Цікава хронологія того як у світі паралельно одне одному формувалися історія, філософія і література.
Осьовий час за Карлом Ясперсом Карл Ясперс (1883-1969) – праця «Витоки історії та її мета»
• Осьовий час - проміжок між 800 і 200 роками до н. е. Тоді стався найрізкіший поворот в історії, зʼявилася людина такого типу, який зберігся й донині.
• Китай: Конфуцій і Лаоцзи, всі напрями китайської філософії, Мо-цзи, Чжуанцзи, Ле-цзи та безліч інших.
• В Індії - Упанішади, Будда.
• У філософії — як в Індії, так і в Китаї — розглянуті всі можливості філософського осягнення дійсності, аж до скептицизму, матеріалізму, софістики та нігілізму;
• В Ірані Заратустра (7–6 ст. до н. е.) учив про світ, де триває боротьба добра зі злом; у Палестині виступали пророки — Ілля, Ісая, Єремія та Другий Ісая;
• У Греції час Гомера (8–7 ст. до н. е.), філософів Парменіда, Геракліта, Платона, трагіків, Фукідіда та Архімеда.
• Усе те, що повʼязане з цими іменами, виникло майже одночасно впродовж кількох століть у Китаї, Індії та на Заході незалежно одне від одного.
• Людина усвідомлює буття загалом, себе і свої межі. Перед нею відкривається жах світу та власна безпорадність. Стоячи над прірвою, вона ставить радикальні питання, вимагає звільнення та порятунку. Усвідомлюючи свої межі, вона ставить перед собою вищі цілі, пізнає абсолютність у глибинах самосвідомості й у ясності трансцендентного світу.
Перехід від міфу до Логосу
• Міфологічній добі з її спокійною стійкістю настав кінець. Почалася боротьба раціональності та раціонально перевіреного досвіду проти міфу (логосу проти міфу), потім — боротьба за трансцендентного Бога, проти демонів, яких немає, та спричинена етичним обуренням боротьба проти хибних образів Бога. Божество незмірно піднялося за допомогою посилення етичної сторони релігії. Міф же став матеріалом для мови, яка тепер уже виражала не його споконвічний зміст, а щось зовсім інше, перетворивши його на символ. Під час цієї зміни (по суті, також міфотворчої), у момент, коли міф як такий знищувався, ішло перетворення міфів, розуміння їх на великій глибині. Стародавній міфічний світ повільно відступав, зберігаючи, проте, завдяки фактичній вірі в нього народних мас своє значення як такого собі тла, і згодом міг знову здобувати перемоги в обширних сферах свідомості.
• Усталені споконвічні засади життя стають хиткими, спокій полярностей змінюється збуренням протиріч та антиномій. Людина вже не замкнута в собі. Вона не впевнена, що знає саму себе, а тому відкрита для нових безмежних можливостей. Вона тепер здатна чути й розуміти те, про що до цього моменту ніхто не питав і ніхто не сповіщав.
• У спекулятивному мисленні вона підноситься до самого буття, яке осягається без роздвоєння, у зникненні субʼєкта і обʼєкта, у злитті суперечностей. Те, що у найвищому пориві пізнається як повернення до самої себе в бутті або як unio mystica , як єднання з божеством або як відчуття себе знаряддям волі Божої, в обʼєктивуючому, спекулятивному мисленні виражається таким чином, що допускає подвійне або навіть хибне тлумачення.
• В осьовий час відбулося відкриття того, що пізніше стало називатися розумом і особистістю.
• Те, що досягає окрема людина, аж ніяк не стає загальним надбанням. У ті часи дистанція між вершинами людських можливостей і масою була надзвичайно великою. Однак те, чим стає поодинока людина, опосередковано змінює всіх людей. Людство загалом робить стрибок.
