Я був алкоголіком на скриплячому велосипеді, також я був мавпою в райському саду.
Я несподівано побачив як народжуються планети. Як гаснуть промені сонця в пильному вечірньому повітрі.
Я летів та падав, палав та розривався. Я був космічним брудом в броунівському танці. Я жив та помирав. Кохав та народжувався.
Кожного разу це починалось трошки по різному.
Вийшло так, що тоді майже два тижні я кожного дня їв сало.
Гормони накопичувались в організмі, як і пристрасна енергія життя.
Вечір сам знайшов себе.
Прохолодне повітря обгортувало мене турбулентними течіями. Світлофори підморгували зеленим сяйвом. Місто пускало всередину щільних темних клоак.
Я старанно провертав педалі свого роверу. Всіма силами намагався перетворитись на звук вітру…
