У моїй попередній публікації «Український слід в родоводі італійського Сіменона: факти проти легенд. Частина 1» я почав розплутувати складне мереживо сімейних переказів та відшукувати правду про українське коріння роду Щербаненків. Однак публіцистичний формат і сюжетна лінія розслідування змусили залишити поза межами тексту чимало важливих архівних знахідок.
Сьогодні я публікую життєпис Панаса Андрійовича Щербаненка — без скорочень та літературних відступів. Це суха мова документів: від записів у метричних книгах про народження дітей до офіційних розпоряджень про нагородження. Ця публікація є фактичним підґрунтям мого дослідження і дає змогу побачити біографію сумського вчителя — діда італійського письменника Джорджо Щербаненка — у її цілісному, документально підтвердженому вигляді.
Щербаненко Панас Андрійович
Панас (Афанасій) Андрійович Щербаненко (5 (17) липня 1856, слобода Мерефа Харківського повіту — 28 вересня (11 жовтня) 1912, Суми) — учитель Засумського училища м. Суми, особистий почесний громадянин. Знайомий Антона Чехова. Дід народженого в Києві італійського письменника Джорджо (Володимира Валеріановича) Щербаненка (Giorgio Scerbanenco).
Життєпис
Народився 5 липня 1856 року в слободі Мерефа Харківського повіту. Батько — Андрій Михайлович Щербаненко, мати — Марина Захарівна (прізвище до шлюбу — Циценкова/Циценко). Вони побралися в листопаді 1848 року. Цей шлюб був другим як для Андрія Михайловича, так і для Марини Захарівни. Батьки Панаса були державними (казенними) селянами.
Педагогічна робота та громадська діяльність
Педагогічна діяльність П. А. Щербаненка пов'язана із навчальними закладами Сумського повіту, де він працював починаючи з 1879 року. Відомо про його вчителювання в Стецьківському та Ворожбянському училищах. Проте більшу частину життя (щонайменше з 1884 року і до 1912 року) він пропрацював у Засумському училищу у Сумах.
У 1899 році згадується як дільничий піклувальник Товариства піклування про бідних у м. Суми.
Знайомство з А. Чеховим
Влітку 1889 року неодноразово зустрічався з Антоном Чеховим під час перебування письменника на Луці. Згадки про Щербаненка містяться у листуванні Чехова (квітень 1890 р., червень 1892 р.).
Нагороди
Срібна медаль «За старанність» на Олександрівській стрічці (1892).
Звання особистого почесного громадянина (1900).
Срібна медаль «За старанність» на Володимирській стрічці (1912).
Численні премії від Сумського земства за сумлінну педагогічну працю (зокрема: 1886, 1887, 1888, 1894, 1900, 1904 роки)
Родина
Перша дружина:
Єлизавета Юліанівна (1862 (прибл.) - 1895), працювала вчителькою.
Діти:
у шлюбі народилося кілька дітей, троє з яких (Надія (1881-1882), Валеріан (перший) (1882-1883) та Андрій (1886-1887)) померли в дитячому віці.
Сини Валеріан (другий) (нар. 1884) та Борис (нар. 1891) дожили до повноліття.
Друга дружина:
Стефаніда Іванівна Дейниченко (нар. 1884). Шлюб зареєстровано 17 серпня 1912 року.
Син:
Панас (нар. 1 квітня 1913 року, після смерті батька).
Смерть
Панас Андрійович Щербаненко помер у Сумах 28 вересня 1912 року.
УКРАЇНСЬКИЙ СЛІД В РОДОВОДІ «ІТАЛІЙСЬКОГО СІМЕНОНА»: ФАКТИ ПРОТИ ЛЕГЕНД:
Частина перша: біографія діда Джорджо Щербаненка — спроба реконструкції
Частина друга: несподіваний Валеріан Щербаненко
«Letum non omnia finit»: Справжній життєпис Валеріана Щербаненка
Шпигунські пристрасті за Щербаненком: як письменники гралися в сищиків
