Спостерігаючи за драмою, що розгортається у обох палатах Конгресу, багато хто з українців робить круглі очі. Бо дещо здивований рівнем і змістом дискусій у парламенті найзначущої країни у світі. Хоча раніше нас це не дуже хвилювало, адже чи не вперше ми є одним з пунктів обговорення. Не найголовнішим. Але для нас і для самих американців болючим.
Але питання трохи в іншому. Як в Конгресі опинилося біля 100 радикальних трампістів? Так, популісти в США були. І бюджет там за останні 50 років блокувався більше 20 разів. Але саме такого - не було з часів суперечок навколо сегрегаційних законів.
Тому давайте коротко про анамнез цього лайна. Тож, чому Трамп і трампісти стали такими успішними? (І далеко не факт що досягли піку популярності, адже проблеми що їх формують не вирішені).
Є дві теорії, як все дуже спрощують:
Причини популярності трампізму - “реакція на лівий поворот”, який США переживали “за Обами” і яке знаходить свій вираз і в економічній політиці, і в тому самому “порядку денному” боротьби з расизмом, статевою чи сексуальною дискримінацією тощо. Ну тобто трампізм це “реакція на дії ліваків”.
Успіх трампізму - це технології. Ну тобто Трамп просто використовує сучасні інформаційні технології, прийоми маніпуляції та тенденції в медіа і тому обдурив спочатку 62 мільйони людей (2016), а потім і 73 (2020).
Але все дещо складніше. У США є купа проблем. Переважно соціального і економічного характеру.
Американська мрія вже не та. До чого апелюють і демократи, і республіканці? До криз та хвороб, на які страждають Сполучені Штати. Про що вони? В США останніх 30 років спостерігалися три тенденції, які можуть зашкодити навіть найбільш потужній економіці з глибокими традиціями демократії.
Зростання нерівності як всередині соціуму в цілому, так і між окремими регіонами. А також - глобально - між “міською” та “сільською” Америкою.
Зниження мобільності населення в цілому і соціально - економічної мобільності - в першу чергу. Перехід відбувається переважно вниз. Заможні падають у середній клас. Середній клас провалюється у бідність.
Глобалізація, в яку не вписалася значна частина американської економіки. Що призвело до деіндустріалізації та банкрутства старих індустріальних центрів. Особливо - колишніх мономіст з однією шахтою чи великим заводом. Дуже знайомо, правда? Всі знають сумну історію Детройта, але таких міст з більш банальними історіями (закрилося ключове підприємство) десятки й сотні по всім США.
До чого це веде? Сукупно у США приблизно 20% населення за оцінками ООН є бідними. Сюди ж додається приблизно 80 мільйонів людей, які є “вразливим середнім класом”. У США наразі найвищий рівень дитячої смертності й найвищий рівень бідності молоді серед усіх розвинених країн. 2020 з проблемами нестачі їжі зіткнулися близько 50 млн американців, з яких 18 млн - діти (дані - Feeding America).
Середній клас - становий хребет успішних США - все більше припиняє бути класом власників і відчуває недоступність втілення “американської мрії”.
Концентрація капіталу у найбагатших створює прірву між середнім класом та багатими нездоланною. 10% американців володіють 89% всіх акцій, які торгуються на американських біржах (дані - ФРС). А у “золоті” 50-ті частка 10% найбагатших не перевищувала 30-40%. Більшість акцій контролювали американці з середнім рівнем доходів.
Недоступність нерухомості. Надкапіталізація ринку нерухомості й податкове сприяння власникам нерухомості перегріли ринок.Зараз життя американського середнього класу описується приблизно так: “Мій дід купив свій перший будинок у 25. Мій батько купив свій перший будинок у 25. Я в 40 закінчу віддавати позику на навчання, а свій перший будинок я не куплю ніколи”.
Соціологи й економічні аналітики сходяться на думці, що зараз ми спостерігаємо перше покоління 30-річних американців, які живуть гірше за своїх батьків за всю історію спостережень.
Соціально-економічні очікування середнього класу песимістичні останні 15 років - страх стати бідним переважає сподівання стати багатим.
Головний наслідок - законсервована соціальна нерівність сприймається як соціальна несправедливість. А це веде до збільшення тенденцій до розколу всередині суспільства. І радикалізації політичних настроїв.
Хто винен? Якщо давати фундаментальну відповідь - то диспропорція розвитку США і відсутність нормальної послідовної соціальної політики. Але ми тут про популістів. А популісти знають прості відповіді.
У лівих та правих популістів є свої відповіді на питання “занепаду Америки”. Американські ліві популісти поєднують переконання в гіпервладі корпорацій та надексплуатації елітами простого народу з ідеями справедливої боротьби принижених меншин проти експлуатаційної машини капіталізму.
А у правих популістів винна влада старих еліт (які маніпулюють громадською думкою через “респектабельні” медіа) робить це, щоб контролювати й експлуатувати “справжніх американців”, щоб вони почувалися “чужинцями на власній землі”. І ці старі еліти підтримують іммігрантів, жінок і меншини, щоб “позбавити Америку ідентичності”.
Риториці і правих, і лівих популістів сприяють старі незаліковані американські проблеми:
Расова напруженість, яка існує об'єктивно через відкладені наслідки сегрегації, а також збереження де-факто багатьох сегрегаційних практик на побутовому рівні.
Релігійний консерватизм значної частки американців, в тому числі у формі християнського фундаменталізму, що є живильним грунтом для конспірології. Агресивність американського фемінізму, наприклад, не в останню чергу є реакцією на нав'язливість американської пуританської моралі. Ніде фемінізм не є таким радикальним, як в США.
Великі проблеми з доступністю якісної освіти - що робить значну частину американців ідеальним об’єктом для популістичної пропаганди як справа, так і зліва. В тому числі з використанням теорій змов як інструмента екзальтації.
У підсумку. І правий, і лівий радикальний популізм стають популярними, бо падають на благодатний грунт. А потім вони починають підживлювати один одного. І якщо в демократичній партії ці проблеми ще не настільки гострі, то помірковані республіканці свої позиції здають. Так, трампізм - це одна з форм радикального популізму. А популізм він як Веном з коміксів про Людину-павука. Він не може існувати без носія. Іноді цей носій - соціаліст, іноді - ліберал чи лібертаріанець а іноді - фашист. У випадку з Трампом та його прихильниками найбільше все схоже на останнє.
Як такого, ідеологічно сталого концепту за трампізмом не стоїть. Але Трамп і його банда поєдную дуже різні форми ресентименту, параноїдальних концепцій і екстремізму.
Далі відбувається фрагментація аудиторій, з якими працює Трамп і його політична команда. І вже їм продається мікс з дуже різних концепцій. Короткий список може виглядати так:
Націоналізм та крайній правий популізм. Крім ворожого ставлення до імміграції, Трамп і його прихильники вважають концепцію соціальної рівності химерою. Щоправда, вони вважають і поточний розподіл благ несправедливим.
Прихильність авторитаризму та заперечення цінності ліберальної демократії. І сам Трамп, і його прихильники заперечують цінність системи “стримувань і противаг”, яка вибудовувалась у федеральному уряді з оголошення Незалежності й створення якої в цілому завершив Авраам Лінкольн (республіканець, до речі).
Фундаменталізм замість консерватизму. Сам по собі програмний лозунг - Make America Great Again (далі - MAGA) - використовує головний ідеологічний стрижень американської політики. Ностальгію. Але свою, особливо. Що таке ностальгія “по Трампу”? “Занепад Америки” по Трампу спричинив занепад “чоловічої ідентичності”, покірність “інтересам меншим” та жіночність.
Заперечення об'єктивної реальності. Це ледь не головне, що є в трампізмі. Найбільш точно можна описати Трампа, трампістів і весь рух МАГА щодо ідеології однією формою: “Все про що говорить Трамп є правдою і корисне для Америки, все про що не говорить Трамп - не є корисним”.
Коли в тебе такий базис, ти обираєш свою аудиторію. Ображених і злих. Хто голосує за Трампа?
Бідні білі чоловіки без вищої освіти. Це категорії жертв глобалізації та економічних диспропорцій, тому їх ми більш докладно розглянемо у наступному розділі.
Білі християнські націоналісти. Загалом, білі євангельські християни складають приблизно чверть усіх американських виборців. З них ¾ підтримали Трампа і 2016, і 2020. При цьому 90% протестантів-афроамериканців підтримували опонентів Трампа, хоча теологічно вони дуже схожі на євангелістів. Саме ця аудиторія є ядром прихильності МАГА і найбільшою аудиторією прихильників боротьби з “новим світовим порядком” (змовою ілюмінатів та світового уряду, що хоче покласти край пануванню США, всякою “єрессю” на кшталт боротьби зі змінами клімату, рівністю та теорією еволюції). У цієї аудиторії рівень ксенофобії й зашореності достатній, щоб пропаганда Трампа працювала.
“Ображені лівим поворотом”. Це категорія вважає, що фемінізм, боротьба за права расових чи сексуальних меншин, інші прояви лівої чи ліберальної політики позбавляють їх можливості реалізувати себе у сучасних США.
“Обурені змовою еліт” і прихильники теорій змови. Загалом цих людей об'єднує те, що вони вважають причиною проблем (соціальних, економічних, расових тощо) “світову змову”, “змову еліт” тощо. Про те, чому теорії змов набувають такої популярності, буде у другій частині за пару днів, але загалом треба розуміти, що мова йде про кілька десятків (ДЕСЯТКІВ) мільйонів американців.
Коли головним політичним мотивом твого виборця є ресентимент, методи агітації стають дуже простими:
В центрі - екзальтований вождь, який знає як краще. Паттерн поведінки Трампа побудований на соціальному домінуванні та “тваринності”. Соціальний психолог Дек Макадамс порівняв стиль поведінки Трампа з поведінкою альфа-самців шимпанзе, відомих своєю агресією.
Брехня як технологія. Наприклад, Трамп більше 300 разів заявляв що змусить Мексику заплатити за стіну на кордоні з Мексикою. Яку хоче побудувати Трамп на американській території.
Фрагментація невдоволення - розпалювання ненависті до мігрантів, афроамериканців, жінок чи європейців. Різниці немає.
Використання різноманітних теорій змов як засоби об'єднати навколо себе “знедолених”.
У “церкву Трампа” приводять соціально - економічні чинники, особисті проблеми, на які якісно лягає пропаганда. Трамісти експлуатують соціальний песимізм - очікування, що все ставатиме гірше. А якщо ти чекаєш, що все стане гірше - а прихильники Трампа очікують гіршого майбутнього - то в тебе починається і пошук винних, і пошук простих рішень. Коло замкнулося.
Що з цим робити? Долати радикалізацію і лікувати соціальні і економічні чинники виникнення та популярності трампізму. Знижувати рівень соціальної напруженості і розшарування. Знову повернутися обличчям до середнього класу. Переглянути політику інформаційної безпеки. М'яко кажучи, дуже важке завдання. Але США і не таке вивозили. У наших спільних інтересах щоб вони це зробили.
Підтримати автора донатом: 1. Patreon. 2. Monobank. 3. Приват.
