Біля вагончика на закинутій стоянці Агропрому йшли переговори. Два мужика в синіх бронекостюмах тримали під наглядом стежку до стоянки. Довкола був ліс, наповнений мочалою і палючим пухом. Біля бочки розмовляли двоє.
Шакал говорив:
- Ми згодні пошукати гелікоптер. Якщо ви приблизно розкажете його маршруту.
Його співрозмовник - майор Маренич - спитав:
- Що хочете взамін? Фінанси, я так розумію, вас не цікавлять.
- Гарантії безпеки. Що нас не поріжуть на ремені в будь-якому місці зони.
Шакал пригадав, як вони йшли через Бар. Сквад Долга чекав найменшої нагоди, щоб розірвати їх на шматки.
Маренич насупився:
- Таких гарантій вам ніхто не дасть. Але якщо знайдете, можу вам гарантувати, що виведу вас за зону. І відпущу. Решта на ваш страх і ризик.
Шакал замислився. Майор дав йому зрозуміти, що виходу в нього нема. Якщо він зараз відмовиться - його сквад звідси не вийде. Тому він повільно промовив:
- Згоден. Ми візьмемось за пошуки. З вас зараз - їжа, БК і медикаменти в дорогу.
- Їжа та медицина, - жорстко відрізав Маренич,- у вас 5,56, такого боєкомплекту в нас нема. У вагончику перед Янтарем знайдете все необхідне. Все, розмову закінчено. Якщо інформація десь витече- тушканам згодую. Всіх.
Майор набрав повідомлення. Потім махнув рукою. Сквад армійських спеців залишив стоянку. А за годину на болоті сквад мерків дістав з вагончика припаси, розподілив і пішов на Янтар...
Капот повільно розплющив очі. Його нудило. Відчуття, як трави з грязюкою наївся. Сталкер лежав на матраці в якійсь будівлі. Наявність якоїсь помпи натякнула, що це та сама насосна станція. Він спробував підвестись. Навіть вдалося, але ненадовго. Картинка поплила. Капот впав обличчям вниз і його вирвало. Проблювавшись він знову спробував встати.. Було трохи краще. Довбані антиради, радіація і взагалі все.
Зайшов якийсь мужик:
- Очухався? -І помітивши блювотиння, хмикнув.- нічо, звикнеш. Перший раз у багатьох так.
- Де я? Що трапилось? І де той, як його, Пазур?
- Ми на насосній. Пазур отримав дві кулі в броню, одну в руку. Жити буде, але трохи його покрутило. Зараз до тями прийдеш - підемо на базу. Там Каланча вас огляне.
Минуло дві години. Капот випив майже всю флягу води. Відчуття слабкості майже зникло. Нудота теж.
Сквад Чистого неба взяв сталкерів в кільце і повів. Йшли повільно. Пазур охав, тримаючись за ребра. Рука, професійно перев'язана, висіла вздовж тіла.
Капот звернувся до нього:
- Ти якого біса поліз вперед? Безсмертний чи шо?
- Та ти ж казав дочистити.
- Саме так. П'ятеро бандосів - п'ять пострілів. А ти після трьох поліз. Думай. Наступного разу так не пощастить...
Пазур похнюпив голову. Він зрозумів, що напарник правий. В остаточно зрозумів, що лідерство явно не в нього.
До бази дійшли, коли сонце вже ховалося за обрій. З болота потягло холодом, вогквстю і смертю. Вечір наповнився виттям мутантів. Раз по раз чулися далекі постріли. Звірі вийшли на полювання. Каланча зустрів групу особисто. Відразу розпорядився покласти пораненого і оглянув Капота.
- Ну побічна від антираду. Нічого страшного. Холод знає, чим вивести.
Професор вказав через вікно на стійку, де маячив силует кремезного мужика.
З Пазуром було гірше. Заброньова контузія, ймовірно тріснуті ребра. Рука пробита навиліт. Крововтрата незначна. Каланча обробив рани, наклав пов'язки і вийшов.
Біля стійки Холод наливав другу склянку горілки Капоту. Підійшов Каланча.
- Мені доповіли про ваші потреби. Зброю по домовленості ми у вас забираємо. Ось КПК.
Професор поклав пристрій на стійку.
- Що з напарником?
- Нічого смертельного, але травми досить серйозні. І зрозумійте правильно, ми не можемо вас тут тримати. Ночуйте, але завтра ви маєте покинути табір. За купони наша група доведе вас до Дока, він може допомогти.
Професор махнув рукою і перед ним виросла квітчаста чашка з чаєм.
Капот перепитав:
- Так що з ним?
Каланча коротко описав стан Пазура. Сталкер кивнув. Професор допив чай і промовив:
- Зверніться до Кулібіна. Броня вашого напарника потребує ремонту. І пам'ятайте - завтра ви повинні покинути базу.
Каланча пішов. Капот глянув на Холода і спитав:
- Введеш мені дані?
- Без проблем.
Холод взяв пристрій і почав щось натискати, примовляючи:
- Ти на професора не агрись. В нас багато ворогів і присутність чужих - рідкість. У нас дуже рідко гості бувають.
- Коли були останній раз?
- Пару місяців тому заходив одиночка. Документи профу припер. Каланча тоді світився від щастя. А потім його провідних до Дока відвів.
Капот зацікавлено слухав.
- А що за мужик був?
- Та звичайний. Вихлебтав пляшку горілки тут. Стрес від першої зустрічі з кровососом.
- Я його розумію. Страшна тварюка. Бачив. А як звали його?
- Називався Артом.
З-за спини Капота почувся хрипкий голос:
- Арт? А де він зараз, не знаєш?
До стійки кульгаючи підійшов Пазур. Він мало не обісцявся і змушений був вийти до вітру. І припленьався до стійки.
- А ти, певно, Пазур? - спитав Холод і відповів - та хто його зна, де зараз Арт. Сталкер відомий, а такі, як правило, не показуються так просто.
Пазур попросив кави. Холод миттю організував. Де він її брав - сам чорт не знає.
- А думки, де його шукати, є?
Бармен розвів руками. Все було ясно без слів.
- А гелікоптер тут не падав останнім часом? - раптом спитав Капот.
Холод трохи подумав, потім впевнено сказав:
- Ні. За останній рік тут взагалі нічого такого не було. Над болотом техніка не літає.
- Ясно. Дякуємо друже.
Холод махнув рукою:
- Нема за що.
Сталкери заплатили за напої. Пазур пішов спати, в Капот взяв його броню та відніс до Кулібіна. Після техніка купонів залишилось тільки заплатити провіднику. І то не факт, що вистачить. Капот закурив. Цигарки теж закінчувались. Спати не хотілося. Що завтра скаже Доктор? Чи прожене їх? І де шукати той чортів гелікоптер? Болото викреслили зі списку. На кордоні теж. Темна долина і смітник. Більше варіантів не було. Треба було чекати ранку.... Сталкер зайшов до сараю та ліг
на полицю. Під завивання мутантів за межами бази він задрімав...
