Наступного тижня український парламент має змінити законодавство про права національних меншин. Цього вже кілька років вимагає Угорщина і рекомендує зробити Венеціанська комісія. Вони вважають, що зараз ці права, і найперше на освіту рідною мовою, обмежуються.
Від цього залежатиме початок переговорів про вступ України до Євросоюзу, рішення про що ухвалюватимуть 14-15 грудня. Європейська комісія чітко вимагає змінити норми щодо національних меншин.
Угорцям можуть фактично гарантувати такі права в освіті, які були шість років тому. Російську мову у школи та культурне життя повертати влада не планує.
Парламент розгляне новий пакет поправок до законів про мову, про освіту, про національні меншини та про діяльність засобів масової інформації, підготовлений Кабміном після консультацій з представниками національних меншин.
В уряді закликають не звужувати цю тему тільки до конфлікту з Угорщиною та прем’єром країни Віктором Орбаном на мовному ґрунті, бо ідеться про поступову уніфікацію українського законодавства з європейським.
Проте зараз Київ постав перед серйозною проблемою – як не перейти “червоні лінії” у захисті державної мови і водночас виконати вимоги Єврокомісії.
Головна ідея, яку просуває зараз влада - дзеркально надати нацменшинам такі права, як це є в тій самій Угорщині, і не більше.
Але деякі опозиційні депутати, які створювали закони на захист державної мови, кажуть, що багато запропонованих урядом поправок є неприйнятними і абсурдними. Хтось навіть каже про загрозу українській мові як у часи мовного "закону Ківалова-Колесніченка" епохи Януковича.
Проте співрозмовники ВВС Україна у Раді з усіх таборів вказують, що заради вступу до ЄС більшість депутатів все ж таки підтримають запропоновані урядом зміни.
У чому суть конфлікту
Конфлікт навколо використання мов національних меншин тягнеться з того часу, як за президентства Петра Порошенка ухвалили закони, спрямовані на захист української мови як державної.
Одним з таких законів став закон про освіту, який передбачав поступовий перехід усіх середніх шкіл на викладання українською мовою. Після анексії Росією Криму і окупації частини Донбасу українська влада вважала появу такого закону важливим передусім для дерусифікації в країні.
Проте в межах такої кампанії виникли проблеми з великою угорською та певною мірою румунською меншинами на заході України.
На той час - за даними міністерства освіти України - у 734 школах (з майже 14 тисяч) навчання велося мовами нацменшин, і 581 з них - це були школи з російською мовою викладання. Румунських і угорських шкіл було приблизно однакова кількість - по 70.
Закон передбачав, що повністю на державну мову викладання всі середні школи перейдуть через три роки після його ухвалення, тобто, з вересня 2020 року. А мови національних меншин стануть окремим предметом. Найбільше протестували проти цього Росія і Угорщина. Меншою мірою Румунія, Польща, Молдова, Болгарія та Греція.
Кремль називав появу закону “продовженням політики влади у мовному питанні, яке було причиною конфлікту на Сході України”.
В уряді Угорщини освітній закон називали “ударом ножем у спину” і вимагали реакції від міжнародних організацій, бо вважали новації такими, що суперечать європейським цінностям.
Висновок Венеціанської комісії теж був переважно негативний.
У відповідь українська влада заявляла, що закон не звужує права національних меншин, а навпаки, розширює їх, бо, навчаючись українською, етнічні угорці чи представники інших національностей отримають більше шансів успішно складати ЗНО державною мовою і вступати до українських вишів.
Як казав тодішній міністр закордонних справ Вадим Пристайко, Україна мусить готувати майбутніх студентів для українських закладів, а не угорських.
Окрім того, автори закону наголошували, що перехід на державну мову для шкіл, де навчаються етнічні угорці, румуни, болгари, поляки чи греки, відбуватиметься поступово.
Ці аргументи тоді не спрацьовували. Росія сприймала нові вимоги як насильницьку асиміляцію, Угорщина продовжувала звинувачувати Київ у позбавленні угорців можливості зберегти свою ідентичність.
Після жорсткої критики на адресу України парламент у 2019 році вніс у законодавство зміни, уточнивши, як саме цей поступовий перехід відбуватиметься.
Коли мова йде про мови країн ЄС, то у початковій школі нацменшинам дозволили навчатися рідною мовою. У старших класах відсоток україномовних предметів мав зростати: від 20% з п’ятого класу до 60% - у старших класах.
Ці вимоги запрацювали в 2020 році й формально діють і зараз, але є великі сумніви у тому, що у середніх школах національних меншин їх дотримуються у повному обсязі.
Через постійні протести, а останніми місяцями – погрози керівництва Угорщини заблокувати вступ до ЄС, парламент вже кілька разів відкладав остаточний перехід на українську для мов країн ЄС.
Станом на зараз, старт повного переходу на державну мову викладання для середньої школи нацменшин (мови країн ЄС) перенесений на 1 вересня 2024 року. І він не стосується початкових шкіл, у яких діти навчаються рідною мовою і вчать державну як окремий предмет.
Російські ж школи перейшли на українську ще в 2020 році - до вересня їх тоді лишалось 194.
Після закону про освіту у 2017 році парламент схвалював й інші документи, які стосувалися утвердження державної мови у всіх сферах життя, і вони також зазнавали критики низки держав і Венеціанської комісії.
Державна мова і закарпатські угорці
“Вони хочуть перетворити угорські школи на українські, а якщо це не спрацює, то закрити їх. Ми не підтримаємо Україну в жодному питанні на міжнародній арені, доки вона не відновить закони, що гарантують права угорців”, - заявив у вересні голова уряду Угорщини Віктор Орбан.
Угорський прем’єр постійно каже про обмеження прав “близько 150 000” етнічних угорців на використання рідної мови, особливо в освіті.
Член Демократичної спілки угорців України, директор Українсько-угорського навчально-наукового інституту при УжНУ Олександр Шпеник розповів в інтерв’ю ВВС Україна, що хоча серед угорців Закарпаття ставлення до заяв Орбана різне, проте більшість з них все ж вважає, що освітній закон звужує право на навчання рідною мовою, гарантоване Конституцією.
У 2001 році, коли в Україні востаннє проводили перепис населення, в Закарпатській області жило близько 150 тисяч етнічних угорців.
Як каже Олександр Шпеник, після цього статистика є лише приблизною. Починаючи з 2014 року із Закарпаття виїхало близько 30 тисяч угорців. З початком широкомасштабної війни у 2022 році - приблизно стільки ж. Тому можна припускати, що зараз в області є близько 100 тисяч угорців.
До 2017 року на Закарпатті було 76 угорських шкіл. Після зміни закону про освіту мовою навчання у середній школі формально частково є українська.
Але в школах можуть створюватися угорські класи. А зважаючи на те, що в угорських селах діти знають лише угорську, то й класи там лише угорські.
“Ми зустрічалися з різними високопосадовцями, які пояснювали, що так буде краще нашим дітям, бо вони знатимуть державну мову, - ділиться Олександр Шпеник ставленням до вимог закону про освіту про перехід на українську мову освіти у школах.
“За законом виходило, що вони мали вчити фізику чи хімію українською мовою. Але предмет можна вивчити тоді, коли ти вчиш його або на мові, яка тобі рідна, або на тій, якою добре володієш”, - каже він.
“То може спочатку треба було б, щоб діти вивчили українську мову, а вже потім переходили на навчання нею?”, - наполягає Олександр Шпеник.
Він каже, що за останні п’ять років кількість дітей-угорців, які навчаються угорською мовою, лишається незмінною - близько 16 тисяч. І саме через них фактично такі сварки.
Але водночас помітна тенденція відтоку школярів старших класів.
“Ми маємо таку тенденцію: якщо у нас в дев’ятих класах навчається 1600-1700 дітей, то в 11 класі – вже лише 700-800, тобто близько половини. Це означає, що старшокласники виїжджають. Більше половини з них зникає з системи середньої освіти України. До цього призводять такі закони, і це дуже погано для країни”, - каже він.
Олександр Шпеник пов’язує це з тим, що школярі не готові вивчати предмети українською мовою у старших класах.
Попри те, що вже минуло шість років з часу, коли парламент ухвалив закон про освіту і передбачив період, впродовж якого діти мали вивчати українську, ситуація в угорських анклавах суттєво не змінилася.
Війна і мова
Агресія РФ різко змінила мовні реалії в Україні. В країні суттєво зросло несприйняття російської мови як мови “окупанта”, власне як і всього російського. Українці все більше послуговувалися у побуті державною мовою.
Соціологічна група “Рейтинг” у серпні 2023 року оприлюднила результати досліджень, які показали, що майже 60% опитаних зазвичай спілкуються вдома українською, близько 30% – українською та російською, лише 9% – російською. Хоча опитування не проводилося на окупованих територіях, тенденція відмови від російської мови спостерігалася навіть у переважно російськомовних регіонах.
Угорщина під час війни лише посилила тиск на Україну, погрожуючи заблокувати початок переговорів про вступ до ЄС у разі, якщо Київ не змінить або й взагалі не скасує закон про освіту.
“Позиція Угорщини кришталево зрозуміла: поки існує цей закон, не може бути жодних дискусій з українцями щодо їхньої інтеграції в Євросоюз. Ми заблокуємо це доти, доки проблема не буде вирішена”, - сказав нещодавно політичний радник прем’єр-міністра Балаж Орбан.
У керівництві Верховної Ради визнають, що саме до мови навчання для національних меншин найбільше зауважень не лише в Угорщини, але є в Єврокомісії.
“Питання освіти, звичайно, чутливе. Тут треба шукати рішення, тому що наша законодавча рамка – це закон про освіту, закон про мови і закон про національні меншини (спільноти) - не відповідають висновкам Венеціанської комісії. Це треба визнавати чесно”, - сказав перший віцеспікер парламенту Олександр Корнієнко в інтерв’ю Liga.net.
Російської меншини в Україні не існує?
Хоча найбільше претензій до українських законів має Угорщина, у темі прав національних меншин і поступок, на які Україна може піти на вимогу Єврокомісії, постійно виникає тема російської мови.
Бо у разі ухвалення будь-яких змін до законів про мову і про освіту вони могли б поширитися на всі мови національних меншин.
Як висловився Олександр Корнієнко в інтерв’ю Liga.net, “завжди було питання, що хтось намагається “контрабандою”, “причепом” провести мову агресора - російську мову”.
Однак для таких побоювань немає підстав, каже він.
По-перше, кількаразове перенесення дати, коли мовою викладання у школах має стати державна мова, стосувалося національних шкіл з мовами країн ЄС. Тому з 2020 року російська мова є лише окремим предметом.
Окрім того, нещодавно парламент ухвалив зміни до законодавства, які передбачають, що жодних преференцій для російської мови як мови агресора не буде до закінчення воєнного стану і ще п’ять років після нього.
“Було критично важливо відділити в темі нацменшин російський дискурс від європейського. Російський є імперським, Росія використовувала і використовує його для того, щоб вести геноцидну війну проти України. Європейський – це про права нацменшин, які є ознакою розвитку держави і посилення демократії”, - каже в інтерв’ю ВВС Україна директор Інституту центральноєвропейської стратегії Дмитро Тужанський.
В українському уряді кажуть, що такі обмеження для російської мови не створять проблем у переговорах з ЄС. Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина запевняла, що тема захисту російської меншини взагалі не постає у перемовинах.
Вона переконана, що в Україні немає російської меншини, а є люди, які говорять і українською, і російською мовами, бо це їхнє право. Стефанішина каже, що і сама як одеситка належить до таких, але це не означає її приналежності до етнічної групи.
“Немає жодної юридично оформленої спільноти, яка ідентифікує себе як російська меншина. Є громадяни України, які розмовляють російською мовою”, - наголошує Ольга Стефанішина.
Власне, і до війни, і під час російської агресії переважна більшість громадян України вважали, що російська мова не зазнає утисків. А у 2022 році - згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології - 93% опитаних відповідали, що проблем з використанням російської мови немає.
У 2023 році таких було 84%. Ці опитування КМІС проводив у телефонному режимі у тому числі на окупованих територіях, а також серед тих, хто втік від війни за кордон.
Де межа компромісів у пропозиціях уряду
Отже, зараз основа увага зосереджена на законодавчих змінах для національних меншин, які говорять на мовах країн-членів Євросоюзу.
Ці закони Верховна Рада має ухвалити найближчим часом, аби встигнути до саміту ЄС 14-15 грудня, на якому може бути оголошено про дату початку переговорів з Україною про вступ до Євросоюзу.
Як розповідав перший віцеспікер парламенту Олександр Корнієнко, під час підготовки поправок уряд вивчав законодавство про мови національних меншин в країнах ЄС, і передусім в Угорщині та Румунії, аби норми українських законів були максимально дзеркальними.
“Але треба розуміти, що у них за деякими позиціями значно вільніше (з правами нацменшин.- Ред.), можу прямо сказати”, - наголошує перший віцеспікер Ради.
Віцепрем’єрка Ольга Стефанішина, відповідаючи на запитання про “червоні лінії”, які Україна не переступить, запевнила, що “ці зміни точно не будуть стосуватися знання української мови”.
Зміни у закони умовно можна розділити на два блоки. Перший - усе, що пов’язане з використанням мов нацменшин у різних сферах життя, передусім у навчанні, у ЗМІ, рекламі, і саме навколо нього можуть виникнути дискусії у сесійній залі парламенту. Другий блок – це державна підтримка нацменшин та створення умов для їхнього культурного розвитку.
Рада вже схвалила безоплатне забезпечення підручниками мовою національних меншин для учнів середніх шкіл, відкриття книгарень, створення центрів національних меншин при органах місцевої влади.
У законах вже є право на використання рідної мови під час проведення курсів, тренінгів, форумів, конференцій, мистецьких заходів.
І якщо за другим блоком парламент в останні місяці суттєво розширив права нацменшин і ближчим часом розгляне нові поправки, то у питанні використання мови зміни виглядають набагато суперечливішими.
Повернення у 2017?
Пропозиції Кабінету міністрів про мову навчання у школах великою мірою повертають законодавство на шість років назад і фактично скасовують вимогу про перехід на навчання у середніх школах державною мовою з 1 вересня 2024 року.
У проєкті закону про освіту ця дата скасовується взагалі, натомість школярі-носії мов країн ЄС, які почали вчитися у школі до 1 вересня 2018 року, тобто учні 6-12 класів, здобуватимуть освіту рідною мовою аж до закінчення школи.
Окрім того, якщо у законах, які критикує Угорщина, передбачалося, що представники нацменшин поступово опановують українську мову в обсязі не менш як 20% від усіх предметів у п’ятому класі, 40% - у дев’ятому, і 60% у старшій школі, то тепер ідеться про обов’язкове вивчення державною мовою усього трьох предметів.
У середній школі це українська мова, українська література та історія України. А в 11-12 класах додається ще четвертий предмет - захист України. Для початкової школи вимоги не змінилися, молодші школярі навчатимуться рідною мовою, а державну вивчатимуть як окремий предмет.
Ще одна стаття - дозволити приватним вишам у місцях компактного проживання нацменшин викладати усі предмети мовою нацменшин, а державну лише вивчати окремим предметом.
Матеріали передвиборної агітації пропонується дозволити видавати лише мовою національної меншини - тут про державну мову згадки взагалі немає.
Послаблення стосуються й теле- і радіомовлення. Якщо раніше тижневий обсяг відео та аудіопродукції компаній, що мовлять на мовах національних меншин у місцях їх компактного проживання, становив державною мовою 80%, то тепер ця планка може бути знижена до 30%.
Усі ці поправки фактично спрямовані на розширення мовних прав етнічних меншин і жодним чином не встановлюють, як змінюватиметься ситуація з вивченням державної мови школярами-угорцями чи румунами.
Закон про освіту, який ухвалили шість років тому, мав би підштовхнути до розв’язання проблеми вивчення нацменшинами української. Поки що ж виглядає так, що анклави зберігатимуться і, як висловлювався ексміністр Вадим Пристайко, Україна і далі готуватиме студентів для угорських і румунських вишів.
Або через незнання державної мови випускники шкіл зможуть знайти роботу лише у країнах походження чи у сусідньому селі.
"Абсурдні поправки" чи прогрес на шляху до ЄС
Тим часом урядовий проєкт вже критикують політики і депутати, причетні до створення законодавства про підтримку української мови.
Колишня депутатка Ради і співавторка мовного закону Ірина Подоляк називає звуження використання державної мови у пропонованих поправках поверненням “закону Ківалова-Колесніченка”, який шкодив українській.
Член парламенту від "Євросолідарності" і співавтор закону про мову Микола Княжицький також гостро критикує проєкт і згадує закон часів Януковича про мову.
“Пропоновані урядом зміни по суті повертають "закон Ківалова-Колесніченка", і для опозиції це виглядає неприйнятним. Я нагадаю, що закони про мову і про освіту по суті своїй є конституційними, бо Конституційний суд дав їм позитивну оцінку. А закон про ЗМІ, до якого також планується внести зміни, підтримували в Єврокомісії і Європарламенті", - каже ВВС Україна Микола Княжицький.
Він вважає, що профільні комітети парламенту мають доопрацювати урядовий документ, прибравши "абсурдні поправки".
"Ми маємо йти на компроміс, оскільки йдеться про переговори з ЄС про вступ. Але компроміс і зрада – це не синоніми", - наголошує він.
Як розповіли ВВС Україна інші співрозмовники у провладній та опозиційних фракціях, більшість парламенту таки зможе досягти єдності за певних умов.
Зокрема, якщо українські норми дійсно будуть дзеркальними з угорським законодавством.
Окрім того, у парламенті нагадують, що несхвалення цих поправок може зірвати євроінтеграцію, а тому Верховна Рада має продемонструвати хоча б прогрес. Наприклад, встигнути проголосувати законопроєкт тільки у першому читанні.
Ще одну причину називає директор Інституту центральноєвропейської стратегії Дмитро Тужанський.
Він каже, що ухвалення поправок про права нацменшин допоможе "нейтралізувати" претензії керівництва Угорщини, яке насправді має політичний інтерес у тому, щоб тема прав меншин не згасла. Багато експертів вважають, що Віктор Орбан тисне на структури ЄС задля отримання коштів для своєї країни.
"Політично Віктор Орбан у розв'язанні проблеми не зацікавлений. Йому треба тримати це питання, щоб ним торгувати. Тому Україна має це нейтралізувати. Не на догоду угорському прем'єру, а щоб мати змогу рухатися до ЄС", - каже ВВС Україна Дмитро Тужанський.
Автор статті — Світлана Дорош
Джерело — ВВС Україна
