Привіт, квір-товариство та всі гості мого блогу! Сьогодні особливий день, повз який я, як авторка сапфічної прози, просто не маю права пройти. 8 жовтня — це Міжнародний день лесбійок.
Нью-Йорк 1930-х років. Епоха сухого закону, розкішних кабаре та нещадних мафіозних розбірок. У цьому світі, де краса дорівнює смертному вироку, Рубі Сент-Клер — холодна королева нічного клубу, яка змушена грати за чужими жорстокими правилами.
Багато хто думає, що позначка "18+" — це лише про "гарячі сцени" в ліжку чи банальне задоволення читацького інтересу. Але для мене, як для авторки, цей рейтинг означає дещо глибше.
Коли люди чують слово «вестерн», уява зазвичай малює класичні картинки: суворі ковбої в капелюхах, пил прерій, дуелі на револьверах і брутальний маскулінний світ. Але коли за цей сетинґ береться авторка сапфічної прози, починається справжня магія контрастів.
Мене часто запитують (а часом я й сама замислююся над цим): чому центральною темою моїх текстів є саме сапфічна проза? Чому я незмінно обираю писати про кохання двох жінок?
Авторка сапфічної прози
