Ganbarion - розробник, відомий здебільшого іграми по ліцензії Shonen Jump.
Nintendo Wii - консоль, яка часто в спільноті сприймається казуальною забавкою.
Nintendo - компанія, на консолях якої, будемо чесними, рідко виходили дорослі сюжетно-орієнтовані ігри.
На перший погляд - суміш, яка навряд вийшла б достатньо оригінальною з таким розробником. Однак, Nintendo час від часу дає шанси розробникам, які так чи інакше змогли відзначитись… і чомусь після ще однієї гри по One Piece для Nintendo Wii, вони вирішили, що Ganbarion готові до першого свого оригінального проєкту… і останнього, тому що після нього Ganbarion повернулась до розробки проєктів за ліцензією та низькобюджетних мобільних ігор.
гість
У стінах Ganbarion радо прийняли ідею нового оригінального проєкту, яким виявилася Pandora’s Tower. У першу чергу, хотів би зазначити, що гра вийшла в 2011 році в Японії. 2010-2011 - ті роки, в які ігрова індустрія зустріла, як на мене, найбільшу кількість незвичних і експериментальних JRPG. У цей проміжок вийшли Resonance of Fate, перший NieR, Dark Souls та Xenoblade Chronicles і багато інших проєктів різної степені цікавості.
По духу Pandora’s Tower дуже з ними схожа. Я б сказав у гри відчутні сильні вайби Nier Replicant, але якби вона ще гралася цікаво.
Геймплейно ж, ну, це відчувається як данж із The Legend of Zelda… я б сказав Skyward Sword через те, що гра також створена із врахуванням можливостей Wii, тому моушн-контроль тут задіюється дуже часто і оригінально, але в гру мені виявилося грати теж сильно цікавіше, ніж у TLoZ:SS.
сюжет
… обертається навколо того, що Єлена, дівчина головного героя Арона, підхопила якесь древнє прокляття, яке перетворює її в монстра, і Арону треба допомогти вилікувати його, згодовуючи м’ясо якихось загадкових майстрів, a.k.a босів, яких він буде знаходити на вершинах кожної із 13 веж, присутніх у грі.
На щастя, Арон і Єлена майже єдині дійові особи, якщо не рахувати стару жінку Мавду, яка буде інколи виходити розповідати сюжет, а також допомагати Арону з крафтом і сплавляти йому якесь старе сміття, яке він зможе подарувати Єлені.
А дарувати подарунки треба, як і спілкуватися з дівчиною, тому що від того, яке ставлення у Єлени, буде залежати те, на яку із 5(+1 за Game Over) закінчень вийде гравець.
І частина з них таки зведеться до того, що Єлена перетвориться в монстра. А перетворення в грі виглядають справді моторошно і бридко, через що Єлені співчуваєш і не хочеш допустити цього, тому якнайшвидше поспішаєш, щоб дати їй м’ясо, яке або хоч трохи відтермінує перетворення (отримується із звичайних ворогів), або ж поспішаєш, щоб убити боса, м’ясо якого допоможе в частковому лікуванні прокляття.
Битви ж з босами це одні з найцікавіших моментів гри, тому що кожен бос грається по-різному. Кожен бос у грі - головоломка, яку тобі потрібно розгадати, вони всі відчуваються і атакують по різному, але твої атаки їм шкоди не завдають, а можуть лише збити захист, який зустрічається у босів рідко, і який дасть робити те, що вже справді нанесе їм шкоду - виривати їхню плоть ланцюгом.
І цей ланцюг - основний геймплейний елемент. Арон ним може притягувати до себе предмети, зачіпатися за гаки, щоб перелетіти прірву, а може схопити і кинути ворога, а може не кидати ворога, а розкручувати, щоб атакувати ним інших ворогів, або ж просто зв'язати когось ним. Все це робиться за допомогою моушин контролю (у випадку з Classic Контролером більшість із цих дій висять на правому стіку, такий тип керування теж можливий і доволі непогано грається) і робить бойову систему гри достатньо унікальною. Різні типи ворогів або перешкод на рівнях часто натякають на те, як тобі треба справитися з босом, але не завжди це достатньо очевидно, тому на рівнях часто розкидані тексти, які натякають або говорять прямо про здібності босів.
І якщо під час проходження перших 5 веж проблем майже не виникає і ти можеш грати достатньо необережно, то після того, коли гравцеві відкривають другу половину веж, які повторюють своїм візуальним дизайном попередні 5, виявляється, що перша половина гри була лише туторіалом і тут починається справжній челендж, який змушує знати всі патерни ворогів і ефективно задіювати всі можливі рухи ланцюга.
Кількість ворогів і їх видів зростає, наносити шкоди вони починають сильно більше, до босів треба знаходити новий підхід, ланцюгів, які перешкоджають прохід до боса треба знайти 3, змість двох раніше, а м’ясо Єлені дає все менше часу… чи це Єлені стає потрібно все більше м’яса?..
Зволікати в грі не можна, тому що Арона підганяє годинник, який показує час, що лишився Єлені до перетворення. Спочатку я думав, що це буде мене більше дратувати, так як таймери в іграх я не люблю, але це додає потрібної напруги, та й рівні побудовані таким чином, щоб ти на них час від часу відкривав короткі шляхи до місць, у яких вже побував.
Що цікаво, музика в грі доволі крута і атмосферна, але жодного оригінального треку для гри не написано. Як заявили розробники, всі вони зібрані з частин класичної музики, тому що оригінальний саундтрек для західних гравців був би занадто “потужним”…. і я абсолютно не знаю що це має значити.
локалізація
Локалізація гри на ринку США є, мабуть, однією з найвідоміших подій пов’язаних з Nintendo. Справа в тому, що коли Nintendo of Europe локалізували Xenoblade Chronicles, Last Story і Pandora`s Tower у середньому за рік із їх виходу, через що, до речі, персонажі серії Xenoblade Chronicles і досі розмовляють з британським акцентом. Nintendo of America ж у свою чергу заявили, що локалізувати ці ігри вони не збираються, чим викликали обурення у фанатів, що в свою чергу розпочало так звану Operation Rainfall, націлену на… здебільшого заспамлювання Nintendo проханнями і петиціями з локалізації цих ігор. І, хоча Nintendo заперечують вплив цієї акції на їх кінцеве рішення локалізувати ці ігри, результат таки вийшов задовільним для фанатів із США, а ці ігри отримали значно більшу долю уваги, ніж могли б отримати, якби такої проблеми не виникло одразу…
Хоча, якщо все ж виникне бажання пограти у вежу Пандори, американську версію обирати не варто, так як її видавцем виступила XSeed Games, яка при локалізації нагородила гравців у цю версію багом, який змушує Wii зависнути. А от зіграти в Європейську версію, чи то в японську версію завжди варто, все ж, не дивлячись, що на релізі її називали ще одним клоном Зельди, насправді, гра дає досвід, який не може повторити, мабуть, жодна інша гра.
