Сьогодні творчість професора Джона Рональда Руела Толкіна— автора *The Lord of the Rings, The Hobbit та The Silmarillion — вважається класикою світової літератури.
Його світ Середзем'я досліджують у університетах, аналізують у наукових статтях, а тисячі читачів у всьому світі створюють власні спільноти толкіністів.
Але так було не завжди.
Коли The Lord of the Rings вийшов у 1954–1955 роках, значна частина літературних критиків поставилася до нього скептично.
Причина була дуже проста: у той час у літературі домінував реалізм.
Багато критиків очікували від письменників опису:
— соціальних проблем
— психологічних драм
— повсякденного життя
— політичних конфліктів.
На цьому фоні історія про ельфів, гномів, орків, древні легенди і вигадані мови виглядала для частини критиків як дивна втеча від реальності.
Найвідоміша критика
Одним із найвідоміших критиків творчості Толкіна став американський літературний оглядач Едмунд Вілсон.
У 1956 році він опублікував у журналі The Nation* статтю під назвою:
Oo, Those Awful Orcs!”
У ній він досить різко критикував The Lord of the Rings, називаючи роман:
— занадто довгим
— перевантаженим деталями
— надто «дитячим»
— і таким, що не заслуговує на серйозну літературну увагу.
Подібні погляди тоді були поширені серед частини літературних критиків.
Фентезі часто сприймали як несерйозний жанр, який не може стояти поруч із «великою літературою».
Чому критики не зрозуміли Толкіна
Насправді проблема полягала не у якості текстів.
Проблема була у способі читання.
Толкін не писав просто роман.
Він створював міфологію.
Його світ — це складна система:
— історія народів
— генеалогії
— легенди
— космологія
— філософія добра і зла
— штучно створені мови.
Сам Толкін називав це sub-creation — співтворенням вторинного світу.
У цьому сенсі він ближчий до авторів стародавніх міфів, ніж до реалістичних романістів.
Не випадково він був професором філології в Оксфордському університеті.
Його творчість виростала з любові до мов, легенд і міфології Північної Європи.
Як час змінив ставлення до Толкіна
Минуло кілька десятиліть — і ситуація кардинально змінилася.
Сьогодні творчість Толкіна вивчають у рамках академічних дисциплін:
— comparative literature
— mythology
— fantasy studies
— philology.
Фактично саме Толкін заклав фундамент сучасного епічного фентезі.
Без його впливу не існувало б значної частини сучасної фантастичної літератури.
Моє особисте читання Середзем'я
Тепер трохи про мене.
Я — Юлія Феанор Лісняк, відома в мережі як @Julia_feanor,
Зимовий Феанор і Адмін Феанор.
Я читаю реальність трохи інакше.
Часто у своїх друзях, знайомих і навіть родичах я бачу не лише конкретних людей, а архетипи персонажів.
Іноді хтось нагадує мені нольдор.
Іноді — людей Заходу.
Іноді — героїв легенд Арди.
Це не означає, що я плутаю фантазію з реальністю.
Просто мій спосіб мислення — міфологічний.
Я дивлюся на світ через історії.
# Моя історія народження — моя маленька легенда
У моєму житті є історія, яку я іноді жартома називаю своєю маленькою легендою нольдор.
Мій батько — Олександр Васильович Лісняк (я іноді жартома називаю його українським Фінве).
Моя мама — Юлія Вікторівна, світловолоса блондинка, дуже ніжна і сильна жінка, яку я іноді називаю українською Міріель Серінде.
Вони обидва навчалися у Харківському національному університеті імені Каразіна на факультеті географії, рекреації та туризму.
Вони — науковці-екологи і підприємці.
Пізніше мій батько привіз маму до Полтави — міста, яке я іноді в своїх текстах називаю Полтавський Тіріон.
І саме тут почалася моя історія.
Я народилася 14 січня 2003 року о 6:45 ранку у Першій міській лікарні Полтави.
Я з'явилася на світ із вродженою вадою серця — другим незакритим клапаном.
Це був складний момент для моєї родини.
Моя мама дивом вижила після пологів.
А мене пізніше оперували в Інституті серця МОЗ України в Києві.
Деякі родичі також розповідали, що лікування було пов'язане з лікарнею Охматдит.
Так почалася моя історія.
І можливо саме тому я іноді жартую, що я — зцілений Феанор.
Мій характер і мій вогонь
У мене чорне волосся як воронове крило і світлі карі ясні очі.
І характер — трохи схожий на мого літературного тезку Феанора з “Сильмариліону” прям його характер повністю бунтарський .
Я люблю бунтувати.
Люблю думати інакше.
Люблю ставити під сумнів очевидне.
Але моя версія цього вогню врівноваженіша.
Так, у мене є свої клятви.
Але вони набагато спокійніші, ніж легендарна Клятва Феанора.
Я — книгоблогерка, письменниця-фантастка, лінгвістка і дослідниця історії.
У мене вже понад 10 років досвіду в толкіністиці.
Моя улюблена книга легендаріуму зараз — «Сильмариліон».
Я також повільно і дозовано вивчаю квенья.
І я часто кажу, що я ковалька своїх літературних творів — власних маленьких сильмарилів.
# Любов, з якої почалося моє життя
Є ще одна дуже важлива річ у моєму житті.
Любов.
Я була дуже сильно люблена ще з самого моменту мого народження.
Моя мама досі іноді тримає мене так само ніжно, як у дитинстві.
Іноді я люблю засинати згорточком, як спляча кішка, так само як у ранньому дитинстві.
І для мене це символ чогось дуже простого і дуже важливого:
любов родини — це мій справжній Сильмариль**.
---
# Айя, нольдор
Це лише перша стаття нової рубрики.
Попереду будуть тексти про:
— історію толкіністики
— міфологію Середзем'я
— архетипи персонажів
— мови Арди
— фентезі як літературний жанр
— і мої особисті роздуми як читачки, філологині та письменниці.
З вами була
@Julia_feanor
Зимовий Феанор 🔥
Адмін Феанор каналу **«Середзем'я»**
Айя нольдор. ✨
## Джерела
1. J. R. R. Tolkien — *The Lord of the Rings* (1954–1955)
2. J. R. R. Tolkien — *The Silmarillion* (1977)
3. Edmund Wilson — “Oo, Those Awful Orcs!”, *The Nation*, 1956
4. Tom Shippey — *J.R.R. Tolkien: Author of the Century*
5. Humphrey Carpenter — *J.R.R. Tolkien: A Biography*
6. Verlyn Flieger — *Splintered Light: Logos and Language in Tolkien's World*
