Африка стає все більш привабливим ринком для інформаційного впливу. Росія та Китай активно використовують африканські медіа та соцмережі для поширення своїх наративів та пропаганди. Як це відбувається і як це впливає на Україну?
Російський вплив
Росія намагається зміцнити свою присутність в Африці не лише економічно та військово, але й інформаційно. Для цього Росія використовує різні інструменти, такі як державні ЗМІ (RT, Sputnik), приватний медіахолдинг (MIA Rossiya Segodnya), політичні консультанти (Фабрика тролей), приватні військові компанії (Вагнер), а також мережу африканських медіапартнерів та інфлюенсерів, які отримують фінансування та підтримку від РФ для поширення її точки зору на своїх аудиторіях.
Наприклад, сайт African Stand отримує гроші від російської компанії MIA Rossiya Segodnya, яка також контролює агентство Sputnik та телеканал RT. Сайт African Stand регулярно публікує статті, які виправдовують російську агресію проти України, закликають до скасування санкцій проти РФ та критикують західних лідерів.
Крім медіа, Росія також залучає африканських інфлюенсерів - блогерів, активістів, експертів, які мають значний вплив на своїх підписників у соцмережах. Росія надає їм безплатну платформу для створення контенту - сайт New Africa, який пропонує “альтернативний погляд на події в Африці та світі”. На цьому сайті можна знайти багато постів, які захищають російську політику, зокрема щодо України.
Наприклад, один з авторів New Africa - експерт з харчування та фітнесу з австралійського міста Перт Джеймс Смолл - написав статтю під назвою “Чому Україна не може бути членом НАТО”. В ньому він стверджує, що Україна - це “штучна країна”, “фашистський режим” яка “не має права на існування”, а НАТО - це "агресивна організація, яка підриває мир у світі". Стаття містить багато фактичних помилок та маніпуляцій, а також посилання на російські джерела, такі як RT та Sputnik.
Після того, як Європейський Союз призупинив у себе роботу російської пропагандистської телевізійної мережі RT, росіяни розширили свою діяльність в Африці та створили «англомовний африканський центр» у Йоганнесбурзі, щоб «охопити якомога ширше коло історій, які цікаві як місцевій аудиторії, так і міжнародним глядачам RT», – сказала Анна Бєлкіна, заступниця головного редактора RT. За її словами, західні країни вже давно прагнуть «прикрити журналістську роботу та придушити перспективи, які Росія представляє громадській увазі».
RT і Sputnik, фінансовані Кремлем, підписали партнерські угоди з принаймні дюжиною африканських новинних видань, сказав Максим Одіне, який вивчає операції ЗМІ Росії в Африці в IRSEM, дослідницькому інституті, пов’язаному з міністерством оборони Франції.
«Ми зіткнулися з джаггернаутом», — сказав генерал Паскаль Янні, французький військовий чиновник, відповідальний за протидію російським операціям з дезінформації в Західній Африці.
ПВК «Вагнер», яка діє одразу в кількох африканських країнах, поширює дезінформацію, надсилаючи тисячі найманців для підтримки дружніх Росії урядів і видобутку золота та інших природних ресурсів.
«Російські фейкові новини виробляються тут у промислових масштабах. «Доблесть» проросійських акаунтів незаперечна», — сказав Абдулай Гуіндо, координатор вебсайту перевірки фактів Benbere, що базується в Малі, де присутні «вагнерівці».
Водночас охоплення західних ЗМІ в деяких частинах континенту скорочується. Зокрема BBC скорочує десятки журналістів в Африці та закриває щонайменше три канали, що ведуть мовлення місцевими африканськими мовами. Також «Radio France Internationale» та «France 24», які фінансуються урядом Франції, призупинили мовлення в Малі та Буркіна-Фасо, звідки лідери, прихильні до Росії, вислали французьких репортерів. Такі заборони «створили простір для ЗМІ, відкритих для проросійського наративу», заявили «Репортери без кордонів» у своєму дослідженні.
Така співпраця африканських медіа з Росією не лише підриває інформаційну безпеку України, але й впливає на ставлення африканських країн до ситуації на Донбасі. Це стало найбільш очевидно, коли лише 28 з 54 країн Африки засудили російське вторгнення в Україну під час голосування за резолюцію ГА ООН 2 березня 2022 року. Експерти пояснюють таку позицію тим, що багато африканських держав залежать від російської економічної та військової допомоги, а також не хочуть втручатися у “внутрішню справу” Росії.
Згідно з дослідженням Facebook, у 2019 році було виявлено та заблоковано понад 200 фейкових акаунтів, сторінок та груп, які походили з Росії та спрямовували свою діяльність на Африку. Ця мережа використовувала фотографії з інтернету для створення фальшивих особистостей, платила місцевим журналістам за публікацію свого контенту, а також наймала адміністраторів для управління сторінками та групами. Цей контент мав проросійський характер та покликав до поглиблення співпраці з Росією.
Китайський вплив
Китай також не залишається осторонь від інформаційної гри в Африці. Китайська державна медіакорпорація China Global Television Network (CGTN) має свою африканську штаб-квартиру в Найробі, столиці Кенії. Звідти CGTN транслює свої програми на англійській та французькій мовах для африканської аудиторії. Крім того, Китай спонсорує навчання та стажування для африканських журналістів, а також надає матеріальну допомогу місцевим медіа.
За даними Pew Research Center, у 2019 році 64% африканців мали позитивну думку про Китай, порівняно з 60% про США. Однак це не означає, що китайська пропаганда є ефективною. За тим же дослідженням, лише 15% африканців отримували новини про свою країну з китайських джерел, тоді як 53% - з місцевих, 35% - з американських, 25% - з британських та 19% - з французьких.
Критики китайської присутності в Африці заявляють, що Китай намагається не лише покращити свій імідж, але й поширювати свою модель цензури та контролю над інформацією. Наприклад, у 2019 році Танзанія та Китай провели міжнародний круглий стіл з теми "нових медіа", де уряд африканської країни захоплювався китайською практикою блокування соціальних мереж, бо це нібито допоможе запобігти "фейковим новинам" та "екстремізму".
Україна в очах Африки
Загалом, Україна не є частою темою для африканських ЗМІ. Однак, коли вона згадується, то часто через призму російської або китайської пропаганди. Наприклад, у березні 2021 року сайт The African Exponent опублікував статтю "Україна - це не країна, а проєкт США", яка була перекладена з китайських джерел, але не вказав автора. Стаття містила багато класичних тез російської пропаганди про Україну. Після критики з боку українських ЗМІ та дипломатів, стаття була видалена з сайту.
У жовтні 2021 року сайт The African Exponent опублікував іншу статтю про Україну, яка також була перекладена з китайської мови. Цього разу стаття була присвячена візиту президента Гвінеї-Бісау Умару Сісоко Ембало до України. Автор статті називав Ембало "посланцем Путіна" та звинувачував його в тому, що він намагався посередництвом між Зеленським та Путіним. Автор також писав, що Україна є "провокатором" та "агресором" на Донбасі, а Росія є "миротворцем" та "захисником". Стаття також була видалена після скарг.
Ці приклади показують, що китайська медіастратегія в Африці не обмежується лише нейтральним або позитивним зображенням Китаю, а також включає поширення антиукраїнських та проросійських наративів. Це може бути пов'язано з тим, що Китай і Росія мають спільні інтереси в Африці, такі як розширення свого економічного впливу, контроль над природними ресурсами, протидія західному впливові та демократичним цінностям. Китай також може сприймати Україну як конкурента на африканському ринку, особливо у сферах сільського господарства та оборонної промисловості.
Як впливають українські ЗМІ?
Україна не має такого потужного медійної присутності в Африці, як Росія чи Китай. Однак це не означає, що українські ЗМІ не можуть мати вплив на формування образу України в очах африканців, а також впливати на їхнє ставлення до України та її проблем.
За даними Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, образ України в африканських медіа є досить негативним та спотвореним. У багатьох публікаціях Україна зображується як нестабільна, корумпована, націоналістична та агресивна держава, яка порушує права російськомовного населення та провокує конфлікт на Донбасі. Також часто використовуються маніпулятивні терміни, такі як "громадянська війна", "повстання", "сепаратисти", "території ДНР та ЛНР" тощо. Джерелами такої інформації часто є російські або проросійські медіа, які активно пропагують свою версію подій.
Однак не всі африканські медіа слідують російському сценарію. Деякі з них намагаються подавати більш об'єктивну та збалансовану інформацію про Україну, висвітлюючи її культурне розмаїття, економічний потенціал, демократичні перетворення та євроатлантичну інтеграцію. Також деякі медіа звертають увагу на спільну історичну спадщину та сучасне співробітництво між Україною та Африкою у різних сферах, таких як освіта, медицина, сільське господарство, енергетика тощо. Джерелами такої інформації часто є українські або західні медіа, які прагнуть показати реальне обличчя України та її боротьбу за свободу та суверенність.
Таким чином, образ України в очах африканців не є однозначним та стабільним. Він залежить від багатьох факторів, таких як політична орієнтація країни, редакційна політика медіа, доступ до розмаїтих джерел інформації, освіченості читачів тощо.
За даними Всесвітнього банку, середній рівень освіти в Африці становить 5-6 років, що є одним з найнижчих у світі. Багато африканців не мають доступу до якісної освіти, інформації та інтернету. Тому вони часто спираються на стереотипи, міфи та пропаганду, які формують їхнє уявлення про світ.
Україна не є відомою країною для багатьох африканців. Вони можуть знати про неї лише з історичного контексту (як частину Радянського Союзу), з культурного (як країну з вишиванками та салом) або з політичного (як країну, яка зазнає агресії від Росії). Вони можуть не розуміти причин та наслідків конфлікту на Донбасі, не визнавати Крим за окупований територією, не сприймати Україну як суверенну та незалежну державу.
Тому Україні потрібно вжити більше заходів для популяризації свого образу в Африці, для пояснення своєї позиції та цінностей, для розвитку культурного та освітнього обміну, для налагодження економічного та гуманітарного співробітництва. Це допоможе покращити репутацію України в очах африканців, залучити їх до підтримки української справи та створити нових партнерів і друзів на континенті.
