Нещодавно програв у Undertale. Місцевий акцент на рішучості наштовхнув мене на певні думки, які вже довго крутяться в моїй голові. Власне саме їх я і розвиватиму у цьому тексті.
Сюжет Undertale розкриває різні сторони нашого буденного життя та переживань. Фантастичний світ з купою монстрів та магія, ніяк не заважає обговорювати такі прості та водночас складні речі як рішучість. Це чуть не головна ідея всієї гри - нагадати нам як важливо залишатися рішучим. Дана тема завжди випливає чи то в діалогах, чи у персонаж або навіть банальна точка збереження то головний її прояв. Кожна з них має унікальний опис і кожного разу він закінчується однаковою фразою, залишайся рішучим. Але що таке рішучість? Чи не переоцінена вона? Може краще бути не рішучим і просто залишати все таким як є?
Миша та Сир
Окрема ситуація, яка відповідає на частину наших запитань - це символічна сцена миші та сиру що трапляється біля деяких точок збереження. Протягом всієї гри їх буде декілька, вони відрізняються одна від одної, але суть їх незмінна. Як можна здогадатися з назви, головні ролі у даній виставі без дій відіграє миша та сир, а згаданий раніше опис точки збереження служить оповідачем. І кожного разу його історія майже одна й та сама. Він живе надією що колись миша нарешті вийде зі своєї нірки та з’їсть сир. З часом як головний герой рухається далі по сюжету гри та зустрічає на шляху складніші перепони, те саме відбувається і з мишкою. Можливо цього разу сир буде заморожений і його доведеться розігріти, або він застиг в кристалі й для початку потрібно буде роздовбати цей дорогоцінний камінь. Щоб не заважало миші добратися до сиру воно завжди має один характер - плин часу. Жодна з перешкод не існувала б якби не пройшов достатній час для її появи. Навіть у найпершій найпростішій ситуації сир тяжко взяти, тому що він прилип до тарілки. Цього б точно не сталося, якщо його з’їли раніше. І в саме ця деталь є тим останнім рухом пензля що закінчує картину.
Миша - це саме та нерішуча людина, яка не може вибратися зі своєї комфортної нірки щоб забрати сир, який може бути будь-якою приємністю в житті, що потребує від нас зусиль. Вона сидить, не виходить, чи то боїться, чи то вагається, а час проходить, сир липне до тарілки, сир замерзає, з кожною секундою, його все важче й важче з’їсти. А колись він може взагалі згниє, тоді мишка здобуде тяжкий спокій. На душу її впаде полегшення, що витягує з вагань, але при цьому накладає тягар жалю. Але зараз вже мишка не в змозі щось вдіяти, окрім як змиритися з порядком речей. Час для її дії вже минув, забравши разом із собою і всю відповідальні, може саме цього вона й бажала? Тепер їй залишається тільки безмежно довго жаліти ту втрачен, можливість поласувати шматком сиру, але чи змінить це щось? Чи буде вона більш рішуча коли раптом з’явиться новий шматок? Можливо, якщо піде далі ніж просто жаль, адже для зародження рішучості його точно не вистачить.
Рішучість - Рушій Життя
Я впевнений у вашому житті була купа можливостей, які потребували від вас тільки зробити крок. Але чому ви його не зробили? Що зупинило вас? Що завдає вам більшої втрати бездіяльність чи дія? Ви ж тоді нічим не відрізнялися від тої мишки. Так, коли вона виходить з нори то ризикує, але наскільки сильно? Чи є реальна загроза, чи може вся небезпека існує тільки в її пухнастій голові? Може там вже утворився цілий світ, де будь-який крок веде до провалу. Миша думає що цей світ існує одразу за виходом з нори, але вона помиляється. Цей світ є тільки в її уяві що служить на збереження того стану речей який видається їй найбільш комфортним. А й справді, звідки їй взагалі знати що насправді відбувається за межами нірки, якщо вона не наважується туди ступити. Ми як і ця мишка найбільше боїмось невідомого. З тієї причини втрачаємо можливості які могли б перевернути наше життя. Напевно, замість того щоб шукати найгірші варіанти розвитку подій, краще звернути свою увагу на те скільки справді хорошо може відбутися, а гірший можливий варіант аж ніяк не виправдовує той страх що охоплює перед дією. На жаль, такі думки зазвичай вже є проявом жалю і виникають запізно, саме тоді коли можливість втрачено, сир згнив.
А Варто?
Чи потрібен мені, взагалі, той сир? Чи варто напружуватися і порушувати свій комфорт заради чогось, що, здається, може принести задоволення і, так зване, щастя? Що таке щастя? Чи існує щастя? Як зрозуміти що я щасливий? Може я вже щасливий? А що мені тоді робити?
Справді, частенько в такі момент любить навідуватися відчуття абсурду. Ніби то нічого не має значення, а для чого тоді щось робити і чимось ризикувати, якщо можна зберегти той вже такий приємний, комфортний, рідний стан речей.
А може той сир не смачний, для чого тоді заради нього ризикувати? А в мені в норі і так зараз добре, піду за тим сир, то певно тільки гірше стане.
Саме це і є головний ворог рішучості - роздуми. Ніщо так не заважає прийняти рішення, як надмірний аналіз всіх варіантів. Ви можете згадати себе на тесті, коли наполегливо сидите й думає: “Правильна А чи В?” В результаті час закінчується, а поле для відповіді залишається пустим.. Якщо б обрали варіант А, який з початку здавався більш ймовірний то мали б хоч якийсь шанс отримати бал. Але буває й таке що ніби рішення вже є, але ви знов наступає на ті самі граблі і починаєте сумніватися. Як часто з вами бувало таке що ви правильну відповідь виправляли неправильною? Найкраще було б не роздумувати понаднормово, а піти за першим бажанням що здалося вам найкращий, адже саме тоді ви були щирі самі з собою. Вас не спотворювали хмари сумніву, що зависли над головою. Саме тоді ви вирішили так я вам хотілося, як вам видалося найкраще, а вже пізніше, павутиною роздумів віддаляєтесь від себе, від власних прагнень, потураючи прагненням непевності та сум’яття. Наступний етап то прихід такого милого абсурду. Коли настільки виснажуєте себе беззмістовними роздумами що стає все одно, далі вже просто немає бажання борсатися в цьому болоті з думок. Саме зараз настав ваш час. Якщо до цього “а якщо” та комфорт спокушали вас відмовитися від дії та залишити все як є, то тепер вони втратили силу. Зараз останній шанс наважитися і нарешті зробити. Як навіть зараз ви не може знайти в собі достатньо сил, то пошукайте краще, бо більш слушної миті не буде.
Є два найгірші почуття що можу довго гризти вашу душу - це провина та жаль. Обоє буквально дві протилежні сторони монети, яку підкидує можливість. Як скористаєтесь нею, то можливо натрапите не провину, але якщо збережете бездіяльність то гарантовано отримаєте жаль. То чи вартий той примарний ризик провинитися стовідсоткової битви із жалем?
Вирішуйте самі…
