Вітаю! Багато людей помилково вважає, що сучасне покоління не дуже любить читати. Неодноразово виникали питання в батьків щодо складнощів в прищепленні любові до книги. Певний відсоток дітей дійсно не надто зацікавлені в читанні. Їм зайвий раз побігати в футбол чи пограти в комп’ютерні ігри тощо.
Виникає відповідна дилема: як же привчити дитину до читання? Скажу відразу, що ніяких систем чи універсальних планів поступового прищеплення любові до книги не існує. Це типовий міф, який стараються поширити недобросовісні люди з педагогічного спектру професій задля додаткової фінансової вигоди.
Нехай відвідає гурток, і згодом зацікавиться книгою. Я можу попрацювати на додаткових заняттях і так далі.
Інколи вчителі та педагоги (найчастіше радянської закалки) - використовують емоційний тиск, змушуючи дитину читати. Звичайно ж, такий тип роботи не дасть ніякої користі.
Що ж тоді робити?
Розкрию несподівану (для більшості) таємницю - любов до книги, прищеплення бажання читати формується задовго до початку школи. В сімейному колі, в дошкільному віці.
Перш за все, варто самим любити читати книжки. Дитина перші роки життя всі звички, манери поведінки переймає від батьків. Якщо мати чи батько частенько потрапляють в поле зору дитини з книжкою, то згодом помітите, як дитина самостійно відбиратиме для себе книжки.
Якщо нав’язувати дитині читання книжок, говорити, що це треба, а самому ні сторінки не прочитати - то й дитині це буде нецікавим.
Якщо подивитися загалом - то такий трюк працює майже з усією діяльністю людини. Зранку батько робить зарядку, дитина обов’язково долучиться. Мати постійно знаходить час для доглядання за квітами у вазонах, то і дитина теж буде доглядати квітки.
По-друге, серйозно відноситися до тих книжок, які читає дитина. Інколи можна помітити, як дорослі, старші зверхньо сприймають простенькі книжечки (до 20 сторінок з однією казкою) та починають радити дитині зацікавитися більш складними та об’ємними творами; коли дитина тричі, десять разів, сто разів приходить до вас обговорити “Колобка” чи “Гуси лебеді”.
Може візьмеш іншу книжечку, цю ти читав(ла). Ти вчора вже підходив (ла) з Колобком і так далі
Неважливо, скільки разів дитина почитала одну й ту ж книгу. В цьому випадку більше уваги рекомендується уділити діалогу з обговореннями подій в казці, історії. Саме після діалогу (полілогу, якщо є старші брати сестри, або батьки обоє спілкуються з дитиною), коли дитина в черговий раз задоволено розповіла про те, яка хитра Лисичка, а потім натякнути, що така ж Лисичка є і в інших казках. Іншими словами, побудувати діалог таким чином, щоб дитина самостійно у вас попросила нову книжку.
По-третє, наявність вдома повноцінної бібліотеки та демонстрація через власні дії поваги до книги. Це достатньо типова порада, але яку часто ігнорують дорослі. Домашня бібліотека - це надзвичайно важливий компонент, який навчить дитину доглядати за книжками, формувати власні смаки (наприклад, більше книжок з побутовими казками, аніж з казками про тварин). Але… Треба, щоб була і бібліотека в дорослих, в батьків. Як ми вже зрозуміли, все формується на основі прикладів. Домашня бібліотека дозволить підбирати найбільш цікаві та вдалі книжки, які матимуть на дитину більш позитивний вплив.
В-четверте, гігієнічні правила читання (правильна осанка, освітлення, тримання книги, або її положення на столі і так далі). Треба демонструвати своїм прикладом не лише для зацікавленості дитиною книжками, але й привчати правильно її тримати, читати лише під денним світлом, або освітленням максимально схожим з денним. Іншими, більш простими совами, треба показати дитині на власному прикладі, як треба водити себе з книгою.
По-п’яте, організовувати регулярні обговорення книжок між дорослими. Демонстрація дитині подібних ситуацій покаже, що читання книги - це круте явище навіть серед дорослих. Навіть замість простого перегляду телевізора, набагато краще батьками сісти за столом, приготувати чай та обговорити якусь цікаву книжку. При обговоренні дорослих книжок не слід залучати дитину.
- Не дак давно я закінчив читати роман Бачу вас цікавить пітьма. Якщо чесно, достатньою складна в структурі робота, але мотиви неймовірні.
- Погоджуюся, я її прочитала раніше, хоча зайва радикалізація людини, як паразита суспільства мені здавалась зайвою.
Іншими совами, подібні дії дорослих прекрасно показують дитині, що обговорення книжок, читання - це буденна річ, така ж, як і зуби почистити зранку.
Остання порада, формування так названого читацького щоденника. Ні, не для дитини! Саме для дорослого. При цьому, читацький щоденник повинен бути доступним для дитини. Завдяки такому способу нескладно продемонструвати дитині значення читання. Як правильно викладати власні думки про прочитане, які нові слова зустрілися в роботі, які цікаві фрази та вислови зачепили і так далі! Серйозне відношення дорослого до читання прямо пропорційне формуванню в дитини такого ж відповідального відношення.
Як вам такі поради щодо прищеплення в дитини любові до читання? Якщо маєте ще якісь цікаві поради, думки, напишіть в коментарях.
