Мені боляче щодня,
Підійматись з ліжка й йти,
Для долі я ніби мета,
І хочу з життя чим швидше піти.
Я кожного дня кричу в покривало,
Від неможливості терпіти,
Почуття ніби огріло кадило -
Рідкий ладан я буду пити.
Я хочу померти,
Гарно та ніжно порізати вени,
Щоб потім ні про що не жаліти,
І дні мої - кріогенні .
Сьогодні той день коли я вільний,
Я помер і кайдани розбиті,
І в цьому світі я вже чужорідний
Життя для мене — як в діабеті.
Написав його під сильним впливом емоційного стресу і болю, та як мені здається все одно гарно.
