Це небо — комуфляж.
Під небом — степ та осінь.
З руїн війни колаж
Скривавлений у розсип.
Від обрію туман
Лахміттям під вітрами… —
Там озовом сурма
В задимлені розлами.
Там хмикання та сміх,
Байдужість та цинічність.
Там праведність та гріх
В петлі трагікомічній.
Зненависть навздгін —
В гонитві, у погоні
За тінями…що тлін.
Що нуль та попіл скону!
Доробалом осел —
Від вулиць окупацій
Святійший до осель,
В помешкання прострацій.
Тій глупоті у стріч
Брязкал бряжчання низка,
Істоти без облич.
Та циферблат без чисел!
А розсвіту купаж —
Густочервоно в простір,
У сонячний вояж
Під небом в степ крізь осінь……
