Все життя я провела живучи в Донецьку і хочу розповісти, як все виглядало у 2014 році, коли тільки почалася окупація росіянами.
Навесні 2014 року з'явилося багато ватників і вони не були місцевими – це були росіяни, яких привезли з Ростова-на-Дону та найближчих міст. До них підтягувалися протягом усього часу сепаратисти, яких було у меншостіменшості на початку окупації.
Якоїсь миті вони почали використовувати реальну зброю і відходячи від міста стріляти по цивільному населенню, кажучи, що це ЗСУ. А у цей же час на активних проукраїнських донеччан почалося справжнє полювання, їх ловили катували і вбивали, а тортури відбувалися в деяких шахтах, що нині закрилися. На вулицях стали ходити сепаратисти та росіяни у військовій формі, і всі ми побачили "захисників донеччан від майданутих", а насправді виродків, які окупували Донецьк, розікрали METRO недалеко від аеропорту та багато іншого. На вулицях з'явилося багато п'яних та неадекватних вояк зі зброєю, які постійно загрожували цивільним.
Ми сподівалися, що цей кошмар скоро закінчиться і Україна забере нас назад додому, але нічого не змінювалося. Ідея про росіянство все більше і більше нав'язувалася, і від слів "Ми не приберемо українську мову, тому що вона ваша рідна" до "Знищити все українське в російському Донецьку".
Досі Донецьк/Луганськ застрягли у 2013-2014 році, перебуваючи у повній розрусі та збитках.
Весь цей час багато хто з нас палко любить рідну Україну і чекає на повернення.
