Сонце продовжувало сходити над містом . Літо набрало обертів. Дерева стояли всі зелені. Деякі квітнули а на деяких квітки вже опали. Сім’я Мурелі поступово рухалась вперед. Від'їзд Гіацинта майже нічого не змінив. Хіба що Мак став трохи спокійнішим . Нарцис вчився днями і ночами. Майже не спав. Йому треба було швидко вивчити всю ту програму яку він мав проходити наступного навчального року . Здати екзамени і підготуватись до вступних. Ірис допомагав йому з цікавості. Лілія лишилась на самоті . Від цього вона стала допомагати бабусі доглядати за садом . Спочатку від нема чого робити. А потім це її дійсно зацікавило. Мак пропадав на роботі . Проблеми з рестораном нікуди не ділись. Так що весь свій час він проводив там або у своїй кімнаті. Минали дні , минали ночі . Через декілька тижнів подзвонили з поліцейської дільниці . І сказали що розслідування закрито . І Мурелі можуть забрати тіло Ксенії для похорону. Мак тот час найняв ритуальне агенство для організації похорон. Вони запевнили його що все буде організовано протягом трьох днів. Він повідомив це сім’ї і була назначена дата поховання.
Ранок того дня починався для сім’ї особливо. Першим встав Нарцис. Точніше він навіть не лягав спати. Вставши з за столу він пішов у ванну. Нахилився над рукомийником і гарненько вимився холодною водою. Піднявши голову він подивився у дзеркало. Звідти на нього дивилося замучене обличчя з червоними очима і чорними колами під ними.
-Ти б була нажахана побачивши мене таким.
Він злегка посміхнувся і пішов до шафи . Діставши траурний костюм він почав збиратись. Через стінку почувся шурхіт. Це Ірис теж прокинувся і почав збиратись. Лілію не будили до останнього, Айстра спочатку зібралась сама а потім допомогла онуці. Останнім у вітальні з’явився Мак. В руці він тримав келих з алкоголем. Вперше за довгий час. Проковтнувши все на одному подиху він пішов до виходу. Всі за ним. Гіацинту звісно подзвонили і повідомили , він сказав що приєднається вже в каплиці де буде прощання.
Монотонний пейзаж за вікном , шурхотіння колес по дорозі і ледве чутне дирчання мотору ввело Нарциса в транс. Він задрімав.
Спочатку була лишень пітьма. Потім він опинився в парку . Інші діти грались на майданчику не звертаючи на нього увагу. Він озирнувся . Все було дуже реальним. Потім він побачив на краю майданчика якийсь знайомий силуєт. Він придивився і почав йти в його бік. Силуєт розвернувся і почав віддалятися .
-Мамо . Я знаю . Це ти. Зажди мене.!
Він почав бігти . Силуєт дійсно був схожий на Ксенію. Він був вдягнений так само як вона перед зникненням. Таке ж волосся , і манера ходити. Але як тільки Нарцис наздогнав силуєт, він загорівся і розвіявся, не лишивши сліду .
Нарцис різко прокинувся . Що це було ? Чергове ведіння чи прояв скорботи ? Що тепер з цим робити. Він сам собі пообіцяв що не буде сидіти склавши руки . Ксенію мали кремувати. Вочевидь цього робити не потрібно, якщо вони хочуть щоб в неї був шанс вернутись.
Тим часом вони вже прибули до каплички. До прощання ще був час. Нарцис хутко почав шукати Азалію.
Вона стояла не далеко від входу . Він майже підбіг до неї ,чим ледве її не налякав .
-Нарцисе , що трапилось ?
-Мені потрібна твоя допомога .
- Чому ? Що сталося ?
- Мені потрібна переконати батька не спалювати маму.
Чоловік Азалії стояв мовчки не проявляючи жодних емоцій і не влізаючи в розмову.
-Добре пішли знайдемо Мака. Спробуємо з ним поговорити.
Довго його шукати не довелось. Він сидів з Айстрою уальтанці на задньому дворі каплички. Їй вочевидь стало погано. Все таки літа беруть своє.
-Що сталося? -Азалія підійшла до матері .
-Їй трохи стало зле .А ви чого таки сполохані.
-Нам треба з тобою поговорити.
- Ми не можемо кремувати маму .
-Чому це раптом ?
-Нарцисе, так вона віднайде спокій. - Айстра підняла голову і подивилась на онука.
- Так , вона счезне без слідів. І навіть якщо буде шанс ,вона не зможе повернутись.
-Ксенія була була чарівницею. А в їх віруваннях говориться що якщо тіло знищене вогнем . То дух буде знищений разом з ним.
-Ви серйозно ? Це прості забобони. Не варто так реагувати.
-Це не просто забобони, тату. Я бачив її. Я бачив її у ві сні. Вона розчинилась у полум’ї . Розтанула безслідно. Я чітко знаю що якщо , ми зараз її спалимо то закриємо останні двері через які вона може повернутись.
- Це лише сни Нарцисе. Не варто так перейматись. -Айстра дивилась на онука і погладжувала свої руки.
- В мене не великі знання про магів. Але навіть я знаю що для мага чи магічної істоти , тіло це якір. Якщо його знищити то , жодним чином не зможеш переродитись . Чи повернутись. -Азалія подивилась в очі брату.
-Чому ви про це кажете тільки зараз ? Чому не можна було висловитись раніше коли ми обговорювали похорон?
- Ну в той день втік Гіацинт . А потім це питання не піднімалось.
- Мак, це лише невеличкі зміни . Якщо треба я доплачу за зміни.
- Не треба . Я і сам взмозі. - Він встав .
- Ти куди ?
- Домовлятися з агентством.
Мак вийшов з альтанки. День як на зло був сонячним і яскравим. Всі родичі розмістились в середині каплички. На першій лаві звісно сиділа найближча сім'я. На наступній тітоньки з чоловіками і так далі. Гроб був відкритий . Ксенія лежала в ньому неначе жива. Гример постарався і добряче загримував її шию. Мак вийшов сказати прощальну промову.
-Сьогодні ми зібрались тут , щоб попрощатися із Ксенією. Дружиною , матір'ю, другом і дочкою. Вона була тим світлом яке вело нас, яке об’єднувало нас. Її мудрість , доброта та розуміння кожного з нас було для родини великим даром , яким ми мали честь користуватися. Нажаль я не завжди був для неї гарним чоловіком . Пробач мене за це люба. Я даю тобі обіцянку що не дивлячись на минуле, не полишу спроб стати хорошим батьком нашим дітям.
Я бачу тебе в кожному з них. Кожний успадкував щось від тебе.
Від цих слів в Гіацинта сжалось серце і кулаки. Яка мерзенна брехня. Він не мав від неї нічого. Ні кольору волосся , не сил , не характеру. Це пекло його з середини. Мак же ш продовжував.
-Ми обіцяємо , берегти твою пам’ять. Піклуватись один про одного як ти піклувалась про нас. Підтримувати один одного, як ти підтримувала нас.
Гіацинт не витримав. Він встав. Айстра не встигла схопити його за рукав. Він розвернувся і пішов з каплиці. Мак не звертаючи уваги продовжив.
-Прощай мое кохання.Прощай мій янголе . Ми тебе ніколи не забудемо.
На останніх словах Гіацинт гримнув дверима.
Пройшов місяць з похорону. Нарцис так само мало спав але коли все ж таки йому вдалося поспати, снів не бачив. Він продовжував посилено вивчати предмети і здавати екзамени по ним. Ірис з Лілією проводили літо в своє задоволення. Ірис знайшов у місцевій бібліотеці книжковий клуб . Побувавши на двох зібраннях в якості гостя , він вирішив стати його членом. Ірису подобались ті не торопливі бесіди які велись на зібраннях. Йому було цікаво обговорювати книжки які йому подобались. Він знайшов однодумців.
Лілія багато часу проводила з бабусею , допомагала їй по саду. І поступово вивчала рослини за якими доглядала . Але вона не забувала і про подруг. З однією з них , на ім’я Софія , вони часто гуляли в парку. Мак нарешті почав виводити ресторан з кризи. Але вдома його майже не було видно. Коли Мак все ж таки ночував вдома то зачинявся в своїй кімнаті і пив.Він дозволяв собі пару келихів віскі. Йому цієї дози вистачало щоб розслабитися і відпочити. Айстра ж продовжувала доглядати за домом , готувати сніданки і проводити вільний час в саду .
І ось нарешті настав той день. Нарцис здав всі екзамени і лишалось тільки чекати результатів. Він був певен в своїх силах . Але ніхто не відміняв похибку. Може десь і помилився на емоціях і виснажені.
Нарцис сидів біля комп'ютера і час від часу оновлював сторінку пошти . Сьогодні мали прийти результати. Ірис сидів біля нього і підбадьорював. - Да не хвилюйся ти так . Я ж з тобою все сидів і вчив . Ти все здав що найменше на задовільно.
-Задовільно мене не влаштовує. Батько не може собі зараз дозволити оплачувати моє навчання. Я маю отримати стипендію.
- А тітка Азалія ?
-Я не хочу її турбувати. Тим паче що Гіацинт сам, отримав стипендію. Я можу не гірше .
-Тоді перестань так нервувати. А то я тіпаюсь разом з тобою .
Нарцис засміявся .
-Добре, добре. Все останній раз оновлюю і потім на годину залишу комп’ютер в спокої.
-Ну…Давай .
Нарцис натиснув кнопку оновлення . Екран блимнув і пошта прогрузилась черговий раз. Але цього разу в першій строчці був не відкритий лист. Підписан він був “ Центр підготовки правоохоронних органів” . Нарцис вчипився в край столу.
-Да відкривай же ш ти. Жах як цікаво.
Нарцис навів мишку на лист. Заплющив очі і сказав.
-Прочитай що там написано.
Ірис піднявся з ліжка.
-Шановиний бла…бла …бла. Ви не прийняті бла…бла…бла.
-Да бути такого не може!
Нарцис відкрив очі. Щоб особисто побачити листа . Ірис засміявся .
-Так би одразу.
Нарцис поробігся очима по тексту. І чим далі він читав , тим більшою ставала його посмішка .
-Так !...Так !
Він підскочив і обняв Іриса.
-Я зміг, зміг! У мене вийшло!
Трохи вгамувавшись Нарцис роздрукував листа і пішов хвалитись іншим родичам. Під час вечері тільки і розмов було , який же ш він молодець і що тепер в сім’ї буде власний поліцейський. Тільки Айстра сиділа трохи сумна . Вона розуміла що ще один онук поїде з дому.
До кінця літа залишилось мало часу. Навчальний рік починався через три дні. Нарцис мав встигнути переїхати в гуртожиток ,так що він стояв навпроти шафи і перебирав речі. Біля нього на ліжку сидів Ірис .
-Пакуй свої речі майбутній страж порядку. І молись щоб тобі сусід не хропучій попався.
- Та так , краще мабуть щоб він виявився ботаном ?
- Звісно ! тоді в тебе буде в кого списати !
- А якщо він буде з іншого курсу ?
- Розшириш свій світогляд . Доречі деякі різні курси мають спільні теми . Так що можливо це буде не повний провал.
- А якщо він виявиться і хропуном і ботаном.
- Тоді не дзвони мені щоб поплакатись. Забудь що в тебе є брат.
Нарцис скривив ображену мармизу.
- Ах так . Ну тоді він мене навчить як розслідувати куди дівся мій улюблений светр з гуртом AC\DC.
- Я не буду відповідати на провакативні питання .
Хлопці засміялись.
-О ,бачу ти не дарма допомагав мені готуватись . Все ж таки щось взяв для себе.
- Так пусто стане в будинку.Ні мами, ні вас з Гіацинтом .
-Брате , не перегинай. Ми ж всього лише поїхали а не померли. Так що я обіцяю дзвонити і приїздити. Не сумуй.
Брати обійнялись на прощання.
Таксі заїхало в студентське містечко. Три поверхові будівлі з сучасною архітектурою стояли по обидві сторони вулиці.
-Це корпуса в яких живуть студенти.Нагадайте який вам потрібен ?
Привітний дядечко в півоберта подивився на Нарциса.
-І мене корпус п'ятнадцять “Б’
- А майбутній пан поліцейський. Радий вітати вас. Сподіваюсь ви не осоромите ту довіру яку вам надасть народ.
-Я буду дуже старатись.
Нарцис сором'язливо посміхнувся.
-А ось і ваш корпус .
Таксі зупинилось біля такої самої будівлі яку вони проїхали пару хвилин тому. Нарцис вийшов з машини. Сонце трохи засліпило очі , теплий вітерець потріпав хвилясте волосся . Проморгавшись він роздивився місцевість. Це був кінець вулички де посередині був невеличкий парк. Посеред нього була алея і фонтан. На лавочках сиділи студенти.
Водій дістав валізи з багажника.
-Ось тримайте. Це все ваше.
-Дякую.
-Немає за що. Раджу записати мій телефон .Я частенько тут буваю. Раптом знадобиться терміново таксі .
-О так . Буду дуже вдячний.
Нарцис записав номер водія і пішов до головного входу . Виявилось що його кімната на третьому поверсі . Взявши ключі в коменданта Нарцис піднявся на гору . Ввійшовши в кімнату він не побачив нічого зайвого. Три ліжка . Три стола . Три шкафчика . Неначе він попав у казку про трьох ведмедів. І він як Золотоволоска міг перепробувати все і вибрати найкраще. Так він і вченив. Найзручнішим комплектом меблів виявився той що стояв біля вікна. Так що місце на найближчі пару років було визначено. Нарцис вже розклав половину своїх речей , коли на порозі кімнати з’явився хлопець .
-Оу. То я не перший .
Нарцис обернувся до нього.
-Так , як бачиш. А ти мабуть мій сусід. Мене Нарцис звати. А тебе ?
-Я Лео. Приємно познайомитись.
Він потиснув простягнуту Нарцисом руку . Руде волосся і сірі очі Лео нагадували Нарцису ,Іриса. Тому подумки він почав “і молитись” -Хочби не ботан, хочби не ботан.
Лео підтягнув свої речі ближче до ліжка що стояло біля стіни. Закинув на нього чемодан і всівся поруч .
-На кого поступив ? Я от на криміналіста . Не дуже хотілось , але батько вмовив. Сказав що по закінченню знайде мені тепленьке місце десь в лабораторії.
-А я на поліцейського детектива.
-Нічого собі !? Будеш. Бігати за правопорушниками з пістолетом. Це круто !
-А тебе теж спеціальність цікава. Скільки б справ було не розкрито без криміналістики.
-Слухай , в нас попереду ще два дні . Нащо в таку чудову погоду сидіти в кімнаті . Пішли. Пройдемось. Тут такий парк. Там такі дівчата … В тебе ж не має дівчини?
Нарцис закашлявся від несподіванки.
-Та ні , поки немає.
- О так зараз знайдем!!!
Лео весело засміявся.
-Познайомимося , а потім подивимось як справа піде .
Нарцис не дуже охоче кивнув . Вони вийшли з будівлі і перейшли вулицю . В парку було повно народу. Хлопцям пощастило і вони примітили вільну лаву , швиденько зайняли свій “пункт спостереження” . Студенти гуляли , розважались , спілкувались. Хтось сидів на краю фонтану , хтось розстелив ковдру і влаштував пікнік. Гомін , сміх , бринчання гітари. Це все робило яскравий колейдоскоп зі звуків . Нарцис навіть трохи розгубився і струхнув головою а Лео це помітив .
-Ти з малого містечка ?
-З передмістя. В нас так галасно лише коли відбуваються якісь події ,або ярмарки.
-Нічого , звикнеш через декілька днів.
Лео хлопнув Нарциса по плечу а сам тим часом озирався навкруги. Повз них пройшла трійка дівчат .
-Оооо диви які . Цікаво з якого вони факультету?
-Криміналістки вони. Тільки на курс старші .
-Твої знайомі ? Як знаешь ?
- Ну в однієї була футболка з написом CSI. В іншої був підручник , і з сумки стирчали конспекти. А третя не телефоні показувала про новий метод проведення експертизи .
- Я бачу ти вже вливаешься в спеціальність . Круто! Знаешь які класні підкати огранізувати .
-Або налякати .Вони подумають що ти сталкер і заявлять на тебе охороні.
- Ні ,дякую якось обійдусь
Лео ухмильнувся і продовжив розглядати дівчат .
- А про цю що скажешь ?
Він показав на дівчину яка гралась у парку з собакою. Навколо неї бігала велетенська чорна собака .Висока, гордовита постава, міцна статура і густий,жорсткий шар шерсті створюють образ справжнього стража, якого не злякає жодна небезпека. На морді шерсть трохи подовжена тому складалось уявлення що собака мала бороду. Здавалась пес дивиться тільки на господарку , але ні . Він моніторив усіх хто був в небезпечній близькості.
- Ну судячи з усього вона з кінологічного . Бо тільки їм дозволяють гуляти з їх підопічними .
- Не хочешь ризикнути ? Вона гарненька .
- Ахаха.. Ні . Дякую.Як тільки я наближусь ,собака мені що небудь відкусить .
Нарцис не зводив з дівчини очей .Щось небачене в ній притягувало . Як вона рухалась , як посміхалась, як тріпала собаку за шию.Все було таке рідне . Не наче він її колись знав але загубив . Дівчина відчула що за нею спостерігають . Тому почала шукати очима хто це . Секунда і її зелені блискавки очі знайшли його. Нарцис відвернувся . Лео навпаки піднявся з лави .
- Ти куди ?
- До неї . Знайомитись.
Він перескочив спинку лави і пішов до дівчини. Собака тотчас стала з захисну стійку . Дівчина погладила пса і дала команду . Він трохи розслабився але слідкувати не перестав . Нарцису було не чутно про що вони говорять . Але дівчина відчувала себе спокійно спілкуючись з Лео . Вона накручувала на палець кінчики свого чорного як смола волосся. Цей рух додавав їй дурнуватості але було видно що він не природній для неїї. Нарцис ухмильнувся .
- Цікава . - прошепотів він одними губами.Лео продовжував щось пояснювати і активно показувати на Нарциса . -” Тільки не підходьте .” -Подумав про себе Нарцис “- Тільки не підходьте “ . І тут неначе на зло йому Лео і дівчина рушили в його сторону. Собака побачивши що господарка пішла , побігла її наздоганяти .
- Брате ,диви хто погодився познайомитись .
Нарцис встав шоб бути на одному рівні зі співбесідниками.
- Дуже приемно ,Вероніка . -дівчина простягнула руку,Нарцис її потиснув .
- Нарцис, дуже приємно .
-Яке цікаве ім’я .
- Так , мама в мене була творчою особою.Це їй я завдячую всім підколам.
- Як на мене , добре і оригінальне ім’я для хлопця .
Вероніка посміхнулась . Лео вирішив не відмовчуватись.
- Його ще жартома називають "нарцисом, який не дивиться у дзеркало". А ти, бачу, не боїшся гуляти тут з собакою.
- Це Секо . Він мій компаньон і помічник в навчанні. Якщо з ним поводитися чемно то і він буде чемний.Хочеш познайомитись.?
Нарцис зробив пару обережних кроків до собаки.
- Якщо чесно , він виглядає так , неначе читає мої думки . Вирішує для себе ,добрий я чи ні .
Вероніка з цікавістю спостерігала за Нарцисом і тим як реагує на нього Секо.
- Все можливо . Мені інколи здається що він нічого собі так психолог .А ти схоже не звик до такої компанії.
Дівчина кивнула в сторону собаки.
- Скажу так . Це мій перший подібний досвід.
Лео стояв поруч склавши руки на грудях.
- А я вірю в універсальний спосіб знайомства — чесність і компліменти. Вероніка, твої зелені очі вже півгодини змушують мого друга думати про щось інше, ніж початок навчання.
Вероніка не відводячи погляду від Нарциса і собаки.
- Сподіваюсь ці думки принесуть йому користь.
Нарцис відчуваючи на собі її зацікавлений погляд, почервонів . Йому все ж таки вдалося доторкнутися до голови собака. Він зміг його погладити .
- Поки що всі мої думки зводяться до того , щоб не виглядати занадто смішно .
- Розслабся , в перший рік всі нервують . Але як завжди виявляться то дарма. Доречі ви вже в курсі про вечірку .
Лео почувши останне речення оживився .
- Ще ні але я вимагаю деталей.
- Сьогодні ввечері братство "Бурштиновий Фенікс" організовує вітальну вечірку для першокурсників. Це неофіційний захід, але там буде весело: музика, танці, і, звісно, безкоштовні напої.
- Безкоштовні напої ,магічні слова .Їм важко опиратись.
- “Бурштиновий фенікс” теж звучить дуже магічно . - Нарцис нарешті облишив Секо і подивився на Вероніку.- Це має якийсь символізм , чи просто красива назва ?
- Це старе братство , вони завжди підтримують першокурсників.Защо звісно отримують невеликі преференції від керівництва центру .Але кажуть, що назва символізує новий початок, як у легенді про фенікса. Ви маєте прийти, щоб відчути атмосферу студентського життя.
- А ти будешь ?
- Ще не знаю , маю деякі справи. Але ви точно маєте піти .
- Ну таке запрошення важко проігнорувати . Так що ми будемо.
- Тоді до зустрічі . І доречі …- Вона подивилась в очі Нарцису - Посміхайся частіше .
Куточки його губ машинально поповзли вгору .
-О так набагато краще. -Дівчина теж посміхнулась йому у відповідь. І взявши собаку на поводок пішла в глиб алеї .
Дочекавшись доки вона достатньо далеко відійде. Лео легенько вдарив по плечу Нарциса.
-От бачиш , а ти не хотів . Диви яка нова знайома. Ще й про вечірку розповіла . Да це ж джекпот! Ще й очей з тебе не зводила.
-То тобі здалося .
- Ну -ну . Подивимось що буде не вечірці .
Хлопці повернулись у свою кімнату .
Сутінки огорнули університетське містечко і воно заграло новими фарбами, засвітилось вогнями. Лео і Нарцис ”при параді” ,прямували до місця проведення вечірки . Вони бачили куди йдуть інші студенти вдягнені так само . Так що загубитись було не можливо .
Вечірка проходила на майданчику облаштованому на задньому подвір'ї гуртожитку який належав братству . Як Нарцис це зрозумів ? Бо на даху будинку повз який вони проходили, велетеньськими буквами красувалась назва цього братства. Проходячи повз будинок Нарцис побачив напис на дверях головного входу . “Вхід тільки для членів братства “ . На стіні висіла інша табличка “ Всі навидноті, всі в безпеці “. Грала музика , народ розділився на гуртки по інтересам і очікував шоу. Посеред подвір'я була облаштована сцена на якій стояв діджейський пульт. Лео і Нарцис вирішили взяти собі щось випити. Підійшовши до барної зони вони побачили свою нову знайому.
-Вероніка , чого ж ти не сказала що будеш приймати в вечірці таку участь?
-О, ви таки прийшли . Бо я не мала цього на меті. А от подружка яка погодилась на цю роботу захворіла. Мені довелось її замінити. Ви як ? Тільки прийшли ?
- Так , ще не встигли оглядітись.
- Вам сподобається . Запевняю. І що будете пити.
Лео примружившись подивився на Вероніку .
-Здивуй мене .
-А ти що будеш ? -Вона кивнула Нарцису .
-Теж саме що і він.
- Ну як скажете .
Загадкова посмішка промайнула на губах Вероніки.
- Дивіться . Ви самі попросили .
Декілька пляшок пройшли через руки дівчина і з кожної з них вона налила . Через пару хвилин перед хлопцями стояли два загадкових келихи.
- Насолоджуйтесь і приходьте ще . Я поки піду до інших відвідувачів.
Вероніка пішла в інший кінець барної стійки де вже назбиралось трохи народу. Поступово майданчик заповнився людьми. І через декілька хвилин вже яблуку не було де впасти . На сцену піднявся хлопець.
-Шановні новачки та шановні старшокурсники! Сьогодні ми збираємося разом, щоб відзначити початок нового етапу нашого студентського життя. Для багатьох з вас це перший крок у незабутню подорож, сповнену навчання, дружби та незабутніх вражень.Це не лише місце, де ви будете здобувати знання і навички, але й місце, де ви знайдете справжніх друзів, які будуть підтримувати вас у всіх ваших зусиллях. Ви стали частиною нашої студентської родини, і ми раді вітати вас з відкритими обіймами.
Нехай ця вечірка буде лише початком незабутніх спогадів і пригод. Давайте разом створимо неперевершені моменти, які ми будемо згадувати з теплом і посмішкою на обличчі. Нехай цей рік буде повним нових можливостей, досягнень і незабутніх митей.А зараз вітайте на сцені . Кроу!!
До діджейського пульту стала дівчина . Вся в чорному . Каптур спадав на лице ховаючи його від людей . З колонок зазвучав голос.
-Ви готові мої пташенята ?
- Так - Загудів народ.
- ТОдіііі погнааалииии!
З колонок почала лунати музика . Ритм одразу підхопили люди і почали танцювати. Світлові промені розфарбовували натовп. Люди танцювали, пили і весело проводили час .
Нарцис осторонь стояв і спостерігав за всім. Тут до нього підскочив Лео.
-Я там з такими дівчатами познайомився . Один не впораюсь. Пішли допоможеш.
І він за плечі поштовхів Нарциса до компанії , біля якої він тільки що стояв. Однієї склянки напою, вистачило щоб Нарцис став почувати себе більш вільним. Потім були танці , веселощі , коктейлі . І між цим крадькома він спостерігав за Веронікою . Вона спілкувалась з відвідувачами , посміхалась їм . І це вносило невеликий негатив в ейфорію від першої дорослої вечірки Нарцисса.
За декілька годин до того в трохи іншому місці.
Оріон був у своєму кабінеті . Він сидів у кріслі і дивився на чергову душу . Яка безтурботно покидала цей світ і переходила в світ потойбічний. За часи своєї посади він бачив багато душ. Хто не був прив’язаний якими небудь справами легко покидав цей світ і йшов на спочинок . А хто ж лишався на свій розсуд повертались у світ людей привидами. Хорошими чи поганими. Залежало від них. Робота як робота і Оріон навіть звик до неї . Тому коли пробився ледве чутний голос він навіть не звернув уваги.
-Допоможіть . ..
-Так так .. там тобі допоможуть . Проходь у двері .
- Допоможіть . БЛАГАЮ!
-Да я ж сказав. ..
Він підняв очі і подивився в те місце звідки лунав голос. Нічого не побачивши він подумав що то йому здалося від перевтоми.
-Допоможіть….
Оріон використав заклинання і влив частинку магії в те місце звідки лунав голос. Це дало незваному гостю сили нарешті себе проявити. І це виявилась гостя.
- Попалась.
Він роздивився її уважніше.
-Боже дитя , хто ж таке зробив з тобою .
Привид відкрила рот але з нього не вилетіло не слова. На її ших були чорні вени. Обличчя виснажене неначе зневоднене. Вона була схожа на сухий фрукт.
-Зачекай но.
Він промовив ще одне закляття.
Тепер спробуй .
- Я .Не . Знаю де я.
- Ти між світами. Я провідник . Мене звати Оріон . А тебе ?
- Я Ксенія .
-Ти пам'ятаєш своє ім’я . Значить минуле життя тебе не відпускає.
- Минуле життя .
-Так дитя . Ти померла . Не своєю смертю. З тебе викачали всю магію. В тобі немає навіть сил підтримати цю форму . Ти зберігаєш її тільки через те, що я постійно вливаю невеличку кількість своєї сили.
-І як тепер мені бути ? Як же мої діти. Вони теж в небезпеці ?
-Ну якщо їм передалася твоя магія . То так.
-Я , я не знаю. Непевна .
-Ти не можешь лишитись в цьому світі в людській формі. Наскільки б я не був сильний . Я не зможу тобі допомогти її набути . Але я можу вернути тебе магічним помічником . Вороном наприклад. Тоді ти хоча б зможеш спостерігати за своїми дітьми . Можливо здобудеш спокій і зможеш перейти. Ти згодна на це?
-Звісно так !!!
Хіба могла вона відповісти інакше .
-Нехай щастить тобі дитя . Сподіваюсь ти знайдеш те що шукаєш.
Він вимовив закляття і дух обернувся на ворону .
-Кар.
- Мабуть це дякую. Лети , знайди своїх дітей. Ти їм потрібна .
Ворона вилетіла у вікно.
