Як Туреччина опинилася в авангарді безпекових альянсів Перської затоки

За останнє десятиліття альянс між Туреччиною і Катаром ставав дедалі міцнішим, що ознаменувалося такими важливими подіями, як оборонний пакт 2014 року, військова допомога Туреччини Досі під час кризи в РСАДПЗ у 2017 році та створення об'єднаного командного штабу у 2019 році. Стратегічна геополітична позиція і військовий потенціал Туреччини роблять її привабливим партнером для країн Перської затоки, які намагаються орієнтуватися в складній регіональній політиці.

У той час як країни РСАДПЗ переоцінюють свої оборонні партнерства на тлі геополітичної шахової партії, що розгортається на Близькому Сході, Туреччина прагне утвердити свій вплив. Стратегія країни щодо військових баз, проілюстрована її присутністю в Катарі, має вирішальне значення у розв'язання проблем безпеки, що загострилися після арабських повстань 2011 року.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган прозоро заявляє про амбіції Анкари щодо розширення військового партнерства в Перській затоці. Історичний контекст свідчить про те, що Саудівська Аравія розглядає Туреччину як гаранта безпеки, що є відображенням динаміки розвитку регіону. Зміцнення турецько-саудівських відносин з 2021 року вказує на ширшу тенденцію до деескалації та посилення регіональної співпраці, в якій Туреччина відіграє центральну роль.

У серпні посол Туреччини в Кувейті підкреслив військові та безпекові зв'язки що зростають між двома країнами, вказавши на готовність Туреччини створити військову базу в Кувейті, якщо надійде відповідний запит. Попередня співпраця під час криз ілюструє відданість Туреччини союзникам і свідчить про посилення оборонних зв'язків на тлі регіональної напруженості.

Відносини Туреччини з Кувейтом у сфері оборони посилилися після угоди Аль-Ула 2021 року, яка врегулювала кризу РСАДПЗ. Придбання Кувейтом цього року озброєних безпілотників Bayraktar TB2 у Туреччині підкреслює розвиток оборонного ландшафту та зростання впливу Туреччини.

Необхідно враховувати роль Ірану в матриці регіональної безпеки. На диверсифікацію оборонних альянсів країн Перської затоки поза межами західних держав впливають такі інциденти, як іранські атаки на нафтові об'єкти Саудівської Аравії у 2019 році. У цьому складному середовищі перевірені оборонні можливості Туреччини і її досвід підтримки союзників роблять її важливим гравцем у системі стратегічної безпеки Перської затоки.

Розгортання геополітичного наративу на Близькому Сході, що характеризується зміною альянсів і прагненням до стратегічної автономії, свідчить про зростання впливу Туреччини. Завдяки посиленню військових зв'язків і стратегічного співробітництва Анкара є незамінним союзником в архітектурі безпеки Перської затоки, що розвивається.

Джерело: Middle East Eye