Авторка: Галія Ібрагімова для Carnegie Politika
Оригінальний допис був опублікований 23 листопада 2023 року
Москва зробила все можливе, щоб максимально обмежити український сільськогосподарський експорт. А тепер виходить, що Придністров'я, яке завжди було заведено вважати безвольним російським сателітом, прямо підриває ці зусилля
У відповідь на вихід росії із зернової угоди Україна вирішила запустити новий коридор для свого аграрного експорту - через Молдову і Румунію. Маршрут пройде, зокрема, через Придністров'я. На початку війни українці розірвали з ним усі зв'язки, але зараз вплив Кремля в цьому проросійському регіоні істотно знизився, а тому Київ почав відновлювати транспортне сполучення.
Тирасполь, судячи з усього, не проти. В умовах ізоляції, в якій опинилося лівобережжя Дністра після 24 лютого 2022 року, будь-які проєкти, що обіцяють економічне пожвавлення, виявляються бажаними. І Придністров'я готове на них погоджуватися, навіть якщо вони розходяться з інтересами росії, яка протегує регіон.
Найкоротший шлях
У дещо іншому вигляді зерновий коридор «Україна - Молдова - Румунія» працював і до виходу росії з Чорноморської зернової ініціативи в липні цього року. Пшеницю, кукурудзу і соняшник завантажували на баржі в молдавському порту Джурджулешти та українських Рені й Ізмаїлі, після чого відправляли Дунаєм до румунських Констанци, Галаца і Бреїли, а далі - через Чорне море до країн-покупців.
На цей маршрут припадало близько третини експорту українського зерна, що було непоганою альтернативою прямим поставкам з Одеси та Чорноморська. Але після виходу із зернової угоди росія почала активно обстрілювати не тільки чорноморські, а й дунайські порти України. Під загрозою опинилися баржі із зерном і навіть суховантажі сусідніх країн.
Тоді українські постачальники спробували везти зерно в румунські порти сушею через Молдову. Але автошляхи та митні пункти в цій країні виявилися не готовими до напливу великовантажів - на кордоні незабаром утворилися багатокілометрові черги.
Так виникла ідея доставляти зерно в дунайські порти Румунії залізницею. Але тут уже було не обійтися без Придністров'я, на кордоні України з яким у жовтні цього року відкрили перший залізничний пункт пропуску «Кучурган - Новосавицька».
Це рішення вимагало від Києва радикально переглянути свій підхід до відносин із Тирасполем. Адже на початку російського вторгнення Україна, навпаки, закрила кордон із сепаратистським регіоном і навіть підірвала залізничний міст через річку Кучурган, побоюючись дислокованих у Придністров'ї російських військових. Тим більше що Міноборони рФ відкрито погрожувало «прорубати коридор» до берегів Дністра.
Однак зараз, коли Росія відкинута за Дніпро, а її символічний півторатисячний контингент у Придністров'ї ізольований від ліній постачання, Київ перестав бачити в сепаратистському регіоні загрозу. Навряд чи укомплектовані переважно місцевими жителями з російськими паспортами частини відрізняються особливою боєздатністю. У разі потреби ЗСУ можуть швидко зачистити регіон, і від цього сценарію відмовляються за наполяганням молдавської влади.
На запуск коридору через Придністров'я зважилися насамперед тому, що це найкоротший шлях з України в Молдову. Відстань від станції «Кучурган» до станції «Новосавицька» залізничним мостом через Дністер лише 13 км, а об'їзна дорога - це 153 км шляху. Інша причина - його висока пропускна здатність. Пункт пропуску «Кучурган - Первомайськ» може пропускати до 3 тисяч транспортних засобів щодня.
Контролюватимуть перехід вантажів через кордон українські та молдовські прикордонники. Далі територією Придністров'я вагони із зерном поїдуть без зупинок, що обмежує вплив Тирасполя на транспортування. Утім, особливих причин чинити опір тому, що відбувається, у нього і так немає, тому що в умовах зовнішньої ізоляції, в якій Придністров'я опинилося після 24 лютого 2022 року, регіону доводиться дедалі активніше вбудовуватися в господарську діяльність Молдови.
Ще до війни 48% придністровського експорту припадало на Молдову і тільки 9% - на росію. Понад 300 тисяч із 355 тисяч жителів Придністров'я вже мають молдавське громадянство, багато хто бере участь у загальнонаціональних виборах, реєструє бізнес на правобережжі. І новий зерновий коридор - ще один крок у бік інтеграції Придністров'я в економічне життя Молдови.
Не озираючись на Кремль
Тирасполь не брав участі в переговорах про створення зернового коридору і дізнався про умови транзиту лише постфактум. Утім, це було очікувано. Київ припинив усі контакти з придністровськими елітами ще 2014 року, після російських інтервенцій у Криму та Донбасі.
Проте в Тирасполі не могли не знати заздалегідь про підготовку угод (щонайменше, відновлення залізничного мосту з українського боку не можна було не помітити), але не стали перешкоджати створенню коридору. Невідомо, чи буде Тирасполь отримувати якусь плату за транзит, офіційно таких домовленостей немає. Але для Придністров'я, яке страждає від часткової економічної ізоляції, зараз цінний будь-який рух у бік відкриття кордону з Україною, яка до війни була його головним торговельним партнером.
Загальна довжина українського кордону з регіоном перевищує 400 км, і раніше через нього активно йшов і придністровський експорт, і потоки контрабанди, на якій наживалися придністровські олігархи. Однак після лютого 2022 року всі контакти було заморожено, бюджет регіону та місцеві еліти зазнали серйозних збитків. Зараз вся зовнішня торгівля Придністров'я ведеться через Молдову. Тирасполю це не подобається, тому там раді будь-якому руху в бік відновлення економічних контактів через український кордон.
Інше питання - як до відкриття нового транспортного коридору поставиться росія, яка, як і раніше, підкреслює, що залишається гарантом безпеки Придністров'я. Адже після виходу із зернової угоди Москва зробила все можливе, щоб максимально обмежити український сільськогосподарський експорт - аж до ризикованих бомбардувань дунайських портів України, коли уламки російських дронів падали на територію Румунії, що входить до НАТО. А тепер виходить, що Придністров'я, яке завжди було заведено вважати безвольним російським сателітом, прямо підриває ці зусилля Москви.
Таке протиріччя породило чимало конспірологічних версій про те, що росія нібито таємно погодилася на відкриття нового коридору через Придністров'я, щоб отримати важіль впливу на Київ, контролювати утримання вагонів, дізнатися точні обсяги вивезення зерна з України тощо. Але всі ці пояснення сповнені логічних нестиковок і не вписуються в послідовний курс росії на скорочення українського експорту. Швидше за все, Москва просто вважала за краще не акцентувати увагу на тому, чому вона в будь-якому разі не може перешкодити.
Тим більше що придністровське керівництво постаралося замаскувати свою мовчазну згоду на відкриття нового коридору за допомогою посилення проросійської риторики. Останніми місяцями, коли невдача українського контрнаступу стала очевидною, Тирасполь почав сміливіше звинувачувати Кишинів у штучному обмеженні експорту та імпорту на лівобережжі та в спробах мілітаризувати Молдову через інтеграцію в НАТО. У регіоні почастішали військові навчання зі стрільбами, які чути по всьому лівобережжі.
Однак за цією бравадою ховається те, що Москва втрачає можливість впливати на розвиток подій у регіоні за допомогою Придністров'я. Звичайно, російська армія може почати обстрілювати вагони з українським зерном, які підуть новим коридором, але що це дасть? Додаткові проблеми для Придністров'я, які ще більше підриватимуть його лояльність Москві. А Київ просто повернеться до використання об'їзних автотрас, чекаючи, коли 2024 року буде завершено ремонт залізничних гілок, що ведуть з України в Молдову в об'їзд сепаратистського регіону.
Хоч би як розвивалися подальші бойові дії між росією та Україною, в осяжному майбутньому російські війська навряд чи зроблять другу спробу «прорубати коридор» у Молдову. На рівні риторики Москва, як і раніше, сипле грізними заявами про Придністров'я, але її реальний вплив знижується. Київ і Кишинів уже вибудовують у регіоні нові економічні зв'язки, інтегруються в ЄС і формують архітектуру безпеки, не озираючись на Кремль. За такого розкладу Тирасполю рано чи пізно доведеться визначитися: триматися за «русскій мір», живучи в ізоляції, або повернутися до складу Молдови та інтегруватися в Європу єдиною державою.
