Epic black metal – доволі непоширене відгалуження, і його нерідко плутають з симфонічним блекметалом. Напишу про нього кілька слів, пораджу кілька гуртів, все як вам треба.
Почалося все від Summoning та їх любові до Толкіна. Стартували вони в 1993-95 роках, тобто задовго до фільмів про "Володаря перснів", тож натхнення бралося по-старому, з книжок. І якихось загальних уявлень про середньовіччя.
Корінець всього ембієнтного блеку, Burzum (примітка: шанувальник росії), також надихався Толкіном, але там музично було геть інше. Думаю, доволі влучним буде сказати, що Summoning поєднали спадок Burzum з загальними уявленнями про музику фентезі, тобто саундтреками якихось фільмів про Камелот.
Важко сперечатись із тим, що в SUMMONING чудова музика. От тільки блек з клавішно-перкусійними лініями ліпиться... проблематично. І друга сторона здебільшого в SUMMONING домінує. Через що не люблю записувати їх до блеку взагалі, радше щось синтове, приправлене харшевим вокалом.
Інша варіація епікблеку – те, що ви могли б сприйняти за симфоблек, але в симфоблек синт вписують як органічну частину мороку, а в епіку – блек просто змішаний з якимсь життєрадісним органом з фільму про гномів та драконів.
Найепічнішим (хехе) прикладом такого є ранні праці Bal-Sagoth. Не сказав би, що це прямо хороший гурт, але якщо ви шукали музло, де синт і гітара постійно били б одне одного в їбало – слухайте Bal-Sagoth. Скажена каша.
Причому кашевість навіть не так полягає в музичних акцентах, як в конфлікті настроїв між блековим карканням із блековою ж музикою та клавішами, котрі грають якийсь саундтрек сонячної галявини.
Італійці STORMLORD спершу перебували в такій же позиції, але з часом стали звучати більш органічно, а не як бійка за першість між інструментами, – їх уже раджу без сумнівів.
Іншими ключовими гуртами епікблеку є CALADAN BROOD (один-єдиний альбом) і SAOR (творчість котрих подекуди виходить далеко за межі епікблеку).
З українського – то епікблек для вас, якщо вам подобаються пізні праці NOKTURNAL MORTUM ("Голос сталі" й далі) та ZGARD. Ну і навпаки.
Епікблек не варто плутати з мелодійним блеком (де домінують все ж саме гітари) та атмосферним блеком (чия база – монотонне довбіння бластбітів). Загалом епікблек стоїть доволі-таки осторонь решти гілок, бо в ньому трапляються світлі нотки, і навіть спів.
Більше гуртів, котрі можна послухати з епікблеку, можна знайти на сторінці мого петпроєкту
https://you-must-hear.web.app/tag/epic%20black%20metal/
Або скористатися моїм грайлистом (він розрахований десь на місяць занурення).
Дякую за увагу!
