з місця подій душевних страждань

сонце за ранішні хмари закотилося вчора,

літо, що так чекалося залишилося торік.

Гримнуті двері, що нехотячи відкрилися чи вершіне відскочили на десяток міліметрів і до наступного гримання можна почути її плач років 15 тому. Відчуття ніби ще трошки і ще один грим розворушить спогад у голові, який і так пам'ятаєш, який завжди слідує, і все так само відчуваєш біль, це допомагає ще на мить побути із тобою поруч, навіть якщо це коштує мені психічного здоров'я.

Спогад можна без вагань переказати, я б не знайшов доцільної причини для чого. Але ніби згадками вимальовує портрет. Тепер та жінка нічим не схожа на неї,

але тепер вона буде нагадувати її мені своєю появою.

Всередині, десь поміж ребр це розворушило у мені можливість відчувати емоції, це сильний удар і я кажу "ай", але більше не відчуваю себе поганою. Це якби мислити деструктивними категоріями, тож. Ці ревнощі, заздрість, образа, сповідь.

Емоції відчуваються лоскотом... у правій зламаній нозі.

пожавканий листок паперу на якому слід від апельсинового соку,

коли я звертаюся до себе так дивно і самотньо, що ніхто не відповідає.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
barlit
barlit@noimaginationaboutthename

76Прочитань
0Автори
2Читачі
На Друкарні з 28 листопада

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Моє море

    Я вірю, що повернусь, що знову відчую під ногами колючі потріскані мушлі, зірву з дерева рум’яний персик, знову вдихну цей незабутній гіркуватий та гарячий аромат степу і знову привітаюся із морем, моїм морем… Але сьогодні мені залишаються лише фото у телефоні і спогади...

    Теми цього довгочиту:

    Спогади
  • Ми не вибираємо бути травмованими

    Ми не вибираємо бути травмованими. Здавалося б, така проста думка, але вона часто вислизає з уваги. Ми не вибираємо бути травмованими. А також не вибираємо ті реакції і способи пристосування, які використовуємо після певної події

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Моє море

    Я вірю, що повернусь, що знову відчую під ногами колючі потріскані мушлі, зірву з дерева рум’яний персик, знову вдихну цей незабутній гіркуватий та гарячий аромат степу і знову привітаюся із морем, моїм морем… Але сьогодні мені залишаються лише фото у телефоні і спогади...

    Теми цього довгочиту:

    Спогади
  • Ми не вибираємо бути травмованими

    Ми не вибираємо бути травмованими. Здавалося б, така проста думка, але вона часто вислизає з уваги. Ми не вибираємо бути травмованими. А також не вибираємо ті реакції і способи пристосування, які використовуємо після певної події

    Теми цього довгочиту:

    Психологія