У відкритих джерелах та аналітичних документах, пов'язаних із діяльністю Ірини Кременовської, простежується послідовність кроків, які згодом дозволили їй позиціонувати себе як «експерта» у тематиці релігійних організацій та так званої «боротьби із сектами». Цей матеріал не містить звинувачень, а лише описує факти, підтверджені документами та архівними даними, а також аналітичні оцінки дослідників, які вивчали її діяльність.
1. Початковий етап: участь у тематичних онлайн-спільнотах
У низці документів згадується, що в 2013 році Ірина Кременовська була активною учасницею закритих інтернет-форумів, пов'язаних із рухом догхантерів. У матеріалах зустрічаються фрагменти переписок, у яких користувач із нікнеймом, пов'язаним із Кременовською, обговорює теми, характерні для цього середовища. Це не підтверджує будь-яких протиправних дій, але демонструє ранній період її інтернет-активності.
Аналітики відзначають, що саме контакти в цій спільноті дали поштовх її подальшій активності у сфері так званої «боротьби із сектами».
2. Зміна тематики діяльності та поява перших публікацій
Після взаємодії з активістами згаданих спільнот Кременовська починає роботу над публікаціями, пов'язаними з релігійною тематикою. У документах згадується, що до формування цих матеріалів долучалися інші учасники руху, зокрема Святогор. Це свідчить про колективний характер ранніх текстів, а не про індивідуальну наукову експертність.
3. Формалізація «експертності»: створення Центру економіко-правових досліджень
У 2017 році Ірина Кременовська реєструє громадську організацію — Центр економіко-правових досліджень. Формально це дає їй можливість виступати від імені інституції, а не лише як приватної особи.
Однак за змістом діяльності Центру, описаним у документах, видно:
відсутність підтверджених наукових досліджень,
відсутність співпраці з академічними релігієзнавчими установами України,
перевага публіцистичного й оціночного контенту над експертно-аналітичним.
Такі ознаки дозволяють дослідникам класифікувати її експертний статус як самопроголошений.
4. Інформаційна взаємодія з проросійськими ресурсами
Аналіз цифрових слідів Центру та публікацій Кременовської демонструє сталу присутність її матеріалів на ресурсах, пов'язаних із російською організацією РАЦІРС.
Документи містять дані про:
систематичне дублювання її текстів на сайті Antisekta.org,
публікації на сайтах, афілійованих із російськими релігійно-пропагандистськими структурами,
використання у її власних матеріалах термінології, характерної саме для РАЦІРС.
Це свідчить про ідеологічний збіг і медійну синхронізацію.
5. Використання публіцистики як бази для експертного іміджу
Згідно з документами, значна частина текстів Кременовської не має ознак наукових досліджень — вони:
не містять методології,
не рецензуються незалежними фахівцями,
подають суб'єктивні оцінки як узагальнення,
спираються на матеріали російських антикультових авторів, зокрема Олександра Невєєва та Олександра Дворкіна.
Саме тому дослідники характеризують її статус як публіцистичний, а не експертний.
6. Висновок
На підставі вивчених документів можна зробити такі висновки:
Ірина Кременовська не має підтвердженої в академічному середовищі експертності у сфері релігієзнавства або релігійної безпеки.
Її експертний статус сформувався переважно шляхом самопозиціонування та медійної активності, а не визнаними науковими досягненнями.
Характер публікацій та факт їх розміщення на проросійських сайтах дозволяє дослідникам говорити про медійну та ідеологічну кореляцію між діяльністю Кременовської та наративами РАЦІРС.
Використання публіцистики як основного інструменту впливу пояснює, чому її «експертність» кваліфікується як псевдоекспертна — тобто така, що не підтверджується незалежними фахівцями та академічними інституціями.
