Попередження європейських лідерів про те, що можуть принести найближчі місяці, звучать дедалі тривожніше.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, наприклад, нещодавно назвав цей момент для Європи «передвоєнною ерою». Говорячи про триваючу війну Росії проти України, він заявив, що «можливий буквально будь-який сценарій. Такої ситуації ми не бачили з 1945 року».
Друга світова війна також була аналогією, використаною адміралом Робом Бауером, головою військового комітету НАТО, коли він іронізував в інтерв’ю голландській щоденній газеті: «З нами нічого не може статися, чи не так? Ми теж так думали в травні 1940 року». Саме цього місяця гітлерівські війська вторглися в Нідерланди та більшу частину Західної Європи.
Бауер каже, що немає конкретних доказів того, що Росія планує атаку — президент Росії Володимир Путін назвав ці заяви нісенітницею, — але і він, і Туск, а також багато інших європейських лідерів наполегливо стверджують, що Європі необхідно підготуватися, і зробити це швидко. Численні офіційні особи, зокрема в країнах Балтії та в колишніх радянських державах-сателітах, переконані, що Путін не зупиниться в Україні, якщо досягне там успіху. Слова самого Путіна підтверджують ці аргументи.
З кожним днем 2024 рік все більше нагадує переломний рік в історії.
Кожен рік є вирішальним, і несподівані події (пам’ятаєте пандемію?) можуть будь-якої миті змінити хід історії.
І все ж є вагомі підстави вважати, що насправді цей рік важливіший за середній у траєкторії глобальних подій. Це тому, що ряд важливих подій і тенденцій розгортаються майже одночасно та взаємодіють один з одним, посилюючи свій вплив.
Рік розпочався з двох великих війн у ключових регіонах світу — у Європі та на Близькому Сході — на додаток до багатьох інших конфліктів, які вони затьмарили. Ці дві війни, що відбуваються на межі життєво важливих територій глобальної економічної діяльності, пульсують з потенціалом розширитися та викликати всесвітній резонанс.
Гарячі конфлікти збігаються з найважливішими виборами на планеті, президентськими змаганнями 2024 року в США, результат яких може призвести до кардинальних змін у зовнішній політиці наймогутнішої країни світу.
Усе це відбувається на фоні вибуху операцій впливу з боку багатьох акторів, які мають намір маніпулювати громадською думкою та через це впливати на політику в західних демократіях та інших країнах.
Якщо президент Джо Байден виграє переобрання в листопаді, США намагатимуться зберегти свою поточну мережу альянсів, здебільшого продовжуючи свою поточну політику. Але загроза, що він може програти, вже посилила терміновість закликів Європи підготуватися до зустрічі з її викликами без переваги парасольки безпеки США. Як доказ ризику, союзники колишнього президента Дональда Трампа в Конгресі США фактично призупинили американську підтримку України.
Якщо Трамп переможе, зовнішня політика США різко відхилиться від поточного курсу у вирішальний момент. Трамп вже чітко дав зрозуміти, що він не має наміру продовжувати підтримку України з боку США і що він «заохочуватиме » росіян робити «все, що їм заманеться» проти союзників США по НАТО, які не відповідають їхнім зобов'язанням.
Навіть якщо всі союзники по НАТО збільшать свої оборонні бюджети понад узгоджені 2 відсотки, Трамп не виявив великого інтересу в тому, щоб відправити американські сили на порятунок у Європу або будь-кого іншого. Це реальність, яка вплине на розрахунки всіх учасників.
Колишні чиновники його адміністрації кажуть, що він мав намір покинути НАТО. Це може бути не так легко зробити. Але йому, як головнокомандувачу, було б досить просто різко відмовитися від участі США в Альянсі.
Але наслідки цього моменту навіть більші, ніж НАТО, і більші, ніж Трамп.
Недавнє опитування показало, що вперше за півстоліття більшість республіканців хочуть, щоб Сполучені Штати залишалися осторонь світових справ. Республіканська партія прийняла ізоляціоністський світогляд Трампа. Якщо Трамп стане президентом, ця тенденція, ймовірно, продовжиться і може призвести до зміни курсу зовнішньої політики США в бік внутрішньої, меркантилістської, саме в той час, коли автократія набирає сили проти демократії по всій планеті.
Росія та Китай активно залучені в соціальних мережах, щоб створити недовіру до демократії та інститутів на Заході. Чеська влада нещодавно виявила, що російська мережа керувала популярним новинним вебсайтом — «Голосом Європи», — який намагався вплинути на вибори по всьому континенту за допомогою проросійської інформації. Згідно з незалежними дослідженнями та офіційними особами США, Китай вже бере участь у втручанні у вибори в США
Кінець будь-якого прагнення США до Pax Americana створить глобальний вакуум влади, коли два головних супротивника Заходу, Росія та Китай — і, мабуть, Іран — гратимуть м’язами у своїх сусідах і за їх межами. Це збільшило б ймовірність додаткових бойових дій не лише на Близькому Сході та в Європі, а й в Азії та Африці.
І є всі підстави очікувати, що зусилля з нерозповсюдження ядерної зброї згаснуть. Трамп не лише запропонував, щоб Південна Корея та Японія, які покладалися на захист США від своїх ядерних сусідів, мали розглянути питання про отримання ядерної зброї, але відсутність гарантій безпеки США підштовхне ці країни до досягнення цієї мети.
На Близькому Сході політика Трампа щодо Ізраїлю, ймовірно, лише незначно відрізнятиметься від політики Байдена, але важко передбачити, що він буде робити щодо Ірану.
Нове де-факто об’єднання автократій — Росія, Китай, Іран і Північна Корея — означає, що міжнародні зусилля зі стримування таких режимів, як Північна Корея та Іран, зусилля, які підтримували Китай і Росія, тепер можуть стати непрацездатними, незалежно від того, хто переможе на виборах у США. Це означає, що сусіди Пхеньяна та Тегерана — знову ж таки Південна Корея та Японія, а також Саудівська Аравія та, можливо, інші країни регіону — також прагнутимуть зміцнити свої оборонні можливості. Більше світу буде на волосині.
З огляду на це, існує ймовірність того, що з усіх цих конфліктів може виникнути якийсь новий показник стабільності: якщо Україна досягне успіху в боротьбі з Росією та амбіції Путіна будуть обмежені; якщо альянс США та Європи залишиться міцним завдяки перемозі Байдена; якщо війна між Ізраїлем і ХАМАС завершиться виходом на новий конструктивний шлях; якщо Китай, спостерігаючи за невдачею Росії та силою західного альянсу, стане більш стриманим щодо погроз своїм сусідам...
Дійсно, є всі елементи для того, щоб цей рік став переломним в історії.
