час думок зберігається у голові допоки ми їх не продумаємо чи це означає що ми зупиняючись зупиняємо час?
якщо хочете гарну метафору не читайте наступне речення.
думки є купою снігу, чим глибше зима, тим більше снігу, він не розтане допоки не прокинешся і вирішиш, що сьогодні - березень.
бездумно безсенсовно безмістовно моя рука торкається снігу і проникає глибше і глибше.
до слова зараз холодне літо і повний місяць сяючий яскравіше за будь який ліхтар
колись коли я міг сказати "дорогою додому", коли в мене ще був безболісний свій дозвіл на думку, що він є, справжнісінький, мій дім.
він перший дитячий а отже істинний
я підіймав очі догори аби побачити літак
зараз вони для мене мають інший сенс. так буває коли виростаєш і набуваєш типових дитячих травм у дорослому віці
та тоді у мене було спільне небо із моєю мрією.
