Ви ніколи не задумувалися наскільки повʼязані бувають людські долі?
Більше, ніж пів року тому я шукала інформацію про Будинок «Слово» та розстріляне відродження для МУР. Так сталося, що в основному концентрувалася на письменниках того часу, багато дізналася про Майка Йогансена та його любовні пригоди, а на художників якось фокус не наводився – не було задачі.
Знаю, що жили поруч, що теж були репресовані тай якось усе
І от кілька місяців потому я шукаю для зовсім іншого освітнього каналу інформацію про Михайла Бойчука.
Якщо коротко, то це неймовірних художник та вчитель, що заснував власну школу та методику викладання - «бойчукізм».
Художник Бойчук жив в основному у Києві, натомість письменник Майк Йогансен жив у Харкові.
Так про що ж ця історія та, що їх обʼєднує?
Ця історія не про них, а про жінку яку вони кохали.
Алла Гербурт – художниця та письменниця, друга дружина Йогансена. Вона ілюструвала деякі з творів письменника, сама почала писати дитячі твори та ілюструвати їх, а також народила йому сина - Гая.
І все наче чудово, але якось у Харків приїжджає Михайло Бойчук.
Було б дивно якби вони не познайомилися: вона – учениця його учня, він – друг чоловіка її подруги. Та і спільних друзів та знайомих у них надто багато, ще й усі жили по сусідству в «Слово».
Вони закохалися. На жаль все не могло скластися просто...
Як мінімум Алла все ще заміжня, а у Михайла є дружина - Софія Налепинська-Бойчук (його перша учениця і соратниця).
Ви самі знаєте, що для двох закоханих – перепон не існує. Тому Алла швидко розлучається з Йогансеном. Михайло Бойчук же, який в той час живе на 2 міста: Київ-Харків, бо мав роботу – обіцяє, що зробить все, аби вони назавжди були разом.
Але розлучитись він не встиг - його заарештували.
Алла якраз була на останньому місяці вагітності. Через декілька тижнів у них народилася дівчинка - Ганна. Будучи за ґратами Бойчук пише листи Аллі, підтримує як може, не зважаючи на власне становище...
Що дивовижніше так це те, що Софія (дружина Бойчука) допомагає Аллі та маленькій Ганусі чим може, допоки її саму не арештовують.
Їх всі розстріляли в один рік.
І Майка Йогансена, і Михайла Бойчука, І Софію Налепинську-Бойчук…
Михайло так ніколи і не побачив своєї донечки…
Хто зна, можливо від репресій Аллу спасло саме те, що з Йогансеном вона розлучилася, а з Бойчуком одружитися не встигла.
Згодом, уже в еміграціі, в одному з листів до Люби Дражевськоі вона напише:
«25.11.71 рівно 35 років як заарештували у Києві Михайла Бойчука. Неймовірно те що було і що ми ще живемо. Що ми ще можемо жити з такою отрутою. В Гані її вже меньше, а в дітеи її ще меньше»
Отак друга дружина Майка Йогансена стала вічним коханням Михайла Бойчука, а він став найщасливішим спалахом у її складному і довгому житті.
