У перекладних книжках часто виникає справжня халепа із займенниками. Їх достобіса, а ще вони ті самі. Точніше – форми тих самих займенників.
Однак інколи трапляється й інша притичина, коли не зрозуміло, про кого саме йдеться.
Нова книжка – про Тейлор Свіфт. «Стисла хронологія подій». І в тій хронології таке:
У Андреа й Скотта Свіфтів народився син Остін – її молодший брат (кого її? Андреа?)
Сімʼя Свіфтів переїхала…, щоб Тейлор могла займатися кантрі-музикою. У чотирнадцять років вона підписала перший професійний контракт… (хто вона? Кантрі-музика?)
Однак цю проблему із займенниками найпомітніше в останньому реченні:
Тейлор дала концерт…, де заспівала свої авторські пісні. Перша з них називалася… Вона підписала свій перший звукозаписний контракт.
А достатньо просто не забувати про Тейлор/дівчину/доньку й уживати їх залежно від контексту.
#на_берегах_надрукованого
