Якщо Ви хоч раз задумувалися про створення власної історії, то Ви стикалися із необхідністю придумувати персонажів. Утім, як зробити їх справжніми та “некартонними”? Про це і поговоримо сьогодні.
Я письменниця та колишній рольовик (чи ні?) зі стажем гри 7 років, тож маю у створенні персонажів певний досвід. Тут я зібрала неповний перелік практичних порад, якими користуюсь сама під час створення своїх героїв.
Перший момент — зрозумійте, для чого Вам цей персонаж в історії. Це протагоніст? Головний злодій? Друг головного героя? Тобто — яку роль він виконуватиме надалі. Зважаючи на це, наділіть його характерними рисами.
Вдихніть у нього характер. Наділіть його бажаннями, мріями, прагненнями. Додайте в його особистість не лише хороших рис — дозвольте Вашому персонажу бути недосконалим, мати свої страхи, проблеми, внутрішній конфлікти.
І не забудьте про звички — особливо про звички. Можливо, Ваш персонаж постійно закочує очі? Кусає губи? Палить, коли думає? Палить лише якусь одну марку цигарок? Має особливу міміку, жести?
Повторюйте ці дії крізь Ваш текст, аби читач запам’ятав їх, і лише одна згадка про “невдоволено закочені очі” одразу малювала в його уяві образ САМЕ ЦЬОГО персонажа.
Що також важливо — визначіться із зовнішніми рисами персонажа. Утім, це має бути не просто якась зовнішність: якісь очі, якийсь колір волосся, якийсь зріст. Ні! Це має належати Вашому персонажу цілком і повністю; пасувати його характеру, його стилю життя. Зробіть його особливим. Наділіть його зовнішньою ознакою, що характерна тільки йому. Це може бути як шрам (пам’ятаємо Зуко із “Аватара”?) чи родимка, так і елемент одягу, який постійно носить лише цей персонаж: яскравий шарф (як у Мако із того ж “Аватара”), підвіску, каблучку (як у Осакі Нани із аніме “Нана” наприклад) тощо.
Опишіть особливості його голосу. Наділіть його запахом, якщо це потрібно в історії (як наприклад Йеннефер із “Відьмака”, що завжди пахла бузком).
Слідкуйте, аби зовнішність Вашого персонажа поєднувалась із його характером — або навпаки не поєднувалась для створення контрасту, якщо Вам це потрібно.
І не забудьте про чи не найголовніше — мовні звички. Зробіть його видимим та впізнаваним у діалогах. Навіть якщо Ваш персонаж перекидуватиметься репліками з компанією інших героїв, зробіть так, аби читач розумів, коли говорить САМЕ ЦЕЙ персонаж.
Це можуть бути або якісь його слова-паразити, або фрази, властиві лише цьому герою; особливий сленг, особлива манера — тараторити, або навпаки надто розтягувати слова; картавити чи трохи заїкатись.
Це далеко неповний список того, як можна зробити персонажа живим — говорити про це можна дуже довго. Утім, сподіваюсь, ці настанови були Вам корисними.
А для закріплення пропоную цікаву вправу: спробуйте створити свого персонажа в коментарях до цього довгочиту за тими пунктами, що прочитали вище) Але намагайтесь зробити це якомого швидше — поставте таймер на, скажімо, 10-15 хвилин. А щоб було чесно — я також братиму у цьому участь. Удачі та натхнення! Нехай усі Ваші персонажі будуть живими!
І — всім тепла 💓
