Вітаю! Сьогоднішній світ надзвичайно передбачуваний — хотілося б мені так сказати… Але це неправда. Великі старі пердуни постійно намагаються довести власну гегемонію в світі. Один щось вигадує із митами та торговими війнами, інший з імперськими амбіціями знищує наш народ, третій старий повільно за цим спостерігає та намагається встановити власну зону впливу (якщо що, це я про Китай). В цілому, неможливо цих старих назвати адекватними людьми. Але… Є тільки один чоловік, який вже давно повинен няньчити внуків, і в його адекватності не сумніваюсь. Звичайно ж, це майстер містики та жахів — Стівен Кінг. Добротний чолов’яга 77 років, який на всі 100% підтримує Україну. Але сьогоднішній довгочит не про це.
Я не дуже занурююсь в біографії авторів, тому відразу перейду до діла. Не так давно, між завданнями мав змогу трохи почитати. Так би мовити поставити мізки на місце. Зазвичай саме читання та активна робота мозку дозволяла триматися. Можна було б й на каві сидіти, тік токи дивитися, але це повільно приводить до відсутності критичного мислення.
Читання відновлювало всі мозкові функції, не на 100%, але ця цифра наближається до 100%. Так ось, мене зацікавила його робота під назвою “Аутсайдер”, що вперше побачила світ в 2018 році. Ех, тоді було класно, ніяких коронавірусів, і русня не намагалась нас глобально знищити. Хоч факт пасивного стану війни на Донбасі та акенсію Криму буде заперечувати лише дегенерат.
Книга “Аутсайдер” випадково потрапила мені на очі в, напевне, єдиному на цей момент, книжковому магазині в Херсоні. Без вагань вирішив взяті її. Анотація в класичному дусі Стівена Кінга. Чіпляє, інтригує! Знаєте, хоч книга і має майже 600 сторінок, але це не завадило проковтнути її за два з половиною дні. Але все по порядку!
Сюжет
В невеличкому містечку Флінт-Сіті несподівано знаходять тіло одинадцятирічної дитини. Жахливе видовище, адже частини тіла хлопчика було наче вирвано зубами. Мало того, що вбили, так ще й зґвалтували здоровенною палицею. Допит свідків (а їх чимало), ДНК та відбитки пальців говорять, навіть кричать, що це зробив Террі Мейтлент, тренер місцевої команди з бейсболу.
Ральф Андерсон розуміє, що за подібний жахливий злочин вбивця та ґвалтівник повинен понести найжорстокіше покарання. Він з місцевим прокурором вирішує здійснити публічний арешт підозрюваного… ні винного, щоб здійнявся масовий осуд від місцевого населення. Всі докази свідчать, що саме Террі — вбивця. Однак, після арешту спливає нова інформація. В цей день, в цей час, коли відбулось вбивство, Террі разом з іншими вчителями знаходився в більш ніж сотні кілометрів на презентації нового книги відомого автора. Є не лише свідки, але й відео, на якому чітко видно пана Мейтленда. Але як таке може бути? Неможливо, щоб одна людина була в двох місцях одночасно. Справа, яка на перший погляд, була надзвичайно легкою та відкритою, поступово починаю обростати новими, загадковими фактами.
Персонажі
Ральф Андерсон — головний герой історії. солідний чоловік, детектив, який має за плечами багатий досвід. Спочатку історії він виглядав досить типовим мужиком. Впертий, намагається тримати все під контролем, суровий і так далі. Але поступово, з зануренням в справу Мейтленда, він починає розуміти, що світ приховує набагато більше секретів, аніж можливо уявити. Дуже цікаво спостерігати за його взаємодією з дружиною та другою головною героїнею.
Холлі Гібні — другий головний герой, стримана, трохи асоціальна особистість. Здатна миттєво аналізувати та знаходити невидимі взаємозв’язки між різноманітними речами. Завжди досягає своїх цілей. Після знайомства з Ральфом, поступово стає більш людяною. Сам вона змогла знайти всі крихітні елементи, які пов’язували, начебто, зовсім різні справи по всій країні.
Також варто згадати Ґеві Голда, адвоката, який погодився захищати Террі Мейтлента в суді. Типовий представник юридичної сфери. Впевнений, зарозумілий адвокат, який вважався найкращим в регіоні. Саме він прийняв рішення найняти міс Гібні для подальшого розвитку справи Мейтлендат.
Звичайно ж, згадувати кожного героя не не буду. Всі персонажі прекрасно опрацьовані, в їхню взаємодію, так названу хімію, віриш. Персонажі мають як сильні стороно, так і слабкі, та намагаються одне одного підтримувати. Мені ще сподобалась персонажка Джинні Анерсон, дружина головного героя. Мені здалося, що вона в історії виступала в якості умовного маяка, що освітлював Ральфу шлях. Саме вона - той самий рупор, завдяки якому головний герой зумів досягти необхідної істини та завершити справу пана Мейтленда, як те необхідно.
Антагоніст
Ну тут вже можна говорити багато різноманітних речей. Стівен Кінг зміг створити цікавого та дивного антагоніста. Аутсайдер — це щось незрозуміле, але одночасно з цим, загадкове. Хоч в історії його справжній образ не показали, та й він особливо нічим себе не проявляв, слідкувати було дуже цікаво. Його здібності були розпливчатими, до кінця не можна було зрозуміти, на що ця істота здатна. Він і людьми здатний маніпулювати (через надсилання болючої хвороби, як це було з колегою Ральфа Джеком. І створювати умовні проєкції, фантоми для залякування і так далі.
Аутсайдер навіть після прочитання книги продовжував випромінювати багато таємничості. Ні його історію, ні що він таке не було розкрито. Він просто існує, як людина, і намагається вижити… як людина.
Враження від книги
Перші двісті сторінок книги ”Аутсайдер” просто неймовірні. Загадкові події закручуються настільки вправно та грамотно, що починаєш запитувати себе: а чи вдасться автору втримати настільки високий рівень якості історії до кінця. Жорстоке вбивство, підозрюваний, який був в двох місцях одночасно, дивна поведінка підозрюваного, наявність сильного протиріччя в доказах змушували ковтати сторінку за сторінкою. Але…
На жаль, після початку введення аутсайдера в сюжет, коли він починає діяти, напруження трохи спадає. Не подумайте нічого, читати було цікаво до останньої сторінки, але друга половина історії суттєво програє першій половині.
Щойно головні герої вияснили та надибали трохи інформації про аутсайдера — Ель Коко. То історія значно просідає в плані напруги. Вже нема сумнівів щодо невинуватості Террі Мейтленда, щодо того, хто вбиває насправді і так далі.
Знаєте, не дарма кажуть, що Стівену Кінгу не вдається писати закінчення історії. Кінець історії — це взагалі фіаско. Ключового антагоніста забити шкарпеткою… Це ж треба було до такого додуматися. Факт того, що про Аутсайдера нічого так і не розповіли, він залишився загадковою істотою мене ніскільки не збентежує. Це навіть книзі пішло на користь, але сама анігіляція монстра викликала в голові думки: “Це що зараз за хрінь відбувається?”
Навіть фінальна сутичка з Джеком Гозкінзом виглядала в десятки разів цікавіше, інтригуюче. А з головним антагоністом вийшла якась шляпа… Я ж повторюсь, легенди, що Кінг не здатний на рівні створеного сюжету, правдиві, і книга “Аутсайдер” цьому підтвердженням.
Загальна оцінка історії від мене 7 з 10. Виключно за цікавих персонажів та неймовірні перші 200 сторінок книги.
Ч читали ви “Аутсайдера” Кінга? Які у вас враження від цієї історії?
