Сидів, рефлексував, потім встав і пішов курити. Поки курив, з підвіконня взяв книгу віршів Іздрика, і дуже вдохновився обкладинкою. Щось стукнуло в голову, вернувся на диван та написав таке:
Курити і писати, писати і пити,
Читати і спати, і це називається «жити»?
Як Дейві Джонс безкінечно океан бороздити,
Збирати душі чужі, і на богиню молитись.
Вставати зранку, шкандибати у ванну,
У відображені дзеркала бачити Свана.
Навчився існувати на публіці, радий?
Але не можеш загоїти свою душевну рану.
Якого біса твої віки так низько опущені?
Якого дідька в тебе не брита борода?
Поясни хоть мені, чому ти заручений
млявий із привидом у своїх думках.
Днями валятись у спальні не маючи сили встати,
Вечорами у вітальні на дивані за ноутом грати,
Курити і писати, писати і пити,
Читати і спати, і це ти називаєш «жити»?
