згадкою тебе

Сонце за ранішні хмари закотилося вчора,

літо, що так чекалося залишилося торік.

Гримнуті двері відкриті на десяток міліметрів і до наступного гримання можна почути її плач років 15 тому. Відчуття ніби ще трошки і ще один грим розворушить спогад у голові який і так пам'ятаєш, який завжди слідує, і все так само відчуваєш біль, це допомагає ще на мить побути із тобою поруч навіть якщо це коштує мені психічного'= здоров'я.

Спогад можна без вагань переказати, я б не знайшов доцільної причини для чого. Але ніби згадками вимальовує портрет. Тепер та жінка нічим не схожа на неї,

але тепер вона буде нагадувати її мені своєю появою.

Всередині, десь поміж ребр це розворушило у мені можливість відчувати емоції, це сильний удар і я кажу "ай", але більше не відчуваю себе поганою. Це якби мислити деструктивними категоріями, тож. Ці ревнощі, заздрість, образа, сповідь.

Емоції відчуваються лоскотом... у правій зламаній нозі.

…пожавканий листок паперу на якому слід від апельсинового соку, коли я звертаюся до себе так дивно і смотньо, що ніхто не відповідає.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
barlit
barlit@noimaginationaboutthename

57Прочитань
0Автори
2Читачі
На Друкарні з 28 листопада

Більше від автора

  • де б написати майбутню неопубліковану прозу

    Через місяці після відкриття дверей цей затишний самобутній простір, який насправді б'ється гострим дротом, закарбувався у повітрі, наче ніколи ці двері не бували відкритими.

    Теми цього довгочиту:

    Стосунки
  • з місця подій душевних страждань

    сонце за ранішні хмари закотилося вчора, літо, що так чекалося залишилося торік. Гримнуті двері, що нехотячи відкрилися чи вершіне відскочили на десяток міліметрів і до наступного гримання можна почути її плач років 15 тому.

    Теми цього довгочиту:

    Спогади

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається