісню, “Little Miss Dangerous”.
Офіційний кліп з каналу лейбла:
І нарізка з фільму “Приховані” (1987) на ту ж пісню з на цілий мільйон більше переглядів/прослуховувань:
Взагалі ностальгія це ключова тема цього гурту. Вони навіть зробили окрему присвяту дівчатам 80их, їх стилю і особливому духу. Це була ера з особливою естетикою, коли самовираження досягло свого абсолютного максимуму, з яскравими образами, які підкреслювали природню вроду. В епоху коли інстаграмні стандарти краси вбивають індивідуальність, дуже хочеться вірити що колись мода американських 80их знову візьме верх.
На схожу тему можна одразу виділити ще і пісню “She's Wearing Yesterday's Face”:
В тому що стосується музики, тут є і бунтарські драйвові композиції, як наприклад “Ain't No Rest In Rock N' Roll”:
Так і баллади, як наприклад "Hunt For Danger":
Якщо пробувати виділити їх найкращу пісню, то на мій погляд це “Hell Raising Women”. Яскрава пісня з хорошою енергетикою і доволі легко впізнаваним звучанням:
Хоча якщо виходити з статистики, то стрімінги ставлять на перше місце вже раніше згадану “Little Miss Dangerous” (також дуже гідну пісню), а кількість ютуб переглядів виводить в лідери “Weekend Lover”:
Варто також відмітити пісню “Wild Child”, в якій відчувається певна спорідненість з гуртом Lordi (обидва гурта скандинавські, сформовані під впливом творчості Kiss, а тут ще і трошки тематика заходить на територію фінських коллег):
В плані відео, однозначно варто відмітити їх кліп до пісні "Hunter of the Heart", виконаний в стилістиці старого ситкому. Доволі кумедне відео, хоч і дещо шкода що вони відійшли від використання улюбленого образу дівчат з 80их.
Ще одним цікавим прикладом їх гумору є "Anthem For America", “гімн ДЛЯ Америки”. В той час як ми останнім часом часто говоримо про те що в Америці розучились робити демократію, ця пісня нагадує що в Америці, яка подарувала нам більшість рок-хітів 80их, розучились робити таку музику. І тепер рок гімни для них доводить писати шведам:
І відповідний коментар гурту:
Ну і ще варто згадати їх музичний Топ Ган, пісню "Silent Thunder":
Що можна сказати на завершення… Приємно знати, що хоч пік популярності такої музики пройшов, все ще є ті, хто її створюють і вкладають душу в цю справу. Приємно коли навіть нові композиції, які нещодавно з’явились в мережі, здатні викликати теплі нотки ностальгії. І не тільки у вигляді “раніше було краще”, а і у вигляді “все ще можуть робити як раніше”.
На цьому буду закруглятись. Да прибуде з вами найкраща Музика!
