Існують десятки методів, якими користуються слідчі й детективи, аби спіймати зловмисників. За підозрюваними можна стежити, можна — допитувати, можна навіть працювати з базою патернів поведінки й так полювати на злочинців. Та що як одним з найдієвіших способів виявиться колода гральних карт, а інформацію про зловмисників доноситимуть ті, хто вже відбуває покарання?
У відео на каналі «Поки кіт спить» я розповідаю про нестандартний метод пошуку зловмисників, завдяки якому вдалося розкрити десятки справ про вбивства. А нижче — ця ж історія в текстовому форматі.
Кейс Томаса Вейна Ґраммара
Вранці 7 травня 2004 року 37-річний торговець метамфетаміном Томас Вейн Ґраммар і його дружина перебували вдома, у своєму будинку в Лейкленді, штат Флорида. Того дня у них був гість. За кілька хвилин після того, як відвідувач вийшов з дому, у дверях з’явився інший чоловік із вогнепальною зброєю. Він накинувся на Томаса й після короткої сутички увірвався в будинок. Нападник застрелив Томаса і втік з місця події на автівці, яка чекала поруч.
Поліція взялася розслідувати справу, однак доказів і того, що розповіли свідки, було недостатньо, аби вийти на чийсь слід. Тож досить швидко справу закрили. І, можливо, вона б так і припадала пилом в архівах, якби не дзвінок із в’язниці округу Полк Флориди. Менш як за рік після інциденту ув’язнений подзвонив слідчим і заявив, що знає, хто вбив Томаса, і що він зрозумів це після гри в карти у тій же в’язниці.
Поліція прислухалася до почутого, зібрала інформацію, заново відкрила справу, ще раз опитала свідків і… знайшла вбивцю. Ним виявився ув’язнений Джейсон Сірайт, який вже відбував покарання у в’язниці округу Полк, але за інший злочин. Вбивці додали 12 років до терміну за скоєне, а все — через карти.
Як гральні карти допомагають розкривати злочини
То що це за магічні карти допомогли розкрити справу? Насправді вони не були магічними, але і звичайними назвати їх не можна. Це була колода, яку спеціально розробили, аби ловити злочинців.
Ідея належить офіцеру поліції округу Полк Томмі Рею. Він довго міркував, як зробити так, аби саме ув’язнені доносили інформацію про злочинців. І врешті дещо таки спало на думку. Томмі запропонував створити спеціальні карти.
На перший погляд це звичайна колода на 52 карти: чотири масті, ті ж самі дами, шістки, десятки й тузи. Однак по центру розміщена інформація про справи, які зайшли у глухий кут. Ідеться про фото та опис жертви, деталі злочину та номер телефону. Томмі сподівався: коли ув’язнені побачать ці кейси, між ними виникнуть розмови, з яких можна буде отримати нову інформацію або ж навіть повноцінне зізнання. Як тільки це станеться, інший злочинець може вирішити зателефонувати слідчим за вказаним на карті номером і розповісти, що почув. За співпрацю, звісно ж, передбачена винагорода.
Автор ідеї надихнувся картами, якими користувалися американські військові у 2003-му, коли мали знищити найбільш розшукуваних членів уряду іракського диктатора Саддама Хусейна. На картах військових містилися фото цілі та посада. Чим більш розшукуваною була особа, тим вищий ранг вона мала. Піковим тузом, наприклад, був Саддам Хусейн, а трефовим і червоним — його сини.
Хоча насправді і ці карти створили, надихнувшись попереднім досвідом. Все ж найпершою ідея спала військовим ще під час Громадянської війни у США, а це, на секундочку, 1860-ті роки, і потім повторно її використовували в часи Другої світової.
Тож повернімося до Флориди, у 2005 рік. Коли поліцейський Томмі Рей вперше запропонував експериментальну концепцію, його колеги не дуже вірили, що цей метод приведе до успіху. Однак лише за три місяці після того, як карти поширили у в’язницях Флориди, вдалося розкрити три справи. Ув’язнені дійсно з власної ініціативи телефонували слідчим і надавали інформацію. Однією зі справ було вбивство згаданого на початку Томмаса Ґраматика. Виявилося, що його вбивця, побачивши фото жертви на трійці пік під час гри, хвалився тим, що вбив Томаса. Тим часом інший в’язнь підслухав розмову і передав почуте компам.
Оскільки цю та ще дві справи було розкрито так швидко, влада зрозуміла, що натрапила на дещо дійсно цінне, тож і інші штати почали користуватися цим методом. У наступні роки 18 штатів по всій Америці поширили тисячі колод гральних карт у в’язницях. І це дало результат.
Наприклад, у Коннектикуті у 2010-му, як тільки з’явилися карти, вдалося розкрити справу 2006 року.
Кейс Дерріка Комрі
20-річний Деррік Комрі був на баскетбольному матчі середньої школи в січні 2006 року. Там він роздавав листівки-запрошення на вечірку, яку організовував за кілька днів. Після гри Комрі сидів на пасажирському сидінні в машині друга, коли раптово підійшов чоловік і вистрілив хлопцю в обличчя.
Оглянувши місце події та опитавши свідків, поліція знала про вбивцю лише те, що він мав кіски і був одягнений у чорне пальто на хутряній підкладці з капюшоном.
Вбивство Комрі залишалося нерозкритим протягом багатьох років. Поки наприкінці 2010 року слідчі не отримали інформацію від ув’язненого. Чолов’яга, який відбував покарання, грав свіженькою колодою спеціальних карт, коли раптом побачив обличчя Комрі й деталі його справи на трефовій дев’ятці. Ув’язнений зрозумів, що вже чув про цей кейс. І не просто десь і колись, а від співв’язня, якого він знав особисто. Той колись розповідав так, поміж іншим, що застрелив Комрі. Інформатор зателефонував на безкоштовний номер гарячої лінії, вказаний на карті, й розповів все, що йому відомо. Завдяки цьому дзвінку вбивцю Комрі засудили до 37 років. Ба більше, виявилося, що він не лише вбив Комрі, а й був співучасником у вбивстві іншого хлопця, зображеного на п’ятірці пік. За це злочинець теж поніс покарання.
Не впевнена щодо актуальної статистики, але станом на 2016 рік, тобто за дев’ять років з моменту впровадження експериментального методу, карти дали 600 підказок детективам лише в Коннектикуті, тобто лише в одному штаті. Звісно, частина отриманої інформації була хибною, однак врешті карти “прямо чи опосередковано” допомогли розкрити дев’ять незавершених справ і притягнути винних до відповідальності.
А це, між іншим, не коштувало платникам податків ані копійки. Друк оригінальних колод оплатили з коштів, отриманих з конфіскації наркотиків. Тоді як майбутні колоди купували і купують самі ув’язнені приблизно за долар.
Чому карти працюють?
Майкл Салліван, головний інспектор в Офісі головного державного прокурора Коннектикуту, пояснив, що все зводиться до довгого язика й нудьги: ув’язнені вихваляються один перед одним своїм минулим, своїми, як вони вважають, подвигами.
«Ви проводите 24 години на добу з людиною в камері розміром 2,5 на 2,5 метра, для цих людей дуже звично говорити про брудні справи, які вони чини протягом багатьох років», — каже Майкл Салліван.
І коли хтось із них натрапляє на карти, які відповідають почутим історіям, вони розуміють: тепер у них є інформація, яка може принести грошенят або допоможе скоротити термін ув’язнення.
Більшість карт — це випадки нерозкритих вбивств. Втім чимало штатів Америки також створюють карти, які містять інформацію про викрадених дітей, зниклих безвісти або ж про невпізнані тіла.
Наприклад, в Айдахо є карта невпізнаної «Джейн Доу» — це умовне ім’я, надане просто для зручності комунікації про кейс. Так от, на цій карті зображено жіночий череп, який знайшли у жовтні 1986 року. Судово-медична експертиза показала, що це жінка підліткового віку або ж точно не старше 20 років. Череп знайшли за 500 метрів від останків двох інших жінок, імена яких вдалося встановити. Тож детективи сподіваються, що хтось з ув’язнених, рано чи пізно, зможе допомогти розкрити й таку непросту справу.
Може здатися дурним, що слідчі сподіваються пролити світло на випадок майже 40-річної давнини. Однак кейс, що трапився у 1979-му вдалося розкрити саме завдяки картам.
Кейс Сьюзен Шварц
Це історія про 24-річну дівчину на ім’я Сьюзен Шварц, яку у 1979-му знайшли застреленою у власному будинку. Вже тоді слідчі підозрювали, що вбивцею був такий собі містер Джонсон. Його дружина і Сьюзен були подругами. І коли Сьюзен зрозуміла, що Джонсон б’є дружину, вона допомогла їй і сину переїхати до притулку. Мотив здавався очевидним — Джонсон міг помститися за те, що дівчина втрутилася у його шлюб. Та, попри те, що допити тривали сім років, поліція не змогла зібрати достатньо доказів того, що саме Джонсон причетний до смерті Сьюзен. Вони записали імена людей з його оточення, включно з тодішньою дівчиною Джонсона, але конкретних доказів не було.
У березні 2010 року, через три десятиліття після вбивства, поліції зателефонував ув’язнений, який бачив подробиці справи Сьюзен на карті червової королеви. Він сказав детективам, що Джонсон, який сидів разом з ним, зізнався у вбивстві Сьюзен. Слідчі знову відкрили справу та переглянули файли. Аж раптом вони зрозуміли, що тодішню дівчину Джонсона, якій було лишень 18, ніколи не допитували у цій справі.
Тепер поліцейські мали розмову не з юною та наляканою дівчиною, а з 48-річною жінкою. І тепер вона підтвердила, що була в будинку Сьюзен, коли Джонсон вбив її. Жінка пригадала, що того дня, у 1979-му, Джонсон заявив, що вони мають разом піти до його подруги, яка нібито завинила чоловікові гроші та наркотики. Як тільки Джонсон переступив поріг будинку Сьюзен, то зв’язав її і, попри благання зберегти життя, вистрілив у голову. Потім він поглянув на свою дівчину, яка заклякла від страху в іншій кімнаті, і сказав щось штибу: «Це так легко. Ось що трапляється з людьми, які сміють жартувати з моїм життям». Потім він вистрелив у Сьюзен вдруге.
Після 30 років з тієї події, жінка розповіла поліції, що Джонсон погрожував убити її родину, якщо вона колись піде до правоохоронців. Він запевнив її, що зробить так, що слідчі вирішать — це не він, а вона вбила Сьюзен. Джонсон телефонував навіть через кілька років після того, що сталося, аби нагадати про свої погрози.
Після того, як жінка наважилася свідчити, Джонсона затримали та ув’язнили на 24 роки.
Тож, якби не винахідливість офіцера округу Полк Томмі Рея, ці злочини та багато інших могли б і досі залишатися нерозкритими, а злочинці й далі лишалися б непокараними.
Пишіть у коментарях, що ви думаєте про цей метод, а також розповідайте, які ще цікаві підходи до розслідування справ вам відомі.
І не забудьте підписатися на ютуб-канал «Поки кіт спить», аби не пропустити нові відео.
