Назва: Міні посібник по індивідуалізму
Автор: Ан Рінер
Я вирішив написати текст у формі діалогу, що складається з питань та відповідей, з метою зробити його зручним для швидкого викладу. В такому випадку це не буде якимось виразом якихось догматичних претензій: тут не буде ні наставника чи вчителя, який запитує, ні, відповідно, учнів, які відповідають. Тут буде лише винятково індивідуаліст, який питає самого себе. У першому рядку я хотів вказати саме на те, що йдеться про внутрішній діалог. Коли катехизис запитує: «Ти християнин?», то я своєю чергою запитую: «Я індивідуаліст?». Однак, продовжуючи цю процедуру, я зрозумів те, що вона принесла б із собою деяку незручність, і, уникаючи початкових намірів, я згадав те, що монолог, найчастіше, залучає і другу особистість.
Хтось, можливо, наткнеться тут на деяку плутанину при читанні викладених мною істин, які, однак, точні та певні, але можуть бути розкриті лише у своїх роздумах, які дуже можливі. Так само, існують питання, які допускають кілька відповідей на них. Інші ж відповіді, що знаходяться далеко осторонь різного роду героїчних рішень, які своєю чергою можуть бути рекомендовані лише тоді, коли все інше буде неприйнятним, рівняючись злочину – які я пропоную, мають недолік повністю задовільних рішень та підходів, у зв'язку з чим вони не є чимось вищим чи чудовим щодо інших рішень та підходів, через що я змушений заявити те, що я не наполягаю на них. Той читач, який при цьому нездатний розмежувати мої істини від своїх і неохоче погоджується з ними, знаходить ймовірності аналогічні моїм, які у багатьох випадках більш гармонійні й придатні для нього, не буде гідним називати себе "індивідуалістом".
Через певну нестачу детального розвитку думки або інших яких-небудь причин, я часто залишатиму незадоволеними навіть найрідніші душі. Я можу лише порекомендувати людям доброї волі уважно прочитати "Керівництво" Епіктета. Там краще, ніж будь-де ще, можуть бути знайдені відповіді на наші занепокоєння та сумніви. Там більше, ніж деінде, той, хто здатний на справжню мужність, знайде джерело хоробрості.
У Епіктета, як і в інших, я запозичив формули, над якими не завжди попередньо розмірковував, тому варто було б згадати про мої борги раніше. У таких роботах, як ця, подібні речі мають значення незалежно від їх походження, адже, наприклад, ми ж з'їдаємо більше, ніж один фрукт без попереднього попиту садівника, річки або струмка, які удобрюють його сад.
Частина перша.Про індивідуалізм і кількох індивідуалістів.
Я індивідуаліст?
Я індивідуаліст.
Що я маю на увазі під словом «індивідуалізм»?
Під словом «індивідуалізм» я маю на увазі моральне вчення, яке не спирається ні на догми, ні на традиції, ні на фактори зовнішньої детермінації, а апелює лише виключно до індивідуальної свідомості та совісті.
Хіба слово «індивідуалізм» означає лише це вчення?
Назвою «індивідуалізм» часто наділялися вчення, націлені на приховування під філософською маскою боягузливий або войовничий і агресивний егоїзм.
Назви ім'я боягузливого егоїста, якого іноді називають індивідуалістом.
Монтень.
Чи знаєш ти якихось войовничих та агресивних егоїстів, які проголошують себе індивідуалістами?
Усі ті, хто сприяв поширенню звірячих законів про боротьбу за існування у взаєминах між людьми.
Назви деякі імена.
Стендаль, Ніцше.
Назви кількох справжніх індивідуалістів.
Сократ, Епікур, Ісус, Епіктет.
Чому ти шануєш Сократа?
Він не вчив тих, хто його слухав, тому, що істина зумовлена чимось згори та зовнішнім, а вчив швидше тому, щоб зуміти знайти цю істину в собі.
Як помер Сократ?
Він помер, бувши засудженим законами та суддями, убитий волею поліса, ставши мучеником за індивідуалізм.
У чому його звинувачували?
За не шанування богів, шанованих полісом та розбещення молоді.
У чому полягала суть цього останнього звинувачення?
Вона полягала в тому, що Сократ відкрито проповідував погляди, які йшли всупереч з поглядами можновладців.
Чому ти шануєш Епікура?
Через його незворушну і безтурботну елегантність, він був героєм.
Процитуй спритний вислів Сенеки про Епікура.
Сенека назвав його «героєм, переодягнутим у жінку».
Що гарного зробив Епікур?
Він звільнив своїх учнів від страху перед богами чи Богом, який був початком безумства.
Яка була найбільш видатна гідність Епікура?
Стриманість. Він проводив різницю між справжніми й уявними потребами. Він показав те, наскільки мало потрібно для того, щоб задовольнити голод та спрагу, захистити себе від спеки та холоду. Він звільнив себе від усіх потреб, всіх бажань та всіх страхів, які поневолюють людей.
Як помер Епікур?
Він помер після довгої та болісної хвороби, хвалячись при цьому ідеальним щастям.
Чи знаємо ми справжнього Епікура?
Ні. Невірні учні обклали його вчення лещатами, немов, так само як і аналогічним чином болячка була прихована під краденим пальто.
Чи винен Епікур у тому, що брехливі учні змусили його говорити?
Ми ніколи не винні у дурості чи зраді інших.
Чи є спотворення вчення Епікура винятковим явищем?
Кожне слово істини, якщо його чує численний народ, перетворюється на брехню поверхневих і підступних шарлатанів.
Чому ти шануєш Ісуса?
Він жив вільним і був мандрівником, іноземцем щодо будь-яких соціальних зв'язків. Він був ворогом священників, сторонніх культів і загалом усіх організацій.
Як він помер?
Бувши переслідуваним священниками та покинутим судовою владою, він помер прибитим солдатами до хреста.
Разом із Сократом, він є найбільш уславленою жертвою релігії, найбільш знаменитим мучеником за індивідуалізм.
Чи ми знали реального Ісуса?
Ні. Священники розіп'яли його доктрину, так само як і його самого. Вони перетворили напій що тонізує на отруту.
Сфальшованими словами ворога сторонніх організацій і культів вони заснували одну з найбільш організованих і найбільш помпезно беззмістовних, порожніх релігій з усіх інших.
Чи винен Ісус у тому, що учні та священники створили з його вченням?
Ми ніколи не винні в чужій дурості чи віроломстві.
Чому ти шануєш Епіктета?
Стоїк Епіктет мужньо переносив бідність та рабство. Він був ідеально щасливий у ситуаціях найскладніших і найболючіших для звичайної людини.
Як ми дізналися про вчення Епіктету?
Його послідовник Арріан зібрав разом деякі з його висловлювань до маленької книжки під назвою «Керівництво Епіктету».
Що ти думаєш про цей твір?
Зображена там точна і невичерпна шляхетність, простота, вільна від будь-яких шарлатанських хитрощів, здаються мені набагато дорогими за Євангеліє.
«Керівництво» Епіктета є найпрекраснішою з усіх книг.
Чи не знайдуться за всю історію інші знамениті індивідуалісти?
Знайдуться. Однак ті, кого я назвав, є найчистокровнішими в цьому плані, і найпростішими в розумінні.
Чому ти не згадуєш кініків Антисфена та Діогена?
Тому що вчення кініків можна вважати лише начерком стоїцизму.
Чому ти не згадуєш Зенона Китійського, засновника стоїцизму?
Його життя було чудовим і, за свідченнями античних письменників, завжди відповідало практично його філософії.
Але сьогодні він менш відомий, ніж ті, кого я згадав.
Чому ти не згадав стоїка Марка Аврелія?
Тому що він був імператором.
Чому ти не назвав Декарта?
Декарт був інтелектуальним індивідуалістом. Але він явно не був індивідуалістом в етичному плані. Його реальні моральні погляди були стоїчними, але він не наважувався виявляти їх публічно, у звичному житті. Все що він зробив, це те, що відомо під «тимчасовою мораллю», в якій він рекомендував підкорятися законам та звичаям своєї країни, що прямо суперечить індивідуалізму. Щобільше, йому, здається, ще й не вистачало філософської сміливості за інших обставин.
