Від жодної країни не можна очікувати, що вона дотримуватиметься договору мирного часу, страждаючи від наслідків неоголошеної війни. Якщо Пакистан відмовиться припинити підтримку транскордонного тероризму, Індія має повне право вийти з тимчасово призупиненого Договору про води Інду.
Нью-Делі - Минулого місяця ісламістські бойовики, двоє з яких були ідентифіковані як громадяни Пакистану, вбили 26 мирних жителів у частині розділеного Кашміру, що перебуває під управлінням Індії. Це був жорстокий напад, під час якого туристів-індусів, у тому числі одного з Непалу, було вбито. Втім, це не було несподіванкою: терористичні угруповання вже давно вільно діють на пакистанській землі за мовчазної або явної підтримки потужної армії Пакистану.
Цього разу все може бути інакше: Індія, можливо, нарешті знайшла спосіб дати відсіч, у тому числі за допомогою військових ударів по таборах пакистанських терористів - ударів, які, за словами індійських чиновників, були «виваженими, відповідальними і спрямованими на те, щоб не призвести до ескалації конфлікту». Незважаючи на ризик відплати за принципом «око за око», Індія, як сильніша сторона, може ескалувати або деескалувати конфлікт на свою користь.
Однак загроза, з якою стикається Індія, походить не лише від Пакистану. Китай послідовно надає дипломатичну і стратегічну підтримку сусідові Індії, який спонсорує тероризм. Наприклад, уряд Китаю неодноразово блокував санкції Організації Об'єднаних Націй проти провідних пакистанських терористів. Після останнього нападу він високо оцінив контртерористичні зусилля Пакистану, назвавши цю країну стратегічним партнером «за будь-яких погодних умов». Ворог ворога Китаю - це його «залізний друг».
Це залишає Індію затиснутою між двома тісно пов'язаними між собою ядерними державами, кожна з яких претендує на значні ділянки індійської території. Нещодавні кризи - від жорстоких пакистанських терористичних атак до нахабних китайських захоплень земель у регіонах Доклам і Ладакх - підкреслили, наскільки гострою загрозою для Індії є китайсько-пакистанська стратегічна вісь.
Однак за 11 років свого перебування при владі прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді здебільшого дотримувався переважно реактивної безпекової позиції щодо Китаю і Пакистану, не вдаючись до стратегічного стримування. Китайсько-індійське військове протистояння, яке було спровоковане в 2020 році китайськими зазіханнями на прикордонний індійський штат Ладакх, досі не вирішене повністю.
Але цього разу Моді запропонував виважену і дієву відповідь, призупинивши дію Договору про води Інду, найщедрішого у світі пакту про спільне використання водних ресурсів, який надає Пакистану, розташованому в нижній течії, доступ до понад 80% вод басейну Інду. Укладений за посередництва Світового банку в 1960 році, цей договір давно вважається зразком транскордонного співробітництва, який Китай так і не зміг наслідувати. (Хоча анексія 1951 року багатого на воду Тибетського нагір'я дала йому контроль над верхів'ями найбільших річок Азії, Китай відмовився укласти договір про спільне використання водних ресурсів з 18 своїми сусідами, розташованими нижче за течією).
Але договори будуються на взаємній довірі і добросовісності - або, як сказано в договорі, «дусі доброї волі і дружби». І якщо Індія неухильно дотримується договору вже 65 років - навіть тоді, коли це ставило під загрозу розвиток її регіонів, що зазнають дефіциту води, - то Пакистан послідовно діє недобросовісно. Наприклад, він використовував передбачені договором механізми вирішення конфліктів, щоб неодноразово втягувати Індію в міжнародний судовий процес через незначні технічні розбіжності і перешкоджати Індії користуватися своєю законною часткою води. Минулого року, коли Індія офіційно спробувала оновити цей документ, щоб врахувати непередбачувані фактори, такі як зміна клімату, виснаження підземних вод і зростання населення, Пакистан відмовився вести переговори.
Тим часом Пакистан веде проти Індії терористичну війну. Зокрема, різанина в Мумбаї у 2008 році досі залишається в національній пам'яті Індії. Фактично, останні вбивства сталися невдовзі після того, як Сполучені Штати видали Індії одного з головних змовників у Мумбаї. Нещодавно командувач пакистанської армії генерал Асім Мунір розпалив полум'я конфлікту, закликавши пакистанців вчити своїх дітей, що мусульмани «відрізняються від індусів у всіх можливих відношеннях».
Міжнародне право чітко визначає: коли фундаментальні умови договору руйнуються або одна сторона постійно їх порушує, інша сторона має право призупинити дію угоди або вийти з неї. Наразі Індія зупинилася перед тим, щоб розірвати цей договір, натомість призупинивши його дію - термін, який не визначений у міжнародному праві. Таким чином, Моді зберіг стратегічну невизначеність, водночас надіславши рішучий сигнал: спільне використання ресурсів супроводжується певними умовами. Це попередження, а не припинення угоди.
Звісно, Пакистан стверджує, що призупинення виконання угоди ІВТ є «актом війни», і у відповідь призупинив дію всіх двосторонніх угод, включно з Симльським договором 1972 року, який регулює мирне врегулювання спорів. Але ця відповідь не лише ігнорує причини такого рішення Індії, але й спотворює його наслідки.
Індія припиняє обмін даними, затвердження проєктів та інспекції в рамках ІВТ, водночас відкриваючи можливість для дій, яким перешкоджали заперечення Пакистану, наприклад, очищення водосховища та осушення русел річок. Але це не порушує поточні потоки води. Насправді Індія не має інфраструктури для перенаправлення основних річок, що течуть до Пакистану, а її водосховища на цих річках є незначними. Таким чином, в той час як Індія накладає витрати на Пакистан, намагаючись притягнути його лідерів до відповідальності за спонсорований державою тероризм, вона не карає пакистанський народ.
Джерело — Project Syndicate
