Біля магазину морепродуктів «Риба» вже добрі 10 хвилин стояв середнього віку чоловік.
Стояв явно не просто так.
Стояв він не належним чином: трошки не дотягував до нормального, натурального стояння людини що, наприклад, вагається щодо покупок в магазині.
Щось в його стоянні натякало на те, що в нього є якесь до цього всього непросте діло. Напевно, це все його напрочуд загострені чоботи.
Плюнувши з балкону, я накинув плащ та вистрибнув на вулицю. Мужик був ще там.
Я обережно наблизився, мовчки гойднув головою. Деякий час пороздивлявся риси незнайомця. Впалі зірниці, з них- повний шпигунських драм, погляд сірих очей. Глибокі, схожі на тектонічни розломи, шпигунські зморшки. Максимально, занадто неприглядний одяг- основна характеристика шпигуна.
«Що ти, агєнтура?» - Наче неохайно викинув я - «Не мерзнеш?».
Чоловік коротко подивився на мене, зробив вигляд наче нічого не відбувається.
«Так в рапорт і напишеш, об‘єкт пішов на контакт?? Я тебе викрив, паскудо!!»
Шпигуна явно почало нітити. Я почув зважене «Іди на хуй, божевільний»
«Все ясно!»- Добавив я - «Є сигарета?»
-Нема, іди геть!
-З вас хоч користь є, спецагєнти хренові?? Дай хоч дві гривні.
-На, тільки відчипись.
Схвативши купюру я попрямував до кіоску за сигареткою поштучно.
На зворотньому шляху я побачив як з магазину «Риба» виходить шпигунка з покупками, що грає прикриття для мужика- начебто вони подружжя. Мені вдалося їй підморгнути
