Наштовхнувся в мережі на текст Ірини Коваль. Моя власна думка, що так, те що описано в ньому так і є бо в такий час зараз живемо, такі гойдалки, що ну його лісом. На собі відчуваю. До війни не знав що таке вигорання, емоційна втома та таке інше. Був таким собі живчиком, рушійною силою…
"Я тебе люблю, але не дзвони мені". Правила дружби для втомлених дорослих.
Ви відкриває Телеграм. Там висить повідомлення від подруги: "привіт! Як ти?". Дата: 3 тижні тому.
Ви бачили це повідомлення. Ви навіть подумки на нього відповіли ("та все ок, жива, зашиваюсь"). Але фізично пальці не натиснули кнопки. А потім минув день. Потім тиждень. А зараз вам настільки соромно, що простіше взагалі не відкривати чат, ніж пояснювати, чому ви мовчали місяць.
Знайомо? Вітаю. Ви — нормальна доросла людина в стані хронічного стресу.
Ми виросли на серіалі "Секс і місто", де подруги зустрічалися щодня на бранчі, теревенили годинами і завжди були "в ресурсі". Забудьте. Це фантастика. У нашій реальності, де ми жонглюємо роботою, війною, дітьми і ментальним здоров'ям, такий формат дружби — це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити.
На зміну йому прийшла дружба низького тиску, як спосіб зберегти близькість у кризу, і на цьому етапі, це найкраще, що могло з нами статися.
НОВИЙ ЕТИКЕТ "ВТОМЛЕНИХ" (або як не втратити своїх).
Скидання мемів = освідчення в коханні. Якщо я не пишу тобі довгих листів, але скидаю тупий рілс із єнотом в Instagram — це означає: "я про тебе пам'ятаю. Я тебе люблю. Але у мене немає сил складати літери в слова. Просто посміхнись разом зі мною". Це наша нова мова любові. Прийміть її.
Дзвінок без попередження — це тероризм. Раніше ми могли теревенити годинами. Зараз несподіваний дзвінок викликає паніку: "шось трапилось? Хтось помер?". Сучасний друг спочатку пише: "можеш говорити?". І спокійно приймає відповідь: "ні, я в стані овоча, давай не сьогодні".
Пауза — не зрада. Ми можемо не бачитися пів року. Але коли зустрічаємося — розмова продовжується рівно з того місця, де перервалася. Без образ, без претензій "Ти мене забула". Ми розуміємо: мовчання — це не байдужість. Це режим енергозбереження.
"Бачила, але не відписала". У новому етикеті "прочитане повідомлення" без відповіді — це не ігнор. Це означає: "я прочитала, я прийняла інформацію, але я зараз не маю емоційного ресурсу на повноцінну відповідь. Відпишу, коли оживу". І ми не ображаємось. Бо самі такі.
ЩО ТАКЕ ПІДТРИМУЮЧА ДРУЖБА ЗАРАЗ? Це не кількість випитої кави. І не кількість лайків.
Справжній друг сьогодні — це той, хто знає твій діагноз і надсилає контакти лікаря, не чекаючи прохання. Це той, хто під час ракетної атаки пише коротке: "ти як?" і йому достатньо твого "норм". Це той, хто приїжджає до тебе не на "вечірку", а просто посидіти поруч на дивані в піжамах і помовчати, бо ви обидві втомилися від цього світу.
ВИСНОВОК СЕРІЇ: Ми провели аудит дружби. Ми відпустили тих, з ким нас пов'язувало лише минуле. Ми зрозуміли тих, хто поїхав, і тих, хто лишився. Ми забанили "токсичних оптимістів". Ми попрощалися з "попутниками".
І ті, хто залишився поруч після цього всього — це ваш золотий фонд. Бережіть їх. Не вимагайте від них ідеальності. Не вимагайте щоденної уваги. Просто знайте: вони є. І цього достатньо, щоб тримати дах на місці.
Автор: Ірина Коваль
