Дуже часто наші думки стають на заваді нашому ментальному здоров’ю. В наслідок чого ми заганяємо себе в неприємні ситуації, та депресивні і апатичні стани.
Сьогодні давайте трішки розповім що таке апатія, та як із нею боротися. Оскільки в певний період часу також була в такому стані, то знаю ,як важко виходити із нього. До речі я також ,як і ви людина і ніщо мені не чуже. Але переживши такий стан , більше розуміюся на таких речах із власного досвіду. Отже знаю про що говорю.
Коли людина попадає в новий для неї світ, соціум. Перш за все вона починає розуміти що треба ,якось призвичаюватися до всього нового. І от коли почалася війна багато переїхало в інші міста та села із своїми традиціями, стилями життя. А отже ми ,або приймаємо це, або ні. Якщо ми це розуміємо і сприймаємо це, то і наша соціалізація пройде краще. Ми зможемо знайти собі зайняття, роботу, нових друзів для спілкування.
А от в ситуації, коли ми не можемо ніяк примиритися із новою для нас ситуацією, отут і виникають різні емоційні каруселі. Коли ми не лише не розуміємо, як жити далі? Чим себе зайняти ?Та негативні слова сторонніх, та наші негативні думки нам не дошкуляють, не дають спроможності жити повним життям. Отут і виникає досить дивний для нас стан. Який ми називаємо -апатією( а саме апатія не дає нам можливості розвиватися, та призвичаїтися до нового) Що в свою чергу заганяє нас у глухий кут, або в коло -безвихідь.
Частково зневіра та емоційне знесилення стає причиною такого пригніченого стану .Як із тривогою ,депресією -апатія є біологічним чинником. І тут виникає запитання: ,, А що всі люди переживають подібні стани?”. Одразу скажу ,що чіткого розділення на менш апатичних, чи більш апатичних. Тут все залежить від самої людини, та подій, що сталися в житті цієї ж людини. І головним чинником ,що викликає апатичний стан є не стільки події, як думки, що як ,,радіо” то вмикається то вимикається. Бо як відомо не немає таких людей ,щоб у них в голові не було ніяких думок та розмов ,самого із собою. Коли у нас в голові виникає діалог з самим із собою- це не є відхиленням у психіці, а є нормальним біологічним чинником. А також набір переконань про себе ,про світ та майбутнє, що формується на даний момент у людини, після пережитого. І щоб ви краще мене зрозуміли приведу один із прикладів апатії:
Уявіть собі ви переїхали із Донецької, Луганської областей на Львівщину, Івано-Франківщину. Чому саме цих областей? Да тому що ще в 2014 році так історично склалося, що людей наші ,,мудрі можновладці” ,будемо говорити правду ,,стравлювали один із одним”. Кому це потрібно було? Зараз уже не важливо. Давайте повернемося до перших днів війни. Коли ви переїздите і вам на кожному кроці дають розуміти ,що ви не бажані тут. Говорять ,що через вас почалася війна ,що їхні діти воюють із русньою ,а ви ховаєтеся. Що ви будете відчувати, та які думки у вас виникатимуть? Звичайно ж гнів ,агресію, а ще розпач ,що ,,Я нікому не потрібний”, ,,Мені важко тут жити “ , “У мене нічого не вийде”. Що це ,як негативні думки? І коли ви лише живете цими думками, що ви робитимете? Звичайно будете -хворіти на всілякі психічні відхилення. І лише ,коли ви приймете, що це до добра не веде, та станете змінювати свої думки,щодо оточуючих, ситуацій та будите приймати і цінити традиції. То перестанете дистанціювати себе від оточуючих. Найдете собі корисне заняття ,котре буде відволікати від негативних думок.
А от іще одна історія:
У вашій сім’ї трапилася страшна подія-важко захворіла ваша дитина на невиліковну хворобу. Здавалося б , що люди поруч ,рідні в першу чергу намагаються вас підтримати ,допомогти пережити цю подію. Але ні , наше традиційне ,,Гімновозіння” шукати не причину виникнення хвороби , а того хто винуватий. О тут починається саме цікаве-замість того щоб допомогти і підтримати , починаються обвинувачення. Що в свою чергу викликає певний дисонанс. Мама ,або батько піддаючись впливу зі сторони, починає відчувати свою провину, обвинувачуючи себе у всьому. І як наслідок виникають негативні думки та сумні думки ,починають породжувати сумні і негативні емоції. Що ще більше пригнічує наш емоційний стан. Виглядає, як замкнуте негативне коло.
І що ж нам робити ,як вирватися із цього негативного кола?
Перш за все -перестати думати , навіяними чужими думками. По друге- не думати, що скажуть люди. І по-третє-сфокусуйте свою увагу на чомусь корисному ,а саме -роботі, творчості ,слухайте музику ,а не людей. Заведіть нових знайомих, та можливо друзів і однодумців. Ідіть до людей і не смакуйте свої негативні думки.
Пам’ятайте : Негативні думки і негативні люди, -це не є корисним. Вони крадуть вашу внутрішню енергію і ви весь час будете думати лише, про те що ви нікчемна людина. І ваша внутрішня енергія буде спустошеною.
Уявіть собі ,що ваша енергія-це банка закрита кришкою. Де банка- енергія, а кришка- ваші негативні емоції. І коли ця банка пуста, то і ви обезсилені. Вам ні за що не захочеться братися і все валитиметься з рук. Ви будете лише дивитися у вікно ,а там повз вас проходить життя. Люди сміються ,спілкуються…
А от коли ви відкриєте цю банку ,та викинете кришку геть, лише тоді і будете наповнювати себе новими враженням ,подіями, роботою, навіть тією самою прогулянкою на повітрі. Де як є ймовірність познайомитися із безліччю цікавих людей і вибрати тих хто вам по духу близький. З ким вам буде цікаво- розмовляти ,обговорювати різні питання , навіть посміятися. О це є правильним. Навіть коли ви висловлюєте свої думки, ви уже щось робите, корисне для себе. А саме викидаєте щось негативне, і отримуєте позитивне .Бо коли ми тримаємо в собі ,наші думки, ми ще більше накручуємо себе, придумуємо таке, чого не має насправді.
Ніколи не зупиняйтеся на роздоріжжі, думаючи що вас чекає в тій чи іншій дорозі. Робіть свої помилки та вчіться на них .І не чекайте ,що хтось прийде і поведе правильною дорогою. Бо лише та дорога ,якою ви підете, дасть вам ті знання, і уроки , які необхідні та корисні лише вам.
