У Тегерані Ізраїль ліквідував голову політбюро ХАМАС Ісмаїла Ханію, відповідального за атаку на країну 7 жовтня 2023. Смерть терориста не викликає жодного співчуття, але це символічний крок, який не змінить приблизно нічого.
Чи підірве це організаційну цілісність ХАМАС? - Ні. Ісламістські (як і інші радикально - релігійні) організації існують не завдяки індивідуальному лідерству, а завдяки ідеологічній (релігійно - політичній) цілісності і мережевому принципу. Там постійно продукуються нові управлінські кадри і їх “течія” величезна приблизно завжди. Більше того, зараз це ще може додатково радикалізувати ХАМАС (так, там є куди) і дати йому додаткові аргументи для вербування.
Чи наблизить це домовленість між Ізраїлем і ХАМАС про завершення війни? - Ні. Війна триватиме. Тепер обидві сторони отримали привід говорити, що війну треба вести до “переможного завершення”.
Скоріше за все вже восени війна пошириться на Ліван. Як тільки трохи спаде спека, яка у Східному Середземномор'ї трохи суворіша ніж у нас. Так, атака на Бейрут пару днів тому була лише тизером.
Війна з Хезболлою, якщо дійде до сухопутної фази, буде не менш складною ніж у Газі. Замість міської забудови будуть гори і міська забудова. Плюс Ірану набагато простіше забезпечувати Хезболлу усім необхідним контрабандою через Ірак і використовувати лояльну Сирію як логістичну базу. Обидві попередні війни у Лівані склалися для Ізраїлю дуже тяжко - перша (1982) фактично була програна і викликала кризу у відносинах з адміністрацією Рейгана, друга (2006) призвела до нищівної критики і відставки уряду Ехуда Ольмерта.
Враховуючи останні заяви Ердогана, Туреччина теж буде займати ворожу позицію щодо Ізраїлю. Ні, звісно, ніякого “введення турецьких військ для захисту мирного населення Гази” не буде. Але гроші, вантажі і (можливо) зброя можуть раптово отримати і ХАМАС, і Хезболла.
Плюс демографія для радикальних ісламістських рухів в регіоні сприятлива: молодого населення у злиднях, в тому числі постраждалих від війни, більш ніж достатньо для пропаганди і вербування.
Іран навряд готовий вести повномасштабну війну в регіоні, але його проксі будуть діяти активно не тільки проти Ізраїлю. Проіранські рухи спробують дестабілізувати (ще більше) Ірак. Ісламська республіка буде тиснути і на Саудівську Аравію, свого справжнього ворога №1 в регіоні.
Мета іранського керівництва зараз проста - чим гарячіше буде, тим кращими можуть бути умови для перемовин з США щодо деескалації, питання санкцій та ядерної угоди. Чим більше палатиме, чим більшим буде тиск на Ізраїль і Саудівську Аравію, чим вищим буде ризик колапсу Іраку - тим складніше адміністрації Гарріс чи Трампа буде провадити будь-яку політику щодо Ірану.
Крім того, у Ірану завжди лишається козир - блокування судоходства Ормузькою протокою, яка відділяє Перську затоку від виходу до світового океану. Що може спровокувати повноцінну енергетичну кризу, яка набагато випередить наслідки санкцій проти Росії. Саме тому Китай і Індія, які критично залежать від постачань нафти з регіону (Китай - на 50+%, Індія - на 40%), роблять усе можливе щоб не допустити ескалації в регіоні і великої війни Ірану проти США, КСА чи Ізраїлю.
Росія, звісно, буде працювати на ескалацію. Так, тут їх інтереси з Китаєм протилежні. Росія короткостроково зацікавлена в дестабілізації регіону і нафтового ринку. Але тут як завжди у Путіна: в коротку він грає в плюс, але довгостроково Росія - ціль № 1 для експорту ісламістського тероризму.
Найкращий спосіб стабілізувати регіон - врегулювати відносини між Ізраїлем і Саудівською Аравією, створивши потужну противагу Ірану доки там існує поточний режим. Але без відновлення адекватного діалогу між Ізраїлем і палестинцями, адекватного плану облаштування післявоєнної Гази досягти цього буде вкрай складно. А за поточного уряду в Ізраїлі це практично неможливо, навіть якщо ХАМАС буде повністю витіснено з Гази. Буде гарячіше.
