У кожного з них була своя історія в «Ранку» — редактори, працівники складу, менеджери. Сьогодні вони — захисники України, які змінили мирну працю на службу на передовій. До дня народження видавництва, яке відзначається 28 травня, ми публікуємо серію інтерв’ю з тими, ким щиро пишаємось — «Захисники Ранку». Першим героєм серії став Юрій Морозов.
28 років тому народилося видавництво «Ранок» — і з цього моменту почалась історія не лише книжок, а й людей, які зробили це ім’я знаним і сильним. Серед них — Юрій Морозов, який протягом багатьох років працював у різних підрозділах видавничої корпорації RNK-Ranok, до складу якої входить і видавництво «Ранок». Його професійний шлях охоплює чимало ролей — від участі в будівництві адміністративно-логістичного центру до щоденної підтримки роботи магазинів мережі «КнигоЛенд». Його знали як людину, яка завжди знаходила рішення, навіть у найбільш неочікуваних ситуаціях.
Сьогодні повсякденність Юрія — це служба в охороні стратегічних об’єктів. Але він, як і раніше, — частина великої родини «Ранку». Його досвід, принциповість і відданість справі залишаються в серці нашої історії.
— Юрію, як почалася ваша історія у «Ранку»?
Моя історія з «Ранком» почалася ще на етапі будівництва Адміністративно-логістичного центру. Це була дійсно цікава, динамічна і, скажу чесно, непередбачувана робота. Зранку складаєш план на день — а вже ввечері телефонує хтось із магазинів: десь потік кран, десь мерехтять лампи, а десь — заїдає замок. І доводиться все переглядати, змінювати, домовлятися. Не завжди це викликало захват у керівництва — але всі розуміли: магазини мають пріоритет, бо саме там ми зустрічаємо наших читачів. І ми завжди справлялися — разом, командою.
— Коли і як ви опинилися у Збройних Силах України?
У березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, ми разом із родиною були змушені евакуюватися на Західну Україну. Це було непросте рішення, але на той момент — єдино правильне. А вже згодом я вступив до лав Збройних Сил України.
Через обмеження за станом здоров’я я не можу бути безпосередньо на передовій. Але й те, що я роблю зараз — важливо. Виконую завдання з охорони стратегічних об’єктів. Це відповідальна робота, яка потребує постійної уваги, дисципліни, витримки.
До цього були інші ділянки — зокрема, займався зведенням оборонних споруд на Запорізькому та Чернігівському напрямках. Там теж було чимало викликів, багато фізичної праці, часто — в складних умовах. Але я вважаю, що кожен має робити те, що може. Якщо не тримаєш зброї — тримай лопату. Якщо не на нулі — то на тому місці, де ти потрібен. Бо наше спільне завдання — тримати країну. І ми це робимо.
— Яким був для вас колектив «Ранку»?
Це був колектив, у якому справді хотілося працювати. Веселий, згуртований, доброзичливий. Люди, які завжди приходили на допомогу, з якими можна було не лише виконувати роботу, а й посміятися, поспілкуватися по-людськи. У нашій команді панувала атмосфера взаємопідтримки — і це було не показне, не на словах, а справжнє, щоденне. Я завжди намагався не підводити колег, бо знав: ми всі тримаємося одне за одного. І це відчуття відповідальності перед командою залишилося зі мною й зараз, на службі. Такий дух підтримки — він не забувається.
— Чи є щось, що ви взяли з собою із «Ранку» на службу?
Безперечно. Передусім — креативний підхід до справи. У «Ранку» без нього було ніяк: завжди виникали якісь нестандартні ситуації — і треба було шукати рішення на ходу. І цей досвід виявився дуже цінним тут, у військовій реальності. Бо на війні, як і в мирному житті, далеко не все йде за планом. Іноді ситуація змінюється за лічені хвилини, і діяти «по інструкції» просто неможливо. Тоді в хід ідуть навички, які я колись вважав суто «громадянськими»: швидке мислення, вміння зорієнтуватися, нестандартно підійти до проблеми.
Можливо, тоді я й не здогадувався, що звичайні будні у видавництві стануть своєрідною підготовкою до зовсім іншої реальності. Але саме так і сталося.
— Що б ви хотіли побажати команді «Ранку» до 28-річчя?
Найперше — нашої Перемоги. Це найголовніше. А ще — здоров’я, натхнення, кохання, мирного неба. І щоб усі, хто чекає своїх захисників — дочекались. Усім миру й добра.
Слава Україні. Сил - захисникам!
