Вітаю, шановний читачу. Мене звати Олена, я молода мама і творча на свою голову особистість. Колись мій блог назвали б графоманією, але зараз це - терапевтична рефлексія, бо хто наразі не рефлексує - той вже здурів, чи принаймі виїхав з України.
Я не з тих, хто заперечує складнощі нашого життя. Дорослі люди, а тим паче з дітьми, чманіли і в мирний час і в мирних країнах. Тому буду чесною: вивезти в наш час, з маленькою дитиною, в пандемію та війну - важко, а хто каже інакше - нагло бреше або щось приховує.
Мені часто здається, що я народилась запізно для свого часу, тому в епоху, коли ні писати, ні думати вже не модно, я буду чесно писати те, що думаю, бо все інше вже написане іншими, вкрадене, і переписане знову.
Отже вмощуйтеся зручніше, і будьмо знайомі, буде цікаво. Але це не точно.
