Автори: Isobel Koshiw and Miles Johnson | The Financial Times
Переклад: t.me/in_factum
У 2020 році 28-річний Таннер Кук з Аризони відкрив невеликий магазин набоїв на запиленій дорозі біля шосе на околиці Тусона. Новий бізнес Кука обмежився одноповерховою комерційною будівлею з бетону з тимчасовою вивіскою: "OTL IMPORTS". Першими клієнтами Кука були місцеві ентузіасти, а один із ведучих радіо Тусона навіть рекламував OTL Imports, щоб допомогти своєму "доброму приятелю" запустити компанію.
"Він продає боєприпаси, зброю, і в нього дійсно хороші ціни, – сказав ведучий. – Він чудовий хлопець!"
За трохи більше ніж два роки Кук, який зачісує своє чорне волосся назад і полюбляє поєднувати чорні костюми з сонцезахисними окулярами, отримав неймовірне замовлення: його маленький магазин боєприпасів уклав контракт на €49 млн для потреб українській армії. Відповідно до контракту, OTL отримала аванс у розмірі 35% – €17,1 млн – у листопаді 2022 року, і молодий власник магазину став гравцем на міжнародному ринку озброєнь.
Але набої, які продав Кук, так і не надійшли до України. Українська сторона згодом виграла рішення проти OTL у арбітражних провадженнях у Відні, але досі не повернула сплачені компанії кошти.
Вторгнення Росії в Україну у 2022 році стало найбільшим сплеском закупівель зброї в Європі з часів Другої світової війни. Хоча союзники України по НАТО надали величезну кількість військової допомоги, українцям все одно довелося шукати способи забезпечити війська, які воюють на фронті вздовж 1000 кілометрів.
Розслідування Financial Times, засноване на витоках українських державних документів, судових позовах та десятках інтерв’ю з посадовцями з закупівель, торговцями зброєю, виробниками та детективами, розкрило, як сотні мільйонів доларів, які Київ сплатив іноземним посередникам у сфері озброєнь для забезпечення критично важливої військової техніки, були витрачені марно за останні три роки війни.
Поки Україна продовжує боротися з перевагою Росії у виробництві боєприпасів, країна залишається вразливою до безжальних примх міжнародного ринку зброї. У кількох випадках Київ сплачував великі суми авансом маловідомим компаніям за техніку, яка досі не надійшла. В інших випадках посадовці повідомляють, що зброя, продана за значно завищеними цінами через стрімке зростання попиту надходила у непридатному стані.
За даними Міністерства оборони України та документів, які бачила FT, Україна виплатила авансом $770 млн іноземним брокерам озброєнь за зброю та боєприпаси, які так і не були доставлені. Це значна частина річного бюджету України на зброю у розмірі $6–8 млрд, витрачених із власних державних коштів від початку вторгнення. Водночас деякі іноземні компанії, що займаються торгівлею зброєю, стверджують, що стали жертвами внутрішніх конфліктів і корупції серед українських посадовців та державних брокерів, що може пояснити частину зниклих мільйонів.
Уряд у Києві намагається навести лад. Кілька колишніх українських посадовців із закупівель озброєнь, які працювали над цими угодами, були звільнені, деяких звинуватили у корупції, а десятки контрактів на постачання зброї зараз розслідуються правоохоронними органами. Інші угоди застрягли у повільних арбітражних процесах у таких містах, як Лондон і Женева.
Декілька колишніх високопосадовців України, які наглядали за закупівлями зброї у перші три роки війни, захищали використання іноземних посередників, стверджуючи, що вони допомагали укладати критично важливі та чутливі угоди в час, коли країна потребувала величезної кількості боєприпасів від країн, які з геополітичних причин не хотіли відкрито продавати зброю Україні. Наприклад, у квітні 2022 року, згідно з українськими судовими документами, державний брокер "Укрспецекспорт" придбав 120-мм міномети із Судану у торговців, які, як з’ясувалося пізніше, мали тісні зв’язки з російською ФСБ, а також із групою Вагнера.
Цей тіньовий процес закупівель, можливо, допоміг Україні вести війну, але змусив її мати справу з іноземними підприємцями, чиї альянси можуть бути суто комерційними та безпринципними.
"Торговці зброєю – це торговці смертю, – каже Олексій Резніков, міністр оборони України до 2023 року. – Вони абсолютно прагматичні та цинічні. У них немає поняття справедливості. Це не ті концепції, які існують у їхньому світі. Вони кажуть: "У мене це є на складі. Хочеш – купуй. Не хочеш – продам твоєму ворогу".
У перші тижні після вторгнення в Києві зрозуміли, що запасів боєприпасів Україні вистачить лише на два місяці. Оскільки країна боролася за виживання, уряд призупинив звичайні правила закупівлі зброї, і держслужбовці отримали завдання знайти запаси для переважно радянської техніки, де тільки можливо. Значна частина українського виробництва зброї експортувалася через різні державні компанії, які отримували прибуток від посередництва в цих угодах. Тепер цей процес пішов у зворотному напрямку: посередники обдзвонювали своїх старих клієнтів і посередників за кордоном, щоб знайти будь-яке озброєння.
Раптовий попит на зброю для окопної війни, яку західні виробники давно перестали вважати пріоритетом, призвів до того, що попит значно перевищив пропозицію. У 2022 році європейське річне виробництво снарядів, придатних для радянських артилерійських систем України, становило 600 тисяч – достатньо лише на місяць бойових дій, що було лише третиною від 1,8 млн снарядів, які Росія випускала щомісяця.
Для групи іноземних торговців зброєю, переважно американських і європейських, відчай України став їхньою можливістю. Щонайменше 10 джерел, пов’язаних із закупівлями для української армії або торговцями зброєю, зазначають, що ціни на боєприпаси радянського калібру зросли вчетверо у першій половині 2022 року. Саме в цей час OTL Imports Кука, хоча й залишалася магазином боєприпасів в Аризоні, вперше зустрілася з посадовцями "Прогресу" – одного з кількох державних підприємств України, які займаються імпортом та експортом зброї.
За словами двох осіб, знайомих із ситуацією, Кука представив "Прогресу" американсько-український бізнесмен Микола Каранько, який понад десять років тому допоміг укласти велику угоду між "Прогресом" та Іраком. Трансакція з Іраком у 2009 році завершилася судовим позовом у Техасі, де українським посередникам було наказано виплатити понад $60 млн американському бізнесмену за те, що його виключили з угоди.
Кук заявив, що може отримати снаряди та мінометні міни від виробника в Сербії, і отримав аванс у розмірі $17,1 млн. Такі авансові платежі є звичайною практикою у торгівлі зброєю, коли різні ланки ланцюга постачання, наприклад іноземні заводи, не хочуть залишатися кредиторами країн, що воюють. Але OTL, за словами кількох українських посадовців, так і не поставила снаряди й не повернула платіж. Звіт Державного бюро розслідувань України, який бачила FT, показав, що OTL не мала необхідної сертифікації для експорту та транспортування боєприпасів.
Після угоди з Україною Кук значно розширив свій бізнес за межами Аризони, відвідавши ярмарок озброєнь в Абу-Дабі. Один із його видалених дописів у соціальних мережах показує чоловіка в приватному літаку в чорній балаклаві з келихом, який пускає дим від сигарети. Підпис Кука: "сигарети та приватні літаки".
Компанія "Прогрес" повідомила, що виграла рішення проти OTL у Міжнародному арбітражному центрі у Відні про повернення €21,3 млн, що включає авансовий платіж, а також судові витрати, відсотки та штрафні платежі.
Національне антикорупційне бюро України письмово підтвердило FT, що розслідує діяльність OTL. Українські детективи повідомили, що намагаються відстежити, куди пішли гроші. Жодних звинувачень проти Кука чи компанії не висунуто. Адвокати OTL і Кука заявили, що їхні клієнти заперечують будь-які порушення.
Контракт з OTL – це лише одна з щонайменше 30 угод між Україною та іноземними постачальниками зброї, які бачила FT, унаслідок яких державні кошти були витрачені на боєприпаси та техніку, що так і не надійшли, надійшли частково або у непридатному стані.
Денис Шарапов, заступник міністра оборони, відповідальний за іноземні контракти до вересня 2023 року, розповів FT, що його засипали пропозиціями щодо зброї та боєприпасів від малих або відносно нових гравців, які прагнули нажитися на війні.
"Я отримував десятки комерційних пропозицій від людей, які намагалися розпочати свій бізнес. Це нормально. Завжди є нові люди, які хочуть піднятися", – каже Шарапов, додаючи, що за 18 місяців його роботи отримав близько 25 тисяч пропозицій щодо озброєння. Він порівняв завдання українських оборонних посадовців на початку вторгнення з гасінням будинку у вогні "чим завгодно, що було під рукою".
Наприкінці 2022 року Україна, здавалося, отримала перевагу у війні. Її війська звільнили Херсон у листопаді того року, а російські сили були змушені відступити за Дніпро. Але важкі бої тривали, залишаючи армію у відчайдушній потребі артилерійських снарядів. Саме в цей час Олексій Петров, тодішній керівник "Спецтехноекспорту" – одного з найбільших державних посередників України у сфері озброєнь – отримав пропозицію від американської компанії Regulus Global, від якої не зміг відмовитися.
Петров знав, що найбільша проблема військових закупівель України полягала в тому, що деякі з найбільших виробників зброї та боєприпасів були країнами, дипломатично близькими до Росії, які не хотіли відкрито постачати зброю. Але Regulus, заснована і очолювана американцем Віллом Сомеріндайком запропонувала сміливе рішення. Компанія повідомила Петрову, що може знайти на світовому ринку десятки тисяч снарядів калібру 155 мм.
"Пропозиція була досить привабливою і дуже серйозною", – каже Петров. Regulus, офіс якої розташований неподалік від військово-морської авіабази Oceana у Вірджинія-Біч, була заснована у 2012 році як стартап із військової логістики. Незабаром вона почала займати нішу з пошуку та транспортування старих запасів зброї. Але справжній прорив відбувся під час громадянської війни в Сирії, коли компанія виграла контракти Пентагону на пошук і транспортування зброї для підтримуваних США повстанців.
Перед заснуванням Regulus Сомеріндайк мав кілька суперечливих моментів. У 2016 році Regulus стала відповідачем у позові від вдови американця, який працював у навчальній програмі в Болгарії і загинув через вибух 30-річної гранати. Regulus була однією з кількох підрядників Пентагону, згаданих у позові, хоча не відповідала за навчальну програму, а лише постачала обладнання компанії, що її проводила. Справа зрештою була врегульована конфіденційно.
Це не мало значення для Петрова, який довіряв репутації компанії, схваленої Пентагоном, у постачанні важкодоступного військового обладнання на міжнародному ринку озброєнь. Сомеріндайк розповів FT, що після вторгнення Росії він почав отримувати дзвінки від українських посадовців, які шукали зброю для захисту країни.
"Вони питали, що ми можемо дістати і як швидко ми можемо це доставити", – каже він, додаючи, що рішення працювати з ними мало особистий вимір. "Моя дружина – українка, її родина – українці. Я був на передовій… Я відданий цій справі так само як будь-хто інший".
До літа 2022 року Regulus доставила кілька вантажних літаків Ан-124 із системами БМ-21 "Град" та снарядами для гаубиць Д-20 радянського зразка. Впродовж 2023 року Regulus стверджує, що успішно поставила Україні 70 тисяч 155-мм снарядів. Але запаси старої амуніції в Європі швидко вичерпувалися. Гонитва за виробництвом боєприпасів у кількостях, яких не потребували з часів Другої світової війни, спричинила глобальний дефіцит, через що деякі постачальники розривали наявні контракти або різко підвищували ціни.
"Ланцюг постачання вже був проблемним, а запаси у світі практично закінчилися, – каже Сомеріндайк. – Усі намагалися дістати одне й те саме. Це було схоже на ситуацію з Covid, коли маски стали дефіцитом".
Частина боєприпасів походила від виробника в країні, тісно пов’язаній із Росією, яка не відчувала таких же дефіцитів сировини та компонентів. Петров зазначає, що керівники Regulus запевнили його, що зможуть вирішити будь-які політичні ускладнення за допомогою контактів у Держдепартаменті США. Незабаром Regulus уклала контракт із "Спецтехноекспортом" вартістю до $1,7 млрд – одну з найбільших угод України щодо військових закупівель за час війни.
Regulus стверджує, що весь її бізнес вівся під наглядом Управління контролю оборонної торгівлі Держдепартаменту США, органу, відповідального за контроль експорту американських оборонних і військових технологій. "Спецтехноекспорт" повідомляє, що виплатив Regulus авансові платежі та депозити на суму $162,6 млн для виконання частини контрактів на поставку 155-мм снарядів, а також додаткові платежі на €14 млн.
Але українська державна компанія стверджує, що Regulus порушила умови контракту і досі не повернула Києву кошти. За даними компанії, з вересня 2024 року Regulus припинила будь-які контакти і перестала відповідати на листи. Українські посадовці вважають, що Regulus витратила авансовий платіж, зокрема, на виробничі потужності.
"Вони використали гроші, які ми їм відправили, щоб купити нові активи", – каже Петров. "Спецтехноекспорт" тепер намагається повернути те, що, як стверджує, їй винні, через арбітражні провадження.
Regulus категорично заперечує ці звинувачення і заявляє, що продовжує постачати значні обсяги снарядів Україні. Компанія стверджує, що інвестувала у низку ресурсів ланцюга постачання, зокрема у виробництво та транспортування, щоб забезпечити потужності, необхідні для виконання великих контрактів. Американська компанія заявляє, що саме "Спецтехноекспорт" не виплатив узгоджену суму авансових платежів у розмірі близько $500 млн – 30% від загальної суми – сплативши американській компанії лише близько $100 млн. Regulus також стверджує, що стала жертвою дисфункції та внутрішніх конфліктів між різними учасниками процесу закупівель в Україні.
"Я чесно відчуваю, що ми опинилися між двох вогнів у конфлікті між Міністерством оборони та державою, і ми просто потрапили в цю ситуацію, бо були найбільшим підрядником, – каже Сомеріндайк. – Незалежно від того, що відбувалося в Україні, ми продовжували постачати".
Regulus, за його словами, довелося самостійно покривати дефіцит депозиту, щоб продовжувати доставляти боєприпаси Україні. "Це спричинило значний фінансовий стрес у нашій компанії… ми взяли на себе великі зобов’язання", – додає він.
Regulus повідомила, що "поточний чистий статус між Regulus та Україною за прямими контрактами на постачання 155-мм снарядів полягає в тому, що Regulus винні приблизно $350 млн, а не навпаки". Петров, який залишив "Спецтехноекспорт" у березні, заперечує це, стверджуючи, що посередник не мав контрактних зобов’язань надати ці кошти. Українська сторона поскаржилася Пентагону та посольству США в Києві.
"Спецтехноекспорт" заявляє, що її арбітражний позов у Лондоні має на меті стягнути з Regulus $346 млн, включно з авансовими платежами, а також боргами та штрафами.
У січні 2024 року Марина Безрукова, експертка з постачання, була призначена новою очільницею Агентства оборонних закупівель України. Партнери України по НАТО занепокоїлися після низки скандалів із внутрішніми військовими закупівлями. Безрукова відома тим, що працює допізна, отримала непросте завдання провести корінну реформу системи закупівель зброї та боєприпасів Міністерства оборони України.
Кількома місяцями раніше, у вересні 2023 року, Резніков, який був міністром оборони з початку вторгнення Росії, був звільнений. Хоча Резніков не був безпосередньо причетний до тодішніх скандалів в Міноборони, Зеленський тоді заявив, що Міністерству оборони потрібні "нові підходи".
Резніков розповів FT, що будь-які проблемні контракти на постачання зброї були неминучим наслідком термінової необхідності озброїти українських солдатів, які воюють на передовій на початку війни.
"Під час війни є лише один критерій ефективності: ти привозиш багато зброї на фронт і швидко передаєш її збройним силам. Мене нічого іншого не цікавить, – каже він, додаючи, що міністерство не мало часу зважувати різницю в цінах. – У вас є хлопці на передовій, які гинуть без снарядів, і ви мусите щодня і щоночі вкладати снаряд їм у руки". Резніков зазначає, що проблемні контракти становлять лише частину загальної картини.
"Скільки контрактів було підписано? А скільки з них у судах?" – додає він.
Двоє колишніх керівників військових закупівель, Тоомас Накхур і Олександр Лієв, також потрапили під кримінальне розслідування за підписання складної угоди щодо снарядів із Хорватії, де аванс у розмірі $12,5 млн, як стверджується, був витрачений різними посередниками на сторонні цілі. Вони обидва категорично заперечують порушення, заявляючи, що зазнавали неймовірного тиску, щоб знайти зброю та боєприпаси будь-якими засобами в момент, коли їхня країна боролася за виживання.
"Генеральний штаб [України] хотів у 100 разів більше, ніж ми могли купити [на ринку]", – каже Накхур.
Очоливши агенцію, Безрукова швидко почала централізувати повноваження щодо закупівель у своєму відомстві, щоб підвищити прозорість і уникнути подальших невдалих угод чи ризиків корупції. Але вона розповідає FT, що одразу зіткнулася з постійними конфліктами з державними посередниками України у сфері озброєнь, які, за її словами, обурювалися через те, що вона взяла під контроль бюджетні кошти. Безрукова стверджує, що на неї тиснули, щоб вона підписувала контракти з виробниками, які мали історію виробництва неякісної продукції, хоча конкретних компаній вона не назвала.
Одним із контрактів, для якого вона відмовилася санкціонувати додаткові платежі, була угода між Regulus і "Спецтехноекспортом". У вересні минулого року американська компанія намагалася передати свій контракт від державного посередника до її агенції. Але Безрукова заблокувала цей крок після того, як, за її словами, Regulus попросила ще один авансовий платіж.
"Гроші вже частково були сплачені як аванс "Спецтехноекспортом", і платити аванс двічі за той самий продукт – ви ж розумієте, що це неправильно", – пояснює вона.
Regulus заперечує цю версію, стверджуючи, що ніколи не намагалася отримати подвійну оплату за ті самі товари, а лише діяла, щоб уникнути перерв у постачанні боєприпасів Україні. У січні цього року новий міністр оборони України Рустем Умєров звинуватив Безрукову в тому, що вона перетворила свою агенцію на "Amazon", зробивши закупівельні зусилля країни надто публічними для її ворогів, і її звільнили.
Чотири українські правоохоронні органи розслідують десятки контрактів, підписаних із іноземними брокерами озброєнь, і в деяких випадках відкрили кримінальні справи проти колишніх посадовців із закупівель. Але майже жодна з цих справ ще не призвела до висунення обвинувачень прокурорами. Міністерство оборони України повідомляє, що через суди намагається повернути $309 млн авансових платежів іноземним постачальникам. Решту суми, приблизно $460 млн, сподіваються повернути через досудові переговори з постачальниками.
Українські правоохоронні документи, які переглянула FT, стверджують, що в деяких випадках високопосадовці Міністерства оборони України вступали у змову з іноземними посередниками, щоб використовувати ці контракти для розкрадання державних коштів. Але детективи зазначають, що робота є складною і гальмується повільною міжнародною співпрацею зі США та ЄС – перші, за їхніми словами, відповідають на запити про взаємну допомогу щонайменше пів року, а в одному випадку відмовилися надати інформацію про підозрілу угоду з однією компанією, посилаючись на національну безпеку.
Багато брокерів зброї, які прибули до Києва на початку війни, більше не повертаються для співпраці з Україною. Антикорупційні активісти вважають, що виключення цих іноземних брокерів є ключовим для зниження цін і уникнення невдалих угод. Але в час, коли Україна бореться за озброєння своїх військ на передовій, а адміністрація Трампа погрожує припинити військову підтримку країни, деякі українські керівники у сфері озброєнь стверджують, що це зашкодить Києву.
"Я, мабуть, один із небагатьох божевільних, хто ще залишився", – каже Сомеріндайк із Regulus, який вважає, що "бюрократична неефективність", за його словами, відлякала багатьох іноземних брокерів зброї. Петров, колишній керівник "Спецтехноекспорту", зазначає, що іноземні посередники є необхідними для забезпечення безперервного постачання зброї.
"Виробники кажуть: "Якщо не заплатиш [авансом], я нічого не дам", – пояснює він. – Є багато посередників, які кажуть: "Ми використаємо наші гроші, ми візьмемо на себе ризики". Проте українські детективи, які розслідують невдалі контракти на постачання зброї, вважають, що союзні уряди мають змушувати виробників продавати напряму Україні, виключаючи брокерів і забезпечуючи кращу прозорість цін. "Чим більше посередників, тим вища ціна", – зазначає один із них.
Тим часом Таннер Кук із OTL – молодий американський торговець зброєю, від якого Україна намагається повернути гроші за недоставлені боєприпаси, – значно пішов у верх від маленького збройового магазину в Аризоні. Згідно з різними документами про реєстрацію компаній, американець заснував кілька іноземних підприємств, зокрема компанію з нерухомості в Косові та стартап у Празі.
