За вікном плацкартного вагону проминав чорний ряд дерев на тлі темно-синього неба. Повний місяць освітлював вже темний вагон та обличчя його пасажирів. За бічним столиком сиділа молода пара: дівчина майже лежала на столі та тримала руку хлопця, яку він тримав на своєму краю. Він читав вірші, вона слухала музику. У цій білій та тихій напівтемряві вони мовчки сиділи, а тоді хлопець запитав: “Нам ще довго їхати?”. Деякий час він милувався красою своєї супутниці, тоді глянув праворуч, на полиці де спали люди. На нижні полиці хтось підвівся та поглянув на хлопця і юнак відвернувся. Він імпульсно стиснув руку своєї дівчини, аби та витягнула навушники, і тоді повторив своє питання. Дівчина подивилась швидко в екран та сказала, що їхати на 15 хвилин менше з їх останньої розмови.
Тобі все ще погано?- запитала вона, ставлячи музику на паузу.
Угу, - кивнув головою хлопець.
Дивний ти.
Юнак дістав свій телефон, та зайшов у Телеграм. Він відкрив закріплений чат, де красувалось гарне ім’я з 3-х слогів з зеленим сердечком поруч.
“Я не можу говорити”
“Нудить?”
“Напевно”
“Випий води може”
“Не допоможе. Я переживаю. Чи не зарано ми їдемо?”
“Можем не їхати. Знімемо собі номер на пару днів, та повернемось до Львову”
“Та ні, я хочу. Дуже хочу”
“Тоді в чому проблема?”
Вони тримались за руки, дівчина дивилась стурбовано на хлопця, той читав вірші.
Не читай. Зараз темно.
Він закрив книгу, та почав дивитись у вікно. Вона стисла його руку міцніше. Хлопець глянув у очі своєї дівчини. Вони не відривали погляд один від одного. Хтось знову поворохнувся на полиці з правої сторони. Хлопець відпустив руку та взяв телефон.
“Я написав свого вірша. Про ці зорі і твої очі”
“Дуже гарно. Тобі краще?”
“Ти ж іще не читала його)) Звідки знаєш?”
“Тобі краще?”
Так. Але все ще переживаю,- голос його трохи тремтів. Він взяв руку дівчини.
Все буде добре, чого ти переживаєш, - лагідно мовила вона.
Не знаю, це здається досить важливим кроком між нами, а ми не так вже і довго разом. Коли ти знайомила їх?
Кого їх?
Ну, твого колишнього з батьками.
Ніколи.
Хлопець замовк. Він знову бовкнув про колишнього. Він знову сказав тупість. Він відчув порожнечу у своїй руці.
