Робота, це не від’ємна частина людського життя. Для когось вона стає сенсом, для когось каторгою, а хтось використовує її для втілення своїх побажань. Але варто зазначити, що робота це не тільки виконання своїх функціональних зобов'язань, а й соціальна взаємодія з колегами, керівництвом, клієнтами, фінансова мотивація та багато чого іншого. От саме різні фактори цього феномену і хотілося б розібрати. Тому я розкажу про свій, хай не довгий, але насичений шлях найманого працівника.
Моя історія праці починається з 17 років, і це була навіть не робота, а захоплення за яке я отримувала гроші (не багато, але дуже приємно), практично ідеал, що сказати)) “Помічник бібліотекара” - от така крутецька посада.
А знаєте, що в ній було таке особливо захопливе? Відношення!
Мій керівник мала до мене чудове ставлення, вона завжди вчила чомусь новому, давала корисні поради, мені з нею було цікаво, а ще я завжди могла на неї покластись. От такої! Схоже на портрет справжнього БОССА, за котрим хочеться йти! Та ця співпраця була тимчасовою.
Що ж ми маємо? Чудову роботу, де моральний стан був на висоті, але з маленькою зарплатою.
Перша офіційна робота виявилась не такою крутою, саме тут я дізналась, що керівництво може бути жахливим. Офіціант 18 років був занозою в дупці, котру ще і вчити приходилось, але слава всьому пантеону богів - адмін та колектив чудово з цим впорались. Саме на цьому місці роботи я зустріла людей, котрі стали частиною мого життя.
Що стосується директора, то це був треш. Таке враження, що коли вона приходила - двері пекла трохи відкривались і починалася люта фігня. Працівників вона вважала рабами, котрі мали жити роботою. Не дай боже, в не робочий час, з захопленням займатись чимось, що тобі подобається! Про затримку заробітної платні, штрафи, безглузді за..оби я взагалі мовчу.
Тут ситуація виявилась протилежною, достатньо гідна заробітна платня, плюс чарівний колектив, але дуже важкий директор.
Далі мій шлях перетнувся з компанією перевізником. Мої прямі керівники були афігєними. Все відділення було чудовим і вигрібало най лютіші запари, але була одна “жіночка”, котра для мене визначалась, як славнозвісна “ложка дьогтю”. Це той тип людей, котрий має носити довідку з психлікарні на лобі. І може здатися, що я просто упереджено до неї ставилася, але ж не може у всього відділення тіпати око через тупість людини, коли вона адекватна. Нас штрафували, через це непорозуміння, вона скло пакувала в стрейчеву плівку, а про її любов до тупих обзивань, навіть описувати гидко.
Тут наче все складалось не погано, за винятком однієї психічно не стабільної колеги. Як я її не тріснула, досі дивуюсь.
Далі була робота, де я дійсно дуже добре реалізувалась. Був класний директор, і хоч на початку я тупила, як не знаю хто, мені вдалось стати чудовим спеціалістом. Це був інтернет магазин, котрий навчив мене, що директор може бути на відстані витягнутої руки та завжди може допомогти. Досі пам’ятаю, як після короткого стажування, залишилась в офісі одна, і напевно кожну годину всього робочого дня, дзвонила директору. Вже згодом, я мала купу пропозицій і ідей, котрі розглядались та не ігнорувались керівництвом. Напевно, це те місце, де мене навчили любити свій труд та почуватись мега крутим спецом. Та тут сталося перегоряння та переїзд, а по поверненню, я не знайшла в собі сил вертатись на ту саму посаду.
Отже, робимо висновки, що перегоряння на роботі зло.
Наступна моя робота була зв’язана з сферою освіти. Я вчилась на магістратурі та мені запропонували роботу методиста, з урахуванням того, що я можу продовжити навчання на аспірантурі. Мого завідуючого кафедри боялися та ширили стрьомні чутки, але працювати з ним мені було круто. На мене покладались різні обов’язки і мені дійсно дуже подобалось. Тут я дізналась, що змінити велику систему практично не можливо, але можна своїми руками робити свій простір кращим. Та й заробітна платня була смішною. Але яке чудове почуття, коли студенти тобі кажуть, що твої лекції круті!
Так ми маємо цікаву роботу, класного керівника, ідіотську систему і смішнючу зарплату.
Виходячи з мого досвіду, можу виділити 4 обов’язкових фактори хорошої/адекватної роботи:
-адекватне відношення керівництва (керівник має бути лідером, для того щоб співробітники могли йти за ним та працювати для адекватного розвитку). Особисто мені дуже імпонує ось ця картинка (взята на просторах інтернету):
-колектив з здоровими відносинами (бо якщо ти йдеш на роботу з думками, що бачити ці ..бліща не хочеш - діла не буде):
-відпочинок та нормований графік (робота з клієнтами завжди важка і досить часто трапляються клієнти з котрими знайти спільну мову складно, а особливо коли ти просто замахався):
-гідна заробітна платня (бо ми працюємо щоб жити, а не живемо щоб працювати. Заробітна платня має бути такою, щоб втілювати наші бажання, а не вистачати тільки на їжу).
Чим хотілося б резюмувати?
Життя стане краще, якщо людям буде кайфово працювати та заробляти. Рівень стресу у людей сильно впаде, хоч світ зараз перевернувся з ніг на голову і стрес став майже нормою, це не привід для того, щоб ще і на роботі горіти яскравим вогнищем.
Не буде людина щасливою там, де її не цінують, там де вона не може рухатись в любому їй напрямку. А людям треба бути щасливими, щоб бути адекватними. Емоційна стабільність дає можливість жити без тіпаючого ока, правильно розцінювати ситуації і діяти виходячи з них - коротше практична та потрібна штука. Хочу собі таку))
Також, на мій погляд, дуже важливо, щоб на роботі людина залишалась особистістю. Саме тому мене тупо верне від вакансій, де прописують, щось типу: “наш кандидат має бути веселим”, шановні, ви ж не клоуна шукаєте! Я розумію, коли прописуються професійні якості, але це - повний треш!
Отже, люди, кожен з нас особистість і крутий спец! Ні хто не має права порушувати Ваші кордони та зневажливо до Вас ставитись. Мій хороший друг каже: “я занадто ах..єнний, щоб мене душила робота”. Не сподобалось - послав - знайшов іншу. Цікаво те, що його цінують на його місці роботи і я думаю, що в цьому щось є.
Отже, товариство, шукайте себе, та знайте, що зміни, котрі Вас чекають, будуть на краще, якщо вони Вам потрібні. Всім добра і хорошої роботи)
Дякую за увагу.
_elvi_ackerman_
