Авторка: Julie
Ілюстраторка: Саша Загайна
Чи можете ви назвати свою улюблену художницю або мисткиню XIX століття?
Невже ніхто не спадає на думку? Чому ми знаємо лише чоловічі імена у мистецтві?
Відповідь доволі очевидна: бо в більшості жінкам заборонялося брати участь у творенні "високого" мистецтва в ті часи. На думку суспільства, вони повинні були сидіти вдома, прибирати, виховувати дітей і таке інше. Але чи знаєте ви, який шлях подолали жінки, щоб отримати право творити і вважатися художницями і мисткинями?
По-перше, жінка могла доторкнутися до витвору мистецтва тільки, якщо вона була музою або ж власне натурницею художника. Через гендерні ролі, соціальний статус, нерівності статей, жіноцтво завжди існувало окремо від творення мистецтва.
По-друге, дорога жінкам у вищі навчальні художні заклади була закрита. Винятком могла бути дівчина, що народилась у творчій родині, де батько, брат чи будь-який інший чоловік могли бути художниками. Тоді дівчина мала змогу отримати художню освіту і доступ до художніх матеріалів. Також винятками могли бути вихідки з заможних родин, яких навіть могли змушувати вивчати щось про мистецтво.
Після XX ст., жінки отримали право на відвідування певних закладів освіти. Однак навіть якщо дівчині вдавалося туди вступити, то вона мала обмежений вибір дисциплін. Їй дозволялося зображати пейзажі, натюрморти, проте, аж ніяк не оголені тіла і натуру. Більше того, студенткам заборонялося вивчення анатомії і заходити в аудиторію, де відбувався процес зображення голої натури.
Також ніхто не скасовував патріархального контексту в суспільстві, а також його вимог до жінок. Після здобуття художньої освіти жінки все одно повинні були виконувати хатню роботу, "надихати своїх чоловіків" і виховувати дітей. Після такого навантаження навряд у когось лишаться сили чи натхнення на творчість.
Безліч філософів, такі як Руссо і Шопенгауер вважали, що жінки не можуть бути генійками, оскільки вони надто емоційні і слабкі.
Проте все ж були жінки, які наважувалися йти наперекір суспільству. До прикладу, представниця італійського бароко Артемізія Джентілескі, чий батько – Ораціо Джентілескі був художником. Вона стала першою дівчиною, яку прийняли у Флорентійську академію мистецтв. Також 1913 року британська художниця Лора Найт була однією з перших, хто наважилась зобразити оголену натуру, за що отримала хвилю засудження у свій бік.
На початку XX століття жінки почали виборювати своє місце в мистецтві і право голосу. Це супроводжувалося активними діями. Як написанням чудових картин, що доводило талановитість жінок, так і низкою жіночих диверсій в картинних галереях.
Найвідомішим випадком був напад суфражистки Мері Вуд на портрет Генрі Джеймса. Жінка озброївшись ножем м’ясника із криком: "Голос жінкам!" протаранила картину. Пізніше вона пояснила, що ця дія була спрямована на привернення уваги до рішучості жінок і до їхнього бажання мати право голосу.
Наступний етап збігся з формуванням феміністських напрямків у США 1970х років. Художниці-феміністки вимагали переглянути картину світу і продовжували відстоювати свої права у цій сфері. Вони боролися проти домінування чоловічих експозицій у музеях світу і у 1977 році пройшла ціла виставка робіт, що була присвячена лише жіночому мистецтву. У цій виставці взяли участь 830 художниць із 12 країн світу.
У світі є безліч мисткинь, які внесли свій вклад у мистецтво. До прикладу, надзвичайно талановита Марина Абрамович, зі своїми роботами в жанрі перформансу і епатажна Фріда Кало, яка найбільш відома своїми автопортретами. І в Україні також можна знайти чудових художниць, таких як Параска Плитка-Горицвіт і Марія Примаченко.
Проте, на жаль, на справедливість і рівноправ’я у мистецтві ми досі не дочекались.
Жінки потерпають через історично сформовані гендерні стереотипи. Нерідко йдеться про комплекс самозванки, що особливо помітно у креативних індустріях. Це – про страх бути успішною – мовляв, мене взяли на роботу, та насправді я працюю гірше за інших, менш здібна.
В найкращому випадку жінку сприймають як відмінну від чоловіка, але здебільшого – як щось другорядне, менш цінне та важливе. У вишах, де навчають креативних професій, як відзначають студенти і студентки, часто навчають за чоловічими практиками.
